Постанова № 28293403, 17.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5088/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»(далі -Позивач, або ТОВ «Гестія Люкс») з позовом (т.1 а.с.2-9) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -Відповідач, або ДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача № 0000842201 від 01.06.2012 року, за яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у розмірі 688954,00 грн. (за основним платежем -602084,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -86510,00 грн.).

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 943/22-3/35302866 від 15.05.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гестія Люкс»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет-Строй Ко»за період лютий 2011 року, ТОВ «Таверс»за період травень-серпень 2011 року, ТОВ «Юкмас»за період вересень -грудень 2011 року»(далі -Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки Позивачем порушено п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) внаслідок чого ним занижено ПДВ у розмірі 602084 грн. за період лютий, травень-грудень 2011 року.

Як зазначає Позивач, сума ПДВ у розмірі 602084 грн. була включена ним до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів та відображена в деклараціях з ПДВ за лютий, травень-грудень 2011 року на підставі належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентами ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас». Виконання угод на придбання товарів (послуг) підтверджене відповідними необхідними первинними документами: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками. Всі ці документи були в наявності у ДПІ та описані в Акті перевірки. Вказані документи відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року є первинними документами, їх оформлення свідчить про здійснення відповідних господарських операцій. В зв'язку з цим твердження ДПІ, що операції в межах перелічених в Акті перевірки угод не мають реального товарного характеру, не відповідає дійсності та спростовується документами, наданими до перевірки.

Посилання ДПІ в Акті перевірки на відсутність у ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас»необхідних умов для здійснення господарської діяльності та порушення ним вимог чинного законодавства є необґрунтованими, оскільки Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату податків до бюджету своїм контрагентом та правильність ведення ним бухгалтерського й податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює Державна податкова служба.

Позивач вказує на протиправність дій ДПІ по визнанню в Акті перевірки недійсними правочинів, укладених ним з ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас». Згідно чинного законодавства органи Державної податкової служби не мають права в односторонньому порядку визнавати недійсними будь-які правочини, таке право надається виключно суду. Зміст договорів, укладених ТОВ «Гестія Люкс»з вищевказаними контрагентами відповідає діючому законодавству, дійсним намірам сторін, ці наміри не були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи держави, незаконне заволодіння ним.

Крім того, як вказав Позивач, ДПІ під час проведення перевірки замість первинних документів бухгалтерського обліку фактично використано лише матеріали перевірок ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас. Постановами Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року по справі № 2а/1570/11016/2012, від 26.06.2012 року по справі № 1570/2627/2012, від 27.07.2012 року по справі № 1570/2870/2012, залишеними без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду були визнані протиправними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси по складанню вищевказаних актів перевірок ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас». В зв'язку з цим Позивач вважає безпідставним використання актів перевірок контрагентів ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас»під час проведення перевірки Позивача.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.4 а.с. 99-102) у яких зазначається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки актів перевірок ТОВ «Юкмас», ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Таверс», а також відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних і довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що не дає можливості визначити період переходу права власності на товар, умови його транспортування, отримання. Вказане свідчить про безтоварність господарських операцій Позивача з контрагентами ТОВ «Юкмас», ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Таверс»і, як наслідок, безпідставне формування податкового кредиту по таким господарським операціям.

Представник Відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.07.2007 року. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ з 31.07.2007 року, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100059393 від 16.08.2007 року ( а.с. 97, 112-114).

З 27.04.2012 року по 07.05.2012 року на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби №320 від 25.04.2012 року та повідомлення №80/22-3 від 25.04.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС Кордон Н.А. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гестія Люкс»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет-Строй Ко»за період лютий 2011 року, ТОВ «Таверс»за період травень-серпень 2011 року, ТОВ «Юкмас»за період вересень -грудень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 943/22-3/35302866 від 15.05.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гестія Люкс»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет-Строй Ко»за період лютий 2011 року, ТОВ «Таверс»за період травень-серпень 2011 року, ТОВ «Юкмас»за період вересень-грудень 2011 року (т.1 а.с. 10-34).

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000842201 від 01.06.2012 року, за яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 688954,00 грн. (за основним платежем -602084,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -86510,00 грн.) (т.1 а.с. 35).

Відповідно до висновків Акту перевірки Позивачем порушено п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого ним занижено ПДВ за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Маркет-Строй Ко»за період лютий 2011 року, ТОВ «Таверс»за період травень-серпень 2011 року, ТОВ «Юкмас»за період вересень-грудень 2011 року на загальну суму 602 084,00 грн.

Висновок ДПІ про завищення Позивачем податкового кредиту ґрунтується на висновках актів, складених ДПІ у Приморському районі міста Одеси: №503/23-5/37009873 від 24.02.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді січень-травень, грудень 2011 року», №3029/23-5/37009873 від 12.12.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року», №3 04/23-5/37009873 від 14.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді листопад 2011 року», №2059/23-4/35767700 від 12.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Маркет-строй Ко»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року», №523/23-5/37422308 від 24.02.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (т.4 а.с. 103-144).

Згідно вказаних актів, складених ДПІ у Приморському районі міста Одеси, не встановлено місцезнаходження ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Маркет-строй Ко». Крім того, не встановлено наявність у вказаних контрагентів Позивача власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, необхідного обладнання і трудових ресурсів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим Відповідач в Акті перевірки № 943/22-3/35302866 зробив висновок про безтоварність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Маркет-строй Ко».

Судом встановлено, що постановами Одеського окружного адміністративного суду по справам №2а/1570/11016/2011 від 12.03.2012 року (т.4 а.с. 34-41), №1570/2627/2012 від 26.06.2012 року (т.4 а.с. 46-55), №2а/1570/6714/2011 (т.4 а.с. 67-74), № 1570/2870/2012 від 27.07.2012 року (т.4 а.с. 84-91) визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси по проведенню 12.12.2011 року, 18.11.2011 року, 14.02.2012 року, 24.02.2011 року, 12.04.2011 року, 24.02.2011 року зустрічних звірок та перевірок ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Маркет-строй Ко».

Цими ж постановами визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси по складанню актів звірок та документальних перевірок: від 24.02.2011 року №503/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді січень-травень, грудень 2011 року», від 12.12.2011 року №3029/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року», № 304/23-5/37009873 від 14.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді листопад 2011 року», №2059/23-4/35767700 від 12.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Маркет-строй Ко»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року», №523/23-5/37422308 від 24.02.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Враховуючи встановлену судом протиправність дій ДПІ у Приморському районі міста Одеси з проведення перевірок та складання за їх наслідками актів №503/23-5/37009873 від 24.02.2011 року, №3029/23-5/37009873 від 12.12.2011 року, №304/23-5/37009873 від 14.02.2012 року, №2059/23-4/35767700 від 12.04.2011 року, №523/23-5/37422308 від 24.02.2011 року, складені ДПІ у Приморському районі міста Одеси відносно ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Маркет-строй Ко», суд не приймає вказані документи як докази неправомірності дій Позивача та вважає необґрунтованим їх застосування Відповідачем при проведенні перевірки Позивача та складанні Акту перевірки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.02.2011 року між Позивачем (покупцем) і ТОВ «Маркет-строй Ко»(продавцем) було укладено договір купівлі-продажу товару №01-6 (т.1 а.с. 156-157). Згідно п.1.1. Договору, продавець зобов'язується передати посуд з нержавіючої сталі та сувенірну продукцію у кількості та асортименті, визначених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар згідно накладних. Згідно п.2.1. ціна товару, його кількість та асортимент визначаються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

01.09.2011 року між Позивачем і ТОВ «Юкмас»було укладено договір купівлі-продажу товару №1/9-1 аналогічний за змістом вищевказаному договору з ТОВ «Маркет-строй Ко».

04.05.2011 року між Позивачем (покупцем) і ТОВ «Таверс»(постачальником) було укладено договір №4/5-1 поставки товару відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар та оплачувати його. Згідно п.10.2 даного договору прийом товару по кількості та якості здійснюється згідно супровідних документів (видаткових накладних) (т.1 а.с. 161-166).

Передача товару від ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»до ТОВ «Гестія-Люкс»підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін, згідно яких Позивач отримав від вказаних контрагентів різноманітну непродовольчу продукцію (товар) на загальну суму 3 612 504, 00 грн. в т.ч. 602 084,00 грн. ПДВ (т.1 а.с. 169-209).

Також Позивачем надано до суду завірені копії податкових накладних, отриманих ним від ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»на загальну суму 3 612 504, 00 грн. в т.ч. 602 084,00 грн. ПДВ (т.1, а.с. 201-246, т.2 а.с. 1-19). Вказані податкові накладні були отримані Позивачем від вказаних контрагентів на виконання умов договорів №1/9-1, № 01-6, №4/5-1. Судом встановлено, що вказані податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства і включені Позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий, травень-грудень 2011 року (т.2 а.с. 202-272). Суму ПДВ відповідно до вказаних вище податкових накладних Позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий, травень-грудень 2011 року, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за вказані періоди та додатками до них (т.2 а.с.31-170).

Судом також встановлено, що ТОВ «Гестія Люкс»здійснило оплату за отриманий від ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»товар, що підтверджується завіреними копіями платіжних доручень, наданих Позивачем (т.4 а.с. 1-28).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями Позивач придбав у ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»товар (різноманітну непродовольчу продукцію) для подальшого використання (реалізації) у господарській діяльності.

Про фактичне отримання та оприбуткування вказаного товару, отриманого від ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс», свідчать, зокрема, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за лютий-грудень 2011 року (т.2 а.с. 20-30), оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 за лютий-грудень 2011 року (т.2 а.с. 179-200). На підтвердження наявності складських приміщень у Позивача на момент здійснення господарських операцій, останнім надано договір оренди №8/11 від 01.01.2011 року на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 3 та акт приймання передачі вказаних приміщень у користування Позивачу (т.1 а.с. 122-125).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі -Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону Закон №996 первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Первинні документи по відображенню господарської операції в бухгалтерському обліку є підставою і для податкового обліку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно п.198.3 ст.198 ПКУкраїни податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевіряємий період були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у Позивача на час перевірки були наявні, тобто Позивачем під час проведення перевірки та в ході розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»та його оприбуткування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання Позивачем від його контрагентів-постачальників ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Судом встановлено, що і Позивач, і його контрагенти на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем, у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

Надаючи оцінку посиланням Відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей (товару), суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року (далі -Правила), відповідно до яких товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним Законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. У договорах, укладених між Позивачем та його контрагентами зазначено, що моментом передачі товару продавцем та прийомом товару покупцем вважаються накладні, які були складені сторонами. Суд дійшов висновку, що дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не для покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього.

Суд вважає, що доводи Відповідача про відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку саме покупця, на якого не покладено обов'язку транспортувати вказаний товар, зберігати дані товарно-транспортні накладні. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Також, судом встановлено, що угоди, укладені між Позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

Виходячи з умов договорів купівлі-продажу та поставки, укладених Позивачем з ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс», поставка товару здійснювалась постачальниками за власний рахунок, а передача товару здійснювалась на підставі видаткових накладних (п.п. 3.1, 3.2, 6.1. договору купівлі-продажу №01-6 з ТОВ «Маркет-строй Ко», п.10.1. договору поставки з ТОВ «Таверс», п.3.1., 3.2., 6.1 договору купівлі-продажу №1/9-1 з ТОВ «Юкмас»).

Також суд не приймає до уваги доводи представника ДПІ про безтоварність господарських операцій з підстави відсутності у Позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Так, в судовому засіданні представник Позивача пояснив, що прийом товару від ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»здійснювала особисто директор ТОВ «Гестія Люкс»Крилова Г.В., яка підписувала відповідні видаткові накладні від імені Позивача. Відповідно до абзацу 3 п.13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1999 року, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. Враховуючи викладене, суд вважає, що у Позивача був відсутній обов'язок по оформленню відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Слід зазначити, що Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких Позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні ПДВ. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Гестія Люкс»його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах Відповідачем не надані.

Виходячи з викладеного суд вважає, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та ТОВ «Маркет-строй Ко», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Таверс»і правомірність віднесення Позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає правомірним віднесення ТОВ «Гестія Люкс»до складу податкового кредиту за лютий, травень-грудень 2011 року суми ПДВ у розмірі 602084,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаного товару за вищевказаними договорами до складу податкового кредиту та те, що порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 00000842201 від 01.06.2012 року підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування Позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000842201 від 01 червня 2012 року за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 688954,00 гривень (з яких за основним платежем 602084,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 86510,00 гривень).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

17 грудня 2012 року

.