Ухвала суду № 28295956, 18.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9523/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдінг»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Санвіт-Холдінг»звернулося в Окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 16 березня 2012 року № 0000182220/557, № 0000192220/559.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що ТОВ «Санвіт-Холдінг»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є помилковими.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постановою, якою відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було надано оцінку всім доказам, що не дало можливості з'ясувати всі обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити докази у їх сукупності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Санвіт-Холдінг»зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 16.01.2003 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

У період з 11.01.2012 р. по 07.02.2012 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Санвіт-Холдінг»дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року та складено акт № 1355/2302/32304939 від 28.02.2012 року (далі - Акт перевірки, Акт).

16 березня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000192220/557, яким позивачу за порушення п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 81 719,74 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 77 683,32 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 036,42 грн.; № 0000182220/557, яким позивачу за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 90 928,51 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 90 927,51 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 77 683,32 грн. та валові витрати за наслідками операцій з контрагентом -ФОП ОСОБА_2, щодо якого відповідачем отримано акт перевірки Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 року № 14/1701/273562578. Відповідно до вказаного акту перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків і обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер, в зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу позивача з ФОП ОСОБА_2 є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «;Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, який зводиться до того, що укладання угод та перерахування позивачем коштів відбувалось без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України, тобто, до здійснення безтоварних господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 1 січня 2011 року між ТОВ «Санвіт-Холдінг» (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) було укладено Договір про перевезення вантажів № 4/11-П, відповідно до якого Перевізник зобов'язується доставити за заявкою Замовника вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату відповідно до заявки, погодженої сторонами.

На виконання умов договору № 4/11-П ФОП ОСОБА_2 надав позивачу обумовлені договором послуги з перевезення вантажів, про що свідчать відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том І а.с. 25-44). Позивачем здійснено оплату отриманих від ФОП ОСОБА_2 послуг, що підтверджується виписками банку по особовому рахунку ТОВ «Санвіт-Холдінг»(том IV а.с.119-232).

За наслідками надання зазначених вище послуг ФОП ОСОБА_2 було виписано на користь позивача податкові накладні, (том І а.с. 51-70, 139-205, том ІІ а.с.1-9).

Крім того, 1 лютого 2011 року між тими ж сторонами укладено Договір № 17 транспортно-експедиторського обслуговування (том IV, а.с. 116-118), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 (Експедитор) від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ Санвіт-Холдінг) забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні (п.1.1 договору). Експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються Замовником, підписаних уповноваженим представником Замовника (п.2).

На виконання умов договору № 17 ФОП ОСОБА_2 надав позивачу обумовлені договором експедиторські послуги, про що свідчать відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том І а.с.19-24). Позивачем здійснено оплату отриманих від ФОП ОСОБА_2 послуг, що підтверджується виписками банку по особовому рахунку ТОВ «Санвіт-Холдінг»(том IV а.с.119-232). За наслідками надання зазначених вище послуг ФОП ОСОБА_2 було виписано на користь позивача податкові накладні (том І а.с. 45-50).

Витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з І кв. 2011 р. по ІІІ кв. 2011 р. були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 90 927,51 грн., суми ПДВ за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту за лютий - серпень 2011 року в сумі 77 683,32 грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України застосовується до спірних правовідносин, які виникли до 01.01.2011р.) та пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (після 01 квітня 2011 року), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІV, а.с.110-111).

З врахуванням викладеного, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ФОП ОСОБА_2 - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, останній мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

При цьому, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності операцій з поставки на користь позивача товарів та виконання робіт, а також їх придбання (замовлення) з метою їх використання у власній господарській діяльності, виходячи з наступного.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.09.2012 року № 14774384 до видів діяльності ФОП ОСОБА_2 належать в тому числі «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту»(код КВЕД 52.29) (том VІ а.с. 110). Видами діяльності ТОВ «Санвіт-Холдінг»є оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (КВЕД 51.47.2), інші види оптової торгівлі (КВЕД 51.90.0), організація перевезення вантажів (КВЕД 63.40.0).

Матеріалами справи підтверджується, що послуги по перевезенню, що придбавались (замовлялись) позивачем у ФОПОСОБА_1, фактично отримувались ним з метою використання у господарській діяльності, а саме: при здійсненні посередницької діяльності з купівлі-продажу гофрокартонної продукції, яка перевозилась від продавців та доставлялась покупцям ФОП ОСОБА_2

При цьому, у матеріалах справи наявні копії договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», ТОВ «Основа папір», ТОВ «Мена Пак», ТОВ «Арт Пак»(том ІІ, а.с.115-129), відповідно до яких позивач купував у вказаних підприємств паперову та картонну продукцію та постачав її ТОВ «Дистриб'юторська компанія «Фарматек», ТОВ «Роменський завод продтоварів», ДП «Оріфлейм Косметікс Україна», ТОВ «Мері Кей Україна», ТОВ «КБФ», про що свідчать відповідні договори та видаткові накладні (том ІІІ а.с. 123-245). Послуги з перевезення цього товару вказаним підприємствам позивачем замовлялися у ФОП ОСОБА_2, що підтверджується копіями товарно-транспортні накладні та договорами-заявки на перевезення вантажу (том ІІ а.с. 130-250, том ІV а.с. 233-250, том V а.с.1-104), актами приймання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортними накладних, Договорів-заявок на перевезення вантажу, актів виконаних робіт.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення імен ФОП «ОСОБА_2.»та ФОП «ОСОБА_5.», а також на інформацію, яка міститься у постанові про порушення вказаної кримінальної справи від 26.10.2011, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем і ФОП ОСОБА_2, оскільки відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Санвіт-Холдінг»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за ФОП ОСОБА_2, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання товарів та отримання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.