Постанова № 28294164, 24.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.12 Справа № 5008/576/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

за участю представників сторін :

прокуратури: Куцик В.Б. -прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення №011165 від 24.10.2012 р.);

від позивачів -не з'явились;

від відповідача -Рябінічева А.С.(довіреність від 20.11.2012 р. № 239).

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства", смт. Міжгір'я №204 від 25.09.2012р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012 р.

у справі № 5008/576/2012, суддя Ушак І.Г.

за позовом Прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства", смт. Міжгір'я Закарпатської області

про стягнення збитків на суму 553 275,53 грн. заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012р. у справі № 5008/576/2012 (суддя Ушак І.Г.) позов Прокурора Міжгірського району заявлений в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області задоволено. З Комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства" (надалі КП "Міжгірське ВУЖКГ") до спеціального фонду місцевого бюджету Міжгірської селищної ради стягнуто 553 275,53 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, відшкодовано судовий збір.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що шляхом проведення перевірки Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Міжгірське ВУЖКГ" було встановлено факт скиду відповідачем неочищених стоків у р. Ріка за період 2010 року та факт самовільного водокористування без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2010року по 19.07.2011 року. Позивачем за порушення водного законодавства на підставі Актів перевірки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.03.2011р. та від 14.09.2011р., ст. ст. 44,48 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі -Методика № 389) нараховано відповідачу збитки в розмірі 553 275,53 грн. Оскільки, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту правопорушення природоохоронного законодавства, а тому суд дійшов висновку про підставність заявленого позову.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Комунальне підприємство Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 204 від 25.09.2012р., додатковими поясненнями до апеляційної скарги від 21.11.2012р. та від 04.12.2012р., в яких просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, аргументуючи свої доводи, зокрема, тим, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, та вини. В своїй апеляційній скарзі відповідач покликається на ту обставину, що у діях КП "Міжгіського ВУЖКГ" відсутній повний склад господарського правопорушення, а саме відсутня вина Підприємства та відсутній безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача та самою шкодою. Разом з тим, скаржник зазначає, що відповідачем вживались усі необхідні заходи для отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак такий дозвіл не було отримано відповідачем з незалежних від нього причин. Крім цього, апелянт зазначає, що він являється монополістом у сфері водопостачання та водовідведення, а відтак зупинка водопостачання могла б призвести до порушення забезпечення громадян питною водою для питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, що несе загрозу життю та здоров'ю населення та зумовило б виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. Прокурор Міжгірського району подав відзив на апеляційну скаргу № 258-12(2177)вих. 12 від 17.10.2012р., в якому зазначає, що відповідачем в період 2010 року здійснювався скид неочищених стоків у р. Ріка, а також у період з 01.01.2010року по 19.07.2011 року здійснювалось самовільне водокористування без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44,48 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Внаслідок таких протиправних дій відповідача державі завдано збитків в розмірі 553 275,53 грн., розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783. З огляду на викладене, Прокурор вважає рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012р. прийнятим з повним з'ясуванням всіх обставин справи, а відтак вважає, що вказане рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р., 21.11.2012р., 05.12.2012р. та 19.12.2012р.

Строк вирішення даного спору продовжувався ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. та від 19.12.2012р/, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України.

14 грудня 2012 р. на розгляд суду поступило клопотання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

18 грудня 2012р. відповідачем подано заперечення щодо розрахунку розміру відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в яких відповідач вказує про безпідставність застосування позивачем при здійсненні розрахунку відшкодування збитків Методики № 389. 20 грудня 2012р. відповідачем через канцелярію суду подано додаткові заперечення щодо розрахунку розміру відшкодування збитків.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. апелянт подав докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України.

В дане судове засідання прибули представник відповідача та прокурор, які підтримали свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Державна екологічна інспекція в Закарпатській області та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №06376579 та № 06376560.

Зважаючи на ту обставину, що розгляд справи неодноразово відкладався, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивачів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, що прибули в судове засідання, приймаючи до уваги пояснення представників учасників судового процесу, надані у попередніх судових засіданнях, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства" слід задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012р. у справі № 5008/576/2012 скасувати, виходячи з наступного.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судовою колегією встановлено, що "Міжгірське виробниче житлово-комунальне господарство" є комунальним підприємством Міжгірської селищної ради та здійснює надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що передбачено його Статутом.

15 березня 2011 року державними інспекторами Державної екологічної інспекції в Закарпатській області було проведено планову перевірку КП "Міжгірського ВУЖКГ" на предмет дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, в ході якої було встановлено скид Підприємством в р. Ріка недостатньо очищених стічних вод у 2010 році об'ємом 124,0 тис м3. За результатами вказаної перевірки державними інспекторами було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 09/24.03.-059(т.1 а.с. 8-9).

14 вересня 2011 року працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Міжгірським ВУЖКГ". В ході вказаної перевірки було встановлено, що Підприємство в період з 01.01.2010року по 19.07.2011року самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування здійснювало забір вод з поверхневого водозабору, внаслідок чого за вказаний період було забрано 143 360 м3 води. За наслідками вказаної позапланової перевірки державними інспекторами було складено відповідний Акт від 14.09.2011р.(т.1 а.с.12-15).

На підставі вказаних Актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області було здійснено розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем державі внаслідок скидання забруднених стоків в розмірі 31 158,41 грн. та самовільного спеціального водокористування -в розмірі 522 117,12 грн., що в сукупності становить 553 275,53 грн. та є предметом даного спору.

З метою досудового врегулювання спору 05.10.2011р. Державна екологічна інспекція в Закарпатській області надіслала на адресу відповідача претензію № 113/09/11 на суму 31 158,41 грн. та претензію № 111/10/11 на суму 522 117,12 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України (далі ГК України) правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Частина 1 статті 149 ГК України також передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Із даними нормами узгоджується і ст. 49 Водного кодексу України, якою передбачено здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Стаття 110 Водного кодексу України передбачає, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Тобто, склад зазначеного порушення передбачає наявність вини.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також за шкоду, завдану майну фізичної або юридичної особи, визначено в ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 218 ГК України. Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення:

1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

2) шкідливий результат такої поведінки (збитки);

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

4) вина правопорушника.

Для покладення на особу відповідальності за заподіяну шкоду, крім застосування принципу вини, а у зазначених випадках і незалежно від наявності вини, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Документальним з'ясуванням доказів у справі судовою колегією встановлено, що КП "Міжгірське ВУЖКГ" протягом тривалого часу зверталося до компетентних органів, в тому числі до головного санітарного лікаря, Закарпатського виробничого управління по меліорації та водному господарству і до Управління охорони навколишнього природного середовища з відповідними клопотаннями про розгляд поданих матеріалів та видачу дозволу на спеціальне водокористування, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії листів відповідача № 226 від 24.12.2004р., № 36 від 05.02.2007р., № 11 від 11.04.2008р., № 55 від 03.02.2009р., № 29 від 09.02.2010р., № 48 від 22.02.2010 р., № 38 від 09.03.2011р. (т. 1 а.с. 92-93,96,97, т.2 а.с. 81-82,84).

Однак, дозвіл на спеціальне водокористування КП "Міжгірське ВУЖКГ" не отримало, виключно з підстав відсутності у смт. Міжгір'я каналізаційних очисних споруд, які б забезпечували очистку стічних вод відповідно до вимог чинного законодавства. Про відмову у видачі КП "Міжгірському ВУЖКГ" дозволу на спеціальне водокористування свідчать листи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області № 705/13 від 23.03.2007р., № 831/07 від 19.03.2009р., № 2232/07 від 09.11.2010р., № 1009/07 від 21.04.2011р. (т. 1 а.с. 94, 98, т. 2 а.с. 88-89).

Разом з тим, відповідачем вживались заходи спрямовані на уникнення вчинення правопорушення в сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів, а саме КП "Міжгірське ВУЖКГ" листами № 324 від 13.10.2008р., № 47 від 28.01.2009р., № 44 від 04.11.2009р., № 21 від 29.01.2010р., №108 від 14.05.2010р., № 163 від 20.08.2010р., № 227 від 30.11.2010р., № 26 від 11.02.2011р. (т.2 а.с. 91-100) неодноразово зверталось як до Міжгірської районної державної адміністрації так і до Міжгірської селищної ради з проханням розглянути питання щодо фінансування робіт по будівництву чи відновленню та реконструкції каналізаційних очисних споруд селища, однак до цього часу вказані очисні споруди залишаються в неробочому стані.

Поряд з цим, 20.07.2011р. комунальному підприємству Міжгірської селищної ради "Міжгірському ВУЖКГ" було видано Дозвіл на спеціальне водокористування УКР № 4323-А/ЗАК з терміном дії дозволу до 20.07.2012р.(т. 1 а.с. 62-63).

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що у спірний період здійснення спецводокористування без відповідного дозволу було зумовлене об'єктивними обставинами, на які ні Підприємство, ні жодна інша особа впливу не мали, а зважаючи на ту обставину, що відповідачем вживались всі необхідні дії спрямовані на відвернення вчинення правопорушення в сфері охорони навколишнього природного середовища, на переконання судової колегії, вина відповідача у здійсненні спеціального водокористування без відповідного документа у період проходження процедури погодження та видачі дозволу на спеціальне водокористування відсутня.

При цьому, слід зазначити, що дані обставини залишись поза увагою Господарського суду Закарпатської області і їм не надано жодної правової оцінки.

Виходячи з норм ч.ч.2, 3 ст.42 Конституції України державний інтерес полягає у захисті прав споживачів (споживачів комунальних послуг) та недопущенні зловживання монопольним становищем на ринку, а виробнича діяльність відповідача (з водопостачання), у даному випадку, забезпечувала дотримання державних інтересів, тому підстави стверджувати про завдання Підприємством збитків державі при тимчасовому здійсненні (не з вини Підприємства) господарської діяльності без дозволу на спецводокористувнаня -відсутні.

Разом з тим, перевіряючи покликання скаржника щодо безпідставності застосування Методики № 389 при здійсненні розрахунку розміру відшкодування збитків, завданих порушенням водного законодавства, судова колегія зазначає наступне.

Методика № 389 (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення), а саме п. п. 1.2 та 9.1, передбачає порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів , у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./ м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень п.п.1.2,9.1 Методики №389 обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Аналізом Акта від 14.09.2011р. судовою колегією встановлено, що в такому відсутні будь-які відомості про факт забруднення Підприємством підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою, визначеною п.9.1 Методики №389.

На переконання судової колегії, з врахуванням наведеного, до спірних відносин не підлягають застосуванню положення Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, оскільки виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача без спеціального дозволу не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389. Адже, проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення Підприємством підземних та поверхневих вод внаслідок самовільного водокористування.

Крім цього, переглядаючи судове рішення у повному обсязі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що у статті 4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача збитків із зарахуванням вказаних коштів виключно до спеціального фонду місцевого бюджету Міжгірської селищної ради.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012 року у справі № 5008/576/2012 скасувати, як таке що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Прокурора Міжгірського району заявленого в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області відмовити.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покласти на позивачів порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства", смт. Міжгір'я №204 від 25.09.2012р. задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2012 р. у справі № 5008/576/2012 скасувати, прийняти нове рішення -в позові відмовити.

3. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на Державну екологічну інспекцію в Закарпатській області та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області порівну.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

повна постанова складена 27.12.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І..

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.