Рішення № 28293859, 24.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/4614/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Військової частини А-4104 м. Чугуїв до Приватного підприємства "Явірське", с. Явірське про розірвання договору та додаткових угод за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А-4104 м. Чугуїв (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Явірське", с. Явірське про розірвання договору від 24.03.2009 року та додаткових угод від 08.11.2010 року, від 30.03.2011 року, від 04.10.2011 року, які укладені між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05.11.2012 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 26.11.2012 року о 12:15 годині.

У судовому засіданні 26.11.2012 року було оголошено перерву до 05.12.12 року о 10:45 годині.

У судовому засіданні 05.12.2012 року було оголошено перерву до 12.12.12 року о 10:45 годині.

У судовому засіданні 12.12.2012 року було оголошено перерву до 17.12.12 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.12 року розгляд справи було відкладено на 24.12.2012 року о 12:30 годині.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду у повному обсязі не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду у повному обсязі не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача та 3-ої особи, за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 березня 2009 року між Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв (позивачем) та Приватним підприємства "Явірське", с. Явірське (відповідачем) був укладений договір на використання 191 га земель для сільськогосподарських робіт. Зазначений договір погоджено начальником КЕВ м. Харкова Татаркіним С.О. та головою Комсомольської селищної ради Миндарь С.І.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до зазначеного договору було укладено додаткові угоди від 08 листопада 2010 року про продовження дії договору до 30 листопада 2013 року, від 30 березня 2011 року про збільшення площі використовуваної земельної ділянки до 269 га, від 04 жовтня 2011 року про збільшення площі використовуваної земельної ділянки до 469 га.

Договором передбачена сумісна діяльність з обробки землі з залученням технічних можливостей та матеріальних засобів ПП "Явірське".

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (Далі військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що Військова частина А4104 зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності - відповідно свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України № 118 від 06.02.2003р., але дане свідоцтво змінено (№ 118 від 08.11.Проку) на підставі змін до вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України та даного виду діяльності на підставі якого укладався вищевказаний договір - не існує.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що можлива зміни або розірвання договору за рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

19 березня 2012 року першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України та 29 березня 2012 року заступником командувача Повітряних Сил України на адресу позивача направлений лист (телеграма) з вимогою: зупинити укладання з різними суб'єктами господарювання договорів щодо вирощування сільськогосподарських культур на землях полігонів; розпочати процедуру розірвання укладених договорів відповідно до чинного законодавства.

На підставі цього, 02 квітня 2012 року за вих.№/9/18/276, 14 вересня 2012 року за вих.№/9//18/848 позивачем направлено листа до ПП "Явірське" з пропозицією щодо розірвання договору.

03 жовтня 2012 року за вих.№8 ПП "Явірське" направлена відповідь позивачу стосовно того, що відповідач не погодився з вищевказаною пропозицією, мотивуючи тим, що ним в повному обсязі виконуються умови договору та підстав щодо його розірвання не має.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України), якими, в силу статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 121, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 526, 598, 610, 611, 612, 614, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, статтями 20,173, 174, 179, 188,193, 283, 284, 285, 286, 291 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір на використання земель оборони від 24.03.2009 року укладений між Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв (63501 Харківська область, м. Чугуїв, ідентифікаційний код 07785381) та Приватним підприємством "Явірське" (64224 Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, ідентифікаційний код 33201387).

Розірвати Додаткову угоду від 08.11.2010 року до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, Додаткову угоду від 30.03.2011 року до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, Додаткову угоду від 04.10.2011 року до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, укладені між Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв (63501 Харківська область, м. Чугуїв, ідентифікаційний код 07785381) та Приватним підприємством "Явірське" (64224 Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, ідентифікаційний код 33201387).

Стягнути з Приватного підприємства "Явірське" (64224 Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, ідентифікаційний код 33201387) на користь Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв (63501 Харківська область, м. Чугуїв, ідентифікаційний код 07785381) судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Суддя Буракова А.М.

5023/4614/12