Постанова № 28296497, 19.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/7945/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представника відповідача - Будакова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/7945/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 року №0004141502/23173 та №0004131502/23174,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" (далі - позивач, ТОВ "Сумикомунтранс") звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004141502/23173 від 19.06.2012 року та №0004131502/23174 від 19.06.2012 року.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акта про результати документальної невиїзної перевірки від 25.05.2012 року №1068/152/05514620 встановлено порушення позивачем п.286.2 ст.286, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період травень-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року на суму 31 181 грн.14коп.

19.06.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004131502/23174 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на 31 181 грн.14коп. та нараховано 13097 грн.11коп. грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім цього, 19.06.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004141502/23173 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у п.1.2 договору №49 на право тимчасового користування землею, укладеного 12 червня 1996 року між Сумською міською радою та Сумським орендним комунальним автотранспортним підприємством (правонаступником якого є ТОВ "Сумикомунтранс") зазначено, що земельна ділянка надається на умовах оренди на 50 років, а плата за землю, згідно п. 2.1 договору, вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

На думку позивача, неправомірним є застосування до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України щодо ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, адже ці відносини виникли ще у 1996 році.

Також, позивач вказує на те, що Господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визнано ТОВ "Сумикомунтранс" банкрутом, тому відповідач не мав права виносити оскаржувані податкові повідомлення-рішення внаслідок особливого статусу позивача як юридичної особи, яку визнано банкрутом.

Представник позивача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився (а.с.62), подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу у його відсутність (а.с.55).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.58-60), що міститься в матеріалах справи.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії договору №49 від 12.06.1996 року (а.с.20) позивач орендує земельну ділянку, яка розташована в м. Суми на підставі договору оренди, укладеного з Сумською міською радою, а саме по вул. Менжинського, 3 площею 1,22 га терміном на 50 років.

27.01.2011 року ТОВ "Сумикомунтранс" подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Менжинського, 3.

Позивачем не було подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2012 рік, та відповідно не було узгоджено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2012 року, в тому числі і на січень-березень 2012 року.

25 травня 2012 року ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Сумикомунтранс" вимог податкового законодавства, а саме повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.05.2012 року №1068/152/05514620 (а.с.11-12).

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення п.286.2 ст.286, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період травень-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року на суму 31 181 грн.14коп.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 19.06.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004131502/23174 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на 31 181 грн.14коп. та нараховано 13097грн.11коп. грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.18).

Крім цього, 19.06.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004141502/23173 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн.(а.с.17).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель".

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Законом України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, позивачем повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Суд звертає увагу та те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 19.06.2012 року №0004141502/23173 та №0004131502/23174 від 19.06.2012 року, прийняті ДПІ у м. Сумах на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Щодо посилання позивача на визнання його банкрутом відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу для задоволення позовних вимог суд вважає наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24 вересня 2010 року у справі №6/121-10 (а.с.26) господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство стосовно ТОВ "Сумикомунтранс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 07 жовтня 2010 року у справі №6/121-10 (а.с.27-28) ТОВ "Сумикомунтранс" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (ч. 4 ст. 12 Закону.)

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

На зобов'язання поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З порушенням провадження у справі про банкрутство і до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася. Відповідно, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обов'язку сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.

Оскільки податкове зобов'язання позивача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності виникло протягом травня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року, тобто, після порушення справи про банкрутство, то суд зазначає, що донараховані суми спірними податковими повідомленнями - рішеннями є поточними зобов'язаннями позивача та підлягають нарахуванню незалежно від провадження справи про банкрутство позивача.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи те, що порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Сумикомунтранс" відбулося в період з травня 2011 року до березня 2012 року, податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн. за період з травня 2011 до червня 2011 року, а з липня 2011 року до березня 2012 року - у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання (а.с.19).

Тому відповідач правомірно нарахував штрафні (фінансові санкції) з дотриманням вимог п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та абзацу 3 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Крім цього, в позовній заяві позивач посилається на протиправність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень внаслідок відсутності на повідомленні про початок проведення перевірки від 04.05.2012 року №102223/10/15-218 гербової печатки та зазначення в ньому дати початку проведення перевірки як „з 21.05.2012 року", що суперечить п.2 акту перевірки від 25.05.2012 року №1068/152/05514620, де вказана дата „25.05.2012 року". Тому, на переконання позивача, він не був належним чином повідомлений про її проведення.

Проте, суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на наявні в матеріалах справи документи та норми податкового законодавства.

Зокрема, відповідно до п.79 ст.79 Податкового кодексу України письмове повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки повинно містити дату початку та місце проведення перевірки.

З копії повідомлення про початок проведення перевірки від 04.05.2012 року №102223/10/15-218 вбачається, що перевірка повинна розпочатися „з 21.05.2012 року", а місцем її проведення є м. Суми, Покровська площа,2, каб.513.

В п.2.1 акту перевірки від 25.05.2012 року №1068/152/05514620 значиться, що перевірку проведено „25.05.2012 року" (а.с.11).

Тому датою початку проведення перевірки є „21.05.2012 року", а не „25.05.2012 року", оскільки саме ця дата значиться в повідомленні про проведення перевірки, яке було отримано позивачем, про що свідчить вхідний штамп (а.с.9).

Більш того, згідно п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Тому, із врахуванням законодавчо встановлених строків проведення перевірок, позивач, починаючи з 21.05.2012 року, міг з'явитися до органу державної податкової служби за вказаною у повідомленні адресою, проте, не зробив цього.

На переконання суду, відсутність у повідомленні про проведення перевірки гербової печатки є суто технічною помилкою, яка не може бути підставою для визнання протиправними винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, оскільки вона не впливає на повноту та правильність обчислення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та не є підставою для звільнення позивача від сплати донарахованих грошових сум.

Також суд зазначає, що питання правомірності призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є саме оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків акту перевірки, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання, та обґрунтованість висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у такому акті.

Тому окремі порушення, допущені, на думку позивача, під час проведення перевірки, не можуть бути самостійною підставою для скасування рішень суб'єкта владних повноважень, оскільки при проведенні перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють, припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є відповідні рішення про донарахування податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0004141502/23173 та №0004131502/23174, прийняті ДПІ в м. Суми на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для їх визнання протиправними та скасування у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 року №0004141502/23173 та №0004131502/23174 -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст складено та підписано 24.12.12 р.