Рішення № 28296939, 10.12.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5027/744/2012

Суддя Паскарь Авель Дмитрович, розглянувши матеріали справи за позовом

Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсид», м. Чернівці,

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області

про визнання недійсним договору оренди землі, вилучення майна з чужого незаконного володіння і повернення земельної ділянки попередньому власнику

за участю представників сторін:

від позивача -Юзьків М. І., довіреність від 19.06.2012 №01/02-18/725;

від відповідача -Веселий В. С., довіреність № 11/986 від 17.11.2012, Дужич І. М. -директор;

від третьої особи -не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецька міська рада звернулася з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Самсид»про визнання недійсним додаткового договору № 4/1609 від 20.08.2009 до укладеного сторонами 27.12.2004 договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1999 га, розташованої по вул. Енергетичній, 4, м. Чернівці, вилучення земельної ділянки та повернення її Чернівецькій міській раді.

Позов мотивується тим, що питання продовження дії договору оренди землі від 27.12.2004 на сесії міської ради не розглядалось, а додатковий договір № 4/1609 від 20.08.2009 з відповідачем укладено департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, незважаючи на те, що, відповідно до положень Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень міських рад, а передача їх в оренду здійснюється на підставі рішення міської ради. Крім того, вважає позивач, всупереч ст. 124 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», земельна ділянка була передана в оренду відповідачеві без проведення аукціону, а відповідач не надав при цьому документів про те, що він є власником незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на його безпідставність. До прийняття рішення по справі відповідач звернувся до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності, який сплинув.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а представники відповідача, наполягаючи на застосуванні судом наслідків спливу строку позовної давності, просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 26.12.2003, на підставі укладеного з Малим науково-виробничим підприємством «Время», м. Чернівці, договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Самсид»стало власником незавершеного будівництва будівлі літ. «В», розташованої по вул. Енергетичній, 4, м. Чернівці.

Рішенням XXVI сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 04.11.2004 № 565 ТОВ «Самсид»надано в оренду земельну ділянку по вул. Енергетичній, 4, м. Чернівці, загальною площею 0,1999 га для виробничих потреб.

27 грудня 2004 року, на підставі згаданого рішення, сторони у справі уклали між собою договір оренди названої земельної ділянки до 01.10.2009. До цього договору сторонами неодноразово були внесені зміни шляхом укладення додаткових договорів, в тому числі й договору від 20.08.2009 № 4/16/09, який є предметом даного спору, та за умовами якого термін оренди земельної ділянки продовжений до 08.07.2014.

Від імені Чернівецької міської ради оскаржуваний договір укладений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, який одночасно являвся директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради.

Твердження позивача про те, що відповідно до ст. 124 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі»оскаржуваний договір був укладений не на конкурсних засадах (аукціоні) та без надання відповідачем документів про те, що він був власником незавершеного будівництва по вул. Енергетичний, 4 м. Чернівці, судом визнаються безпідставними, оскільки відповідач став власником зазначеного будівництва на підставі названого вище та наданого самим позивачем договору купівлі-продажу, про що зазначено також і в пункті 39 рішення XXVI сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 04.11.2004 № 565 про надання ТОВ «Самсид»земельної ділянки в оренду.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що насправді, всупереч вимог ст. 124 ЗК України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», продовження строку оренди земельної ділянки було здійснено без попереднього вирішення цього питання на сесії Чернівецької міської ради.

Відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України наведена обставина є безперечною підставою для визнання оскаржуваного додаткового договору недійсним та задоволення позову в цілому.

Однак, статтею 25 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, перебіг якої згідно ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування, яке здійснюється в першу чергу територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, визначено як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади -жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста -самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Одними з основних принципів місцевого самоврядування являються законність, гласність, колегіальність, підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Як встановлено ст. 11 згаданого закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Усі названі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади -також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст.12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону належать до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти обґрунтованого висновку про те, що позивач не тільки був зобов'язаний, але й міг своєчасно довідатися про укладення від свого імені оскаржуваної угоди.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Втім, в ході розгляду справи таких обставин об'єктивного характеру, які унеможливили би звернення Чернівецької міської ради з даним позовом, судом не встановлено.

Заява представника позивача від 10.12.2012 про відновлення строку позовної давності не тільки не кореспондується із змістом позовної заяви, але й носить суперечливий характер. Зокрема, як і в самому позові, так і в заяві вказано, що про порушення свого права Чернівецькій міській раді стало відомо лише в серпні 2012 року. Водночас, всупереч нормам елементарної логіки, заява містить прохання про відновлення пропущеного строку позовної давності, хоча, природно, відновлена може бути лише позовна давність, яка сплила.

За таких обставин та з урахуванням того, що Чернівецькою міською радою позов пред'явлений після спливу позовної давності, на застосуванні наслідків спливу якого наполягає відповідач, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Суддя А. Д. Паскарь