Рішення № 28296643, 13.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/72/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.12 Справа № 5009/4095/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»(69093, м. Запоріжжя, а/я 6130, вул. Академіка Александрова, 9, кв. 95)

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»(69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9)

про стягнення 134 386,64 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

від позивача: Соломаха О.О. - представник за довіреністю № 121-1/01-1226 від 31.08.12.

від відповідача: Кожушко С.В. -представник з довіреністю № 35/16 від 09.07.12.

Рішення прийнято 13.12.12., після оголошеної на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні перерви, з 06.12.12. по 13.12.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 02.11.12. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» про стягнення 134 386,64 грн. заборгованості за Договором закупки № 11/21-349/10 від квітня 2009 р., з яких: 107450,80 грн. -основного боргу, 8587,23 грн. -пені, 10875,63 грн. - збитків від інфляції, 7472,98 грн. -3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті виконаних робіт, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.12. порушено провадження у справі № 5009/4095/12, справі присвоєно номер провадження 19/72/12, судове засідання призначено на 06.12.12. о 11-10.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 05.12.12. від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач»просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області на 18 місяців.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.12. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»задовольнити повністю.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 06.12.12. від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач просить суд залишити без задоволення заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.12. визнав позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»в частині стягнення суми основного боргу, в частині стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції просив суд відмовити в задоволенні позову.

06.12.12. через канцелярію господарського суду Запорізької області відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує, що виходячи із положень зазначеного вище Договору, неможливо визначити факт надходження коштів від основного замовника та неможливо визначити строк оплати товару.

Також, відповідачем у вказаному вище відзиві зазначено, що позивачем невірно нараховано суми пені, 3 % річних та втрат від інфляції, в зв'язку з невірним визначенням періоду виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 06.12.12. оголошено перерву до 13.12.12. о 10-00.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.12. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.12. заперечив проти задоволення позову в частині стягнення суми пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 12.12.12. від Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»надійшов письмовий відзив, відповідно до якого відповідач заявив суду про сплив строку позовної давності щодо стягнення суму пені за порушення строків розрахунків, визначених позивачем, в зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 8587,23 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5009/4095/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У квітні 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»(далі -Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач») (далі -Покупець) укладено Договір закупки № 11/21-349/10 (далі -Договір).

У відповідності з п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар, а саме: Шафу управління системи збудження СВТГ-2,2к/495-С2Т2,5-АР21, Автоматизоване робоче місто АРМ, Комплект резервних приладів, Програмно-апаратний комплекс, загальною сумою 368040,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошову суму.

Продавець передає Товар Покупцю в номенклатурі, кількості, по цінам, в строки, на умовах поставки та оплати, вказаних в цьому Договорі (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що вартість Товару, який передається за цим Договором, складає 368040,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 61340,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору, сторонами узгоджено, що Покупець перераховує на рахунок Продавця, вказаний в Договорі авансовий платіж у розмірі 153350,00 грн. та ПДВ -30670,00 грн., загальним розміром -184020,00 грн.

Протягом 3-х календарних днів з моменту отримання коштів від основного замовника, Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця залишок в сумі - 153350,00 грн. та ПДВ -30670,00 грн., разом з ПДВ -184020,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»на виконання умов Договору видано Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод «Перетворювач»рахунок на оплату № 42 від 06.04.10. на загальну суму 368040,00 грн.

Відповідачем 08.04.10. було здійснено попередню оплату на рахунок позивача в розмірі 184020,00 грн., про що свідчіть Довідка ПАТ «Укрсоцбанку»№ 701.51 від 17.08.12.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що строк поставки Товару за цим Договором -75 днів з моменту виконання Покупцем авансового платежу по п. 5.1 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткових накладних № 44 від 24.06.10. та № 47 від 07.07.10. Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач»було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»зазначений у Договорі Товар на загальну суму 368040,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідачем 13.07.10. було здійснено часткову оплату Товару в розмірі 76569,20 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачем було визнано суму боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»за Договором в розмірі 107450,80 грн., про що свідчать двосторонньо підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.11. та станом на 01.11.11.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 121-1/02-962 від 11.07.12. з вимогою про сплату заборгованості за Товар, з яких: 107450,80 грн. -основний борг, 6415,94 грн. -3 % річних, 14324,58 грн. -збитків від інфляції, 8460,74 грн. -пені.

В свою чергу, відповідачем було надіслано позивачу лист № 35/107 від 15.08.12. на вказану вище претензію, відповідно до якого відповідач зазначив, що в зв'язку з тяжким фінансовим положенням підприємства, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач»не має можливості погасити існуючу суму заборгованості одноразово та просив розглянути можливість погашення заборгованості по 50000,00 грн. щомісячно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за Товар у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 107450,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 12.8 Договору сторонами погоджено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.10.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, про що свідчать двосторонньо підписані видаткові накладні № 44 від 24.06.10. та № 47 від 07.07.10. на суму 368040,00 грн. (з урахуванням ПДВ), копія яких міститься в матеріалах справи.

Як свідчить довідка ПАТ «Укрсоцбанку»№ 701.51 від 17.08.12., копія якої міститься у матеріалах справи, відповідач у відповідності до п. 5.1 Договору здійснив попередню оплату відповідачу 08.04.10. на суму 184020,00 грн. та 13.07.10. частково оплатив Товар на суму 76569,20 грн.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що сума несплаченого відповідачем Товару складає 107450,80 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору сторонами узгоджено, що Покупець перераховує на рахунок Продавця, вказаний в Договорі авансовий платіж у розмірі 153350,00 грн. та ПДВ -30670,00 грн., загальним розміром -184020,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Протягом 3-х календарних днів з моменту отримання коштів від основного замовника, Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця залишок в сумі - 153350,00 грн. та ПДВ -30670,00 грн., разом з ПДВ -184020,00 грн.

З наведеного вбачається, що сторонами узгоджено порядок оплати відповідачем наданих позивачем послуг, але з матеріалів справи не вбачається, хто саме є основним замовником та які договори мали бути укладені між відповідачем та основним замовником.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Судом встановлено, що Договір закупки № 11/21-349/09 від квітня 2009 р. укладений лише між позивачем та відповідачем. Основний замовник в договорі не визначений.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, умова п. 5.1 Договору про надходження платежу від основного замовника не є обставиною, яка породжує обов'язок відповідача здійснити розрахунок за виконані і прийняті роботи.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший спосіб оплати товару.

Таким чином, встановлені вище видаткові накладні № 44 від 24.06.10. та № 47 від 07.07.10. на загальну суму 368040,00 грн. (з урахуванням ПДВ), за якими відповідач отримав Товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий Товар.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що датою виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати Товару є дата підписання видаткових накладних, а саме: 24.06.10. та 07.07.10., а тому суд дійшов висновку, що прострочення оплати виконаних робіт у відповідача виникло з 25.06.10. та 08.07.10. відповідно.

Суд зазначає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про необхідність застосовувати вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України щодо визначення строку виконання боржником зобов'язань, судом спростовуються, в зв'язку з наступним:

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена в главі 48 Цивільного кодексу України «Виконання зобов'язань»і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Таким чином, загальні положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права -ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 11/21-349/09 від квітня 2009 з урахуванням попередньої оплати та часткової оплати його вартості становить 107450,80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс», в зв'язку з неналежним виконанням умов Договору становить 107450,80 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7472,98 грн. - 3 % річних та 10875,63 грн. -втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7472,98 грн. -3 % річних.

За обґрунтованим розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10830,64 грн. -втрат від інфляції, в зв'язку з перерахунком вказаної вище суми, судом отримана сума в розмірі 10830,64 грн., яка є меншою, ніж та, що заявлена до стягнення позивачем.

Крім того, позивач на підставі п. 7.4 Договору просить суд стягнути з відповідача 8587,23 грн. -пені.

Пунктом. 7.4 Договору сторони передбачили, що в разі порушення передбачених цим Договором строкі оплати Покупцем, він сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідач у письмовому відзиві заявив про сплив строку позовної давності щодо стягнення пені за порушення строків розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.12. заперечив проти застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, обґрунтовуючи це тим, що між сторонами були підписані акти звірки взаємних розрахунків, які свідчать про визнання Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач»суми боргу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання, перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, про що свідчіть підписання Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач» акту звірки взаємних розрахунків 01.11.11.

Таким чином, з наведеного вбачається, що строк позовної давності перервався, але беручі до уваги те, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, та враховуючи те, що починаючи з 01.11.11. почався заново перебіг строку позовної давності, судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення суми пені, оскільки перебіг строку позовної давності сплив 01.11.12., а позивач звернувся до суду з даним позовом 02.11.12.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 8587,23 грн. -пені не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс».

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 18 місяців, що надійшла до суду 05.12.12., суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути здійснене судом лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

У п. 7.2 Постанови Вищого господарського суду від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»визначено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Проте, нормами чинного законодавства, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості обставин, які утруднюють виконання рішення суду на даний час відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства. На підтвердження свого фінансового стану відповідачем надані копії балансів та фінансових звітів за І квартал та І півріччя 2012 року, а також довідки банків про рух коштів на рахунках.

Крім того, відповідачем зазначено, що під забороною відчуження нерухомого майна знаходиться все нерухоме майно відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 37647186 від 04.09.12., але відповідачем не вказано за рахунок якого саме майна можливо буде провести стягнення.

Згідно наданих відповідачем балансів та звітів про фінансові результати можна дійти висновку, що господарська діяльність відповідача є збитковою, але вказані вище баланси та звіти складені в односторонньому порядку відповідачем, не містять відмітки про їх прийняття компетентним органом, а відомості, що викладені в них, не підтверджуються первинними документами про дебіторську та кредиторську заборгованість.

Суд зазначає, що збитковість господарської діяльності відповідача не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідач здійснює господарську діяльність та має відповідні грошові надходження, про що свідчать надані відповідачем довідки банків про рух коштів на рахунках відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що докази, на які Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач»посилається в заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 5009/4095/12, як на підставу надання відстрочки виконання рішення суду, не є винятковими, оскільки посилання заявника на тяжке фінансове становище підприємства та надані ним звіти про фінансові результати, не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»про відстрочення виконання рішення суду на 18 місяців.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»(69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 05755571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»(69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв. 95, а/я 6130, код ЄДРПОУ 13626132) 107450,80 (сто сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 80 коп. -основного боргу, 7472 (сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 98 коп. -3 % річних, 10830,64 (десять тисяч вісімсот тридцять) грн. 64 коп. -втрат від інфляції, 2515 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 09 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.12.

Суддя І.В. Давиденко