Рішення № 28293988, 19.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 5023/2278/12 вх. № 2278/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Попівненко О.Ю., за дорученням; відповідача - Мойсєєва І.Ю., за дорученням

розглянувши справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі, м. Харків

до Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків

про стягнення 48246,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 48246,77 грн. переплати пільгової пенсії гр. Сбитнєву В.І.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.07.2012 року до 19.07.2012 року до 10:00 години.

13.07.2012 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

17.07.2012 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд, дослідивши відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

19.07.2012 року до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, яка була завдана позивачу переплатою пільгової пенсії гр. Сбитнєву В.І. у розмірі 48246,77 грн.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

19.07.2012 року до господарського суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

26.06.2012 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд припинити провадження на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки на думку відповідача спірні правовідносини є публічно-правовими і повинні розглядатися за нормами КАСУ та, відповідно окружним адміністративним судом.

Суд, дослідивши клопотання, матеріали справи, вислухавши представників сторін, відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Положення наведеної норми процесуального закону кореспондуються з приписами ч. 4 ст. 50 КАС України, де передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення даного спору є завдання збитків.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Отже, в даному випадку склалися цивільно-правові відносини і має місце спір про право, вирішення якого в силу положень п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 12 ГПК України має здійснюватись в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Сбітнєв Володимир Іванович звернувся до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 25.08.2004 року за призначенням пенсії по інвалідності, як науковому працівнику. Для призначення цього виду пенсії була надана довідка ДП "Електроважмаш" від 25.08.2004 року № 250/45. На підставі вказаної довідки управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова гр. Сбітнєву Володимиру Івановичу була призначена пенсія по інвалідності як науковому працівнику з 25.08.2004 року згідно ст.24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Листом від 19 липня 2010 року за № 214-67 ДП "Електроважмаш" відізвав раніше надану довідку № 250/45 від 25.08.2004 року, стосовно приналежності посади громадянина Сбітнєва В.І. до наукової, на момент призначення пенсії. У листі ДП "Електроважмаш" вказується, що Сбітнєв Володимир Іванович з 01.08.2004 року по 01.02.2008 року займав посаду начальника управління нормативно-інформаційного забезпечення та охорони інтелектуальної власності, яка помилково не була віднесена до наукової. Тобто на момент призначення пенсії гр. Сбітнєв В.І. залишався на науковій посаді та права на наукову пенсію не мав.

Питання щодо пенсійного забезпечення та соціального захисту наукових працівників регулюються Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 року № 1977-ХП зі змінами станом на 08.09.2011 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 24 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" "пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону."

На виконання вищезазначеного положення ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" Кабінетом міністрів України було прийнято Постанову від 04.03.2004 року № 257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів. Про затвердження переліку посад наукових III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (надалі -Перелік посад наукових працівників).

Відповідно до відомостей, що містяться в особистій справі, Сбітнєв Володимир Іванович з 01.08.2004 року переведений на посаду завідуючого науково-технічним відділом (згідно з Наказом № 494-ОК від 09.08.2004 року); з 01.10.2005 року переведений на посаду начальника управління нормативно-інформаційного забезпечення та охорони інтелектуальної власності (згідно з Наказом № 541-вк від 25.10.2005 року); з 01.02.2008 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (згідно з Наказом № 81-а від 01.02.2008 року); з 04.02.2008 року прийнятий на посаду завідувача відділу патентно-інформаційних досліджень і охорони інтелектуальної власності за контрактом на 2 роки з 04.02.2008 року по 03.02.2010 року (згідно з Наказом № 87-6 від 04.02.2008 року). Згодом строк дії даного контракту було продовжено шляхом укладення додаткових угод до 03.02.2013 року (згідно з Додатковими угодами від 04.02.2010 року, 04.02.2011 року, 04.02.2012 року).

25.08.2004 року Сбітнєву В.І. Державним підприємством завод "Електроважмаш" було видано Довідку № 250/45 для пред'явлення до Управління ПФУ у Московському районі м. Харкова, якою засвідчено той факт, що Сбітнєв В.І. станом на 01.08.2004 року переведений на посаду завідуючого науково-технічного відділу. Відповідачем було помилково віднесено дану посаду до ненаукової, адже не враховано того, що відповідно до ч.2 ст. 22-1 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" та Переліку посад наукових працівників до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Зважаючи на те, що Сбітнєву В.І. було присвоєно звання кандидата технічних наук (диплом Т.Н. № 088659 від 09.04.1986 року) та він працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено даний науковий ступінь, Відповідачем на адресу Позивача було направлено Листа № 214-67 від 17.06.2010 року, яким відкликано Довідку № 250/45 від 25.08.2004 року з проханням залучити до справи нову Довідку № 214-64 від 10.06.2010 року, якою підтверджено той факт, що Сбітнєв В.І. на момент звернення до Позивача з заявою про призначення наукової пенсії по інвалідності і до 01.02.2008 року перебував на науковій посаді.

Всупереч вимогам ст. 24 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" Сбітнєв В.І. отримував наукову пенсію, розмір якої є більшим порівняно з пенсією, що призначається відповідно до інших законодавчих актів, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії.

01.02.2008 року Сбітнєв В.І. був звільнений за власним бажанням, а 04.02.2008 року - прийнятий на посаду завідувача відділу патентно-інформаційних досліджень і охорони інтелектуальної власності за контрактом.

Отже, відповідно до ст. 24 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність", гр. Сбітнєв В.І. починаючи з 04.02.2008 року мав законне право на призначення наукової пенсії, адже він був працевлаштований на наукову посаду за Контрактом від 04.02.2008 року, пролонгованим до 03.02.2013 року, відповідно до Додаткових угод 04.02.2010 року, 04.02.2011 року, 04.02.2012 року.

Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" " різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник (надалі -різниця між науковою та звичайною пенсією), фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також; коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом".

Механізм фінансування різниці між сумою наукової та звичайної пенсії визначений в Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації згідно з ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженому постановою КМУ № 372 від 24.03.2004 року.

Позивачем було додано до позовної заяви Довідку про виплачені суми пенсії громадянина Сбітнєва Володимира Івановича, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Світла, буд.19, кв. 229 та знаходиться на обліку в ПФУ в Московському р-ні №2 м. Харкова і отримує пенсію наукового працівника за період з 28.08.2004 року по 01.12.2010 року. Однак, Позивачем не враховано той факт, що Сбітнєв В.І. з 04.02.2008 року працював на науковій посаді за контрактом, що не суперечить вимогам ст. 24 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність", а отже фінансування з Державного бюджету різниці між науковою та звичайною пенсією, за період з 04.02.2008 року по 01.12.2010 року у розмірі 27 564,46 грн. - є законним та не підлягає поверненню до Державного бюджету.

У зв'язку з цим позовні вимоги у частині стягнення розміру переплати пенсії Сбітнєву В.І. за період з 04.02.2008 року по 01.12.2010 року суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування майнової шкоди.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків у розмірі 20682,31 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що ґрунтуються на Законі, а отже підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1166 ЦК України, ст. 101 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, п/р 26002200400001 у ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537) на користь Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (61170, м. Харків, вул. Блюхера, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655, п/р 256093142090 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) - 20682,31 грн. збитків.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, п/р 26002200400001 у ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 689,69 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 липня 2012 року.

Суддя Погорелова О.В.