Постанова № 28295250, 20.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/9226/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Аторіної В.С.,

представника позивача - Кліпи В.І.,

представника відповідача - Зінчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Альянс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Сумах (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Альянс" (далі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача станом на 25.09.2012 наявний податковий борг у загальному розмірі 90 688, 00 грн. У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого на ньому рухомого та нерухомого майна, позивач просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав, викладених у відзиві (а.с. 37-38), зазначивши, що на теперішній час підприємство на має узгодженого податкового зобов'язання, або визначеного у встановленому законодавством порядку податкового боргу у зв'язку з чим підстави для задоволення позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку -відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа 10.10.2003 згідно копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 30-31).

Станом на 25.09.2012 наявний податковий борг по податку на додану вартість у загальному розмірі 90 688, 00 грн., що підтверджується розрахунком суми податкового боргу та зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с. 4-5).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано (а.с. 24-27). Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах (а.с. 29), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

З 03.02.2012 по 09.02.2012 позивачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 13.02.2012 № 814/2314/32602539/9 (а.с. 8-22).

На підставі зазначеного вище акту перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 00002523/0/17517 за платежем податок на додану вартість, яким визначено грошове зобов'язання у загальному розмірі 90 688 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем -72 550, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -18 138, 00 грн. (а.с. 6).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2012 № 00002523/0/17517 відповідачем до ДПА у Сумській області була подана адміністративна скарга від 12.03.2012 № 02/03 (а.с. 39-41), яка рішенням ДПА у Сумській області від 28.04.2012 № 5301/10/10-105-35/47ск залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 00002523/0/17517 -без змін (а.с. 42-43).

Адміністративною скаргою від 11.05.2012 № 11/05, відповідач оскаржив податкове повідомлення-рішення позивача від 28.02.2012 № 00002523/0/17517 до Державної податкової служби України (а.с. 45-46). Вищезазначена адміністративна скарга отримана представником ДПС України 15.05.2012, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47).

Згідно із п. 56.8. Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Як вбачається з п. 56.9. Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 56.17.3 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Рішення або повернення адміністративної скарги без розгляду за наслідками розгляду скарги відповідача від 11.05.2012 № 11/05 позивач на вимогу суду не надав. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що рішення або повернення адміністративної скарги без розгляду за наслідками скарги від 11.05.2012 № 11/05 відповідач від ДПС України не отримував.

За таких обставин, суд вважає, що грошове зобов'язання відповідача щодо сплати ним 90 688, 00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 00002523/0/17517 не є узгодженим. Доказів зворотного позивачем до суду надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку є передчасними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Альянс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Постанова складена у повному обсязі та підписана 24.12.2012.