Рішення № 28297083, 24.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" грудня 2012 р. Справа № 15/5007/1191/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" (м.Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (м.Андрушівка, Житомирська область)

про стягнення 39547,05 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" про стягнення 31570,01грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №3 від 03.11.2009р., 3157,00грн. штрафу, 4820,04грн. пені.

Ухвалою господарського Житомирської області від 25.10.2012р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №15/5007/1191/12 та призначено до розгляду на 08.11.2012р.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 08.11.2012р., від 22.11.2012р. та від 10.12.2012р. розгляд справи відкладався, зважаючи на невиконання позивачем вимог ухвал суду та неявкою представника відповідача, а також з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і необхідністю витребування додаткових доказів. Так, ухвалою від 10.12.2012р. розгляд справи відкладено на 24.12.2012р.

Позивач у судове засідання 24.12.2012р. не з'явився.

В судових засіданнях 22.11.2012р. та 10.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

21.12.2012р. на адресу господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява від 21.12.2012р. (вх.№17679), згідно якої ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. У клопотанні зазначено, що позовні вимоги ТОВ "НВП "Ветко" підтримує в повному обсязі. До заяви додано довідку за підписом головного бухгалтера про заборгованість відповідача станом на 10.12.2012р., докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами листом з описом вкладення (а.с.94-99).

Відповідач у судове засідання 24.12.2012р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 12.12.2012р.

Слід зазначити, що копія ухвали про порушення провадження у справі від 25.10.2012р., яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а саме: 13400, м.Андрушівка, Житомирська область, вул.Зозулінського,30/2, повернулася до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.48-51).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.11.2012р. в реєстрі значиться Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро", за адресою: 13400, Житомирська область, м.Андрушівка, вул. Зозулінського, 30 (а.с.56-57).

Копії ухвал господарського суду від 08.11.2012р. про відкладення розгляду справи на 22.11.2012р. та від 22.11.2012р. про відкладення розгляду справи на 10.12.2012р., які направлялись господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, зазначену у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до господарського суду 22.11.2012р. та 10.12.2012р., відповідно, з відмітками відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.62-66, 72-76).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, господарський суд зауважує, що встановлений ч.1 ст.69 ГПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчується 24.12.2012р., а тому відкладення розгляду справи в межах строків, передбачених ч.1 ст.69 ГПК України, є неможливим. Клопотань про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що нез'явлення в засідання суду представників сторін, а також неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву, не перешкоджають розгляду справи за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" (позивач/продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3 (а.с.9-10), за умовами якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити "товар" або "готову продукцію" надалі "товар" у кількості згідно рахункам-фактурам, що виставляються та видаткових накладних (п. 1.1 договору).

Згідно з ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 договору, "товар", що поставляється, оплачується "покупцем" за цінами, що склалися в день узгодження заявки, вказаних в рахунку-фактурі або видаткових накладних. Протягом терміну дії договору можливі зміни діючих цін з попереднім сповіщенням про це "покупця".

Згідно п.3.1 договору постачання здійснюється за погодженням сторін окремими партіями.

Пунктами 3.3 та 3.4 договору сторони визначили, що датою відвантаження "товару" є дата оформлення видаткової накладної. Постачання "товару" здійснюється на умовах франко-склад "продавця".

Згідно п.4.1 договору, розрахунки за поставлений "товар" здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "продавця" згідно виставленим рахункам.

Відповідно до п.4.2 договору купівлі-продажу №3 від 03.11.2012р., сторони погодили, що оплата "товару" здійснюється наступним чином: 30% до відвантаження "товару", 70% протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження "товару".

У випадку затримки оплати "товару", "покупець" сплачує "продавцю" по його першій вимозі, пред'явленій в письмовій формі, одноразовий штраф в розмірі 10 відсотків від неоплаченої в строк суми, а також пеню в розмірі 0,15% відсотків від неоплаченої суми за кожний день затримки оплати.

Відповідно до п.10.4 та п.10.5 договору, термін дії договору 1 рік з моменту підписання. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення дії або зміну змісту цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір пролонгується на той самий період.

На виконання умов укладеного 03.11.2009р. між сторонами договору купівлі-продажу №3, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 98787,01грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-0000066 від 27 листопада 2009р. на 4316,00грн.;

- №РН-0000067 від 30 листопада 2009р. на 4980,00грн.;

- №РН-0000070 від 01 грудня 2009р. на 9960,00грн.;

- №РН-0000073 від 11 грудня 2009р. на 5644,00грн.;

- №РН-0000034 від 30 березня 2010р. на 21156,00грн.;

- №РН-0000047 від 08 квітня 2010р. на 7036,00грн.;

- №РН-0000048 від 09 квітня 2010р. на 14125,00грн.;

- №РН-0000061 від 14 травня 2010р. на 21070,00грн.;

- №РН-0000080 від 21 червня 2010р. на 10500,01грн. та довіреностями серії НБЛ №825290 від 06.04.2010р., серії №825288 від 30.03.2010р. (а.с.11-19, 90).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем свої зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару виконано частково, на загальну суму 67217,00грн. Так, згідно виставлених позивачем рахунків-фактури №СФ-0000049 від 26.11.2009р. на суму 4316,00грн., №СФ-0000068 від 30.11.2009р. на суму 4980,00грн., №СФ-0000072 від 01.12.2009р. на суму 9960,00грн., №СФ-0000078 від 11.12.2009р. на суму 5644,00грн., №СФ-0000046 від 30.03.2010р. на суму 21156,00грн., №СФ-0000053 від 02.04.2010р. на суму 7036,00грн., №СФ-0000054 від 06.04.2010р. на суму 14125,00грн., №СФ-0000073 від 14.05.2010р. на суму 21070,00грн., №СФ-0000092 від 21.06.2010р. на суму 10500,01грн. (а.с.81-89) відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 67217,00грн., що підтверджується банківськими виписками за 03.12.2009р. на суму 4316,00грн., за 04.12.2009р. на суму 5684,00грн., за 17.03.2010р. на суму 22900,00грн., за 06.04.2010р. на суму 13156,00грн., за 08.04.2010р. на суму 7036,00грн., за 05.05.2010р. на суму 14125,00грн. (а.с.20-25).

За таких обставин, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань по оплаті одержаного товару у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 31570,01грн. Неоплаченим залишився товар, отриманий відповідачем на підставі видаткових накладних №РН-0000061 від 14 травня 2010р. на суму 21070,00грн. та №РН-0000080 від 21 червня 2010р. на суму 10500,01грн.

Вказаний борг станом на 10.12.2012р. відповідачем не сплачений, що підтверджується довідкою від 10.12.2012р. (а.с.95).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час розгляду справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 31570,01грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31570,01грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 31570,01грн., посилаючись на умови п.п. 5.3, 5.4 договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4820,04грн. та штраф в сумі 3157,00грн.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору передбачена розділом 5 договору купівлі-продажу №3 від 03.11.2009р., зокрема сплата покупцем штрафу в розмірі 10 відсотків від неоплаченої в строк суми, а також пені в розмірі 0,15% відсотків від неоплаченої суми за кожний день затримки оплати у випадку затримки оплати товару.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить.

Судом враховується також, що 03.11.2009р. сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу №3 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3157,00грн., що становить 10% від суми заборгованості (31570,01грн. х 10%).

Перевіряючи ж обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.5.4 договору купівлі-продажу №3 від 03.11.2009р., штрафні санкції за невиконані, або неналежно виконані сторонами зобов'язання по договору нараховуються на весь період з дня, коли зобов'язання мали бути виконані, без граничних термінів.

Таким чином, в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу №3 від 03.11.2009р. сторони чітко обумовили інший, ніж передбачено законом (ч.6 ст.232 ГК України) період нарахування пені, а саме, передбачили, що пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору. Зазначення такої умови в договорі не суперечить вимогам чинного законодавства, навпаки, можливість її погодження сторонами в договірному порядку прямо передбачена ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на загальну суму 4820,04грн. за період з 22.10.2011р. по 22.10.2012р. по кожній окремій партії товару, господарський суд встановив, що при нарахуванні розміру пені позивач допустив помилки, у зв'язку з чим обгрунтованими, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені з 22.10.2011р. по 22.10.2012р. на суму заборгованості 31570,01грн., є вимоги про нарахування пені в сумі 4817,02грн., зокрема нарахованої:

- в сумі 3214,91грн., за період з 22.10.2011р. по 22.10.2012р. на суму заборгованості 21070,00грн.,

- в сумі 1602,11грн., за період з 22.10.2011р. по 22.10.2012р. на суму заборгованості 10500,01грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4817,02грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 3,02грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості до суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 31570,01грн. основного боргу, 4817,02грн. пені та 3157,00грн. штрафу. В решті позову суд відмовляє.

Судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 627, 655 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 231, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (13400, Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Зозулінського, буд.30, ідентифікаційний код 32784424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" (01015, м.Київ, вул.Цитадельна, буд.6/8, ідентифікаційний код 36589522)

- 31570,01грн. боргу,

- 4817,02грн. пені,

- 3157,00грн. штрафу,

- 1609,38грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.12.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов.) на адресу: 03022, м.Київ, вул.Васильківська, 30

3 - відповідачу (рек. з пов.) на адресу: (13400, Житомирська область, м.Андрушівка, вул. Зозулінського, 30)