Постанова № 28294649, 19.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5353/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі Трауті А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби №0001372301 від 30.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено заплановану виїзну перевірку ТОВ «Ространснафтопродукт»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було складено Акт від 16.11.2011 року №534/1-23-60-35234346 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ространснафтопродукт»з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Відповідно до Акта перевірки було встановлено порушення п. 241.1 ст.. 241, п.294.4 ст. 249, п. 250.2 ст.250 розділу VІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок у періоді, що перевірявся, на загальну суму 418 706,83 грн.

На підставі Акту перевірки Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної республіки Крим 30.11.11 року було видано податкове повідомлення-рішення №0001372301 про збільшення податкових зобов'язань з екологічного податку на загальну суму 418 707,83 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення не чинним та скасування вказаного рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що екологічний податок з паливно-мастильних матеріалів, які були реалізовані ТОВ «Ространснафтопродукт», було вже утримано з контрагентів, з якими позивач мав товарні відносини.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у період дії Податкового Кодексу України № 2755-ІІІ (далі ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з п. 240.2 ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок сплатити певну грошову суму в якості екологічного податку з кожної тони використаного палива по відношенню до осіб, які використовують паливо в пересувних джерелах забруднення.

Статтею 241 ПК України передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

У свою чергу п.18.1 ст.18 цього Кодексу встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що податковий агент, з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити включення суми екологічного податку в ціну палива, по якій таке паливо реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачу.

При цьому, податковий агент повинен забезпечити виконання вимог ст. 244 Податкового кодексу України, тобто в ціні реалізації палива кінцевому споживачу повинна міститись сума екологічного податку у розмірах, вказаних у зазначеній правовій нормі.

Пунктом 241.2 ст.241 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю).

З врахуванням положень п.18.1 ст. 18 та п. 241.2 ст. 241 ПК України, суд приходить до висновку, що обов'язок податкового агента з екологічного податку покладено на: суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було придбано у виробника на території України (перший оптовий продавець); суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було імпортовано на митну територію України ( перший оптовий продавець палива на території України); суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було придбано у виробника на території України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку) суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було імпортовано на митну територію України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи і дійшов невірного висновку щодо неправомірності дій відповідача.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати зазначене рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної республіки Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.