Постанова № 28293146, 10.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2012 року 14:52 № 2а-15988/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Марлен»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012 №0006172280 та №0006212280

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бебі Марлен»(далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012 №0006172280 та №0006212280.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Віаджіо»за березень-жовтень 2011 року., за наслідком чого складено акт від 31.10.2012 №444/1-22-80-35139138 (далі -Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Бебі Марлен»п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України -заниження податку на додану вартість всього у сумі 623 500 грн. та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток всього у сумі 363 975 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0006172280 від 12.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 716 751,00 грн. (623 500 грн. основного зобов'язання та 93 251 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0006212280 від 12.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 363 975 грн. (за основним зобов'язанням).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На виконання вищезазначених норм КАС України, з урахуванням покликання Акту перевірки на відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Віаджіо»за період з 01.01.2011 по 31.01.2012, судом перевірено питання товарності операцій за договором №5 від 01.09.2010, укладеним між ТОВ «Бебі Марлен»та ТОВ «Віаджіо»(далі - Договір).

Так, позивачем на підтвердження своєї правової позиції щодо реального характеру за операцій за Договором було надано наступні первинні документи у вигляді належним чином засвідчених копій: Договір № 5 від 01.09.2012, укладений на поставку товарів народного споживання (одяг, взуття, аксесуари), відповідно до якого ТОВ «Віаджіо»поставляє ТОВ «Бебі Марлен»товари у кількості, асортименті та цінах, вказаних у накладних; видаткові накладні; податкові накладні. Крім того, на підтвердження здійснення розрахунків за поставлені товари позивачем надано суду копії платіжних доручень та банківські виписки по особовому рахунку ТОВ «Бебі Марлен». Поставка вказаних видів товарів відповідає зареєстрованим видам діяльності позивача за КВЕД: роздрібна торгівля одягом; роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань. При цьому право позивача здійснювати роздрібну торгівлю засвідчене торговими патентами, виданими на здійснення вказаного виду підприємницької діяльності за адресами приміщень, які ТОВ «Бебі Марлен»орендував протягом спірного періоду відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №2106/10 від 21.06.2010 та договору суборенди приміщення від 01.01.2010.

Проте, суд не може прийняти до уваги надані позивачем витяги з книг обліку розрахункових операцій, оскільки з контрольних стрічок неможливо встановити приналежність проданого товару до товару, поставленого ТОВ «Віаджіо», а також письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки встановити, чи вони дійсно написані вказаними особами, не вбачається за можливе. Крім того, такі докази (пояснення фізичних осіб) повинні бути надані у належній формі, а саме показаннях свідків.

Разом з тим, обставини товарності операцій за договором № 5 від 01.09.2012, укладеним між ТОВ «Бебі Марлен»та ТОВ «Віаджіо», за інший період (з 01.02.2011 по 28.02.2011) вже досліджувалися Окружним адміністративним судом міста Києва.

Постановою у справі №2а-14149/11/2670 від 14.12.2011 встановлено, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем (ТОВ «Бебі Марлен») та ТОВ «Віаджіо»за договором на поставку товарів народного споживання №5 від 01.09.2010 в ході судового розгляду справи було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на податковий кредит по операціях з ТОВ «Віаджіо»за вказаним договором.

Вказана постанова набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи те, що відносно ТОВ «Бебі Марлен»рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено товарність операцій за договором №5 від 01.09.2010, укладеним між позивачем та ТОВ «Віаджіо»за інший період, а товарність операцій за вказаним договором за спірний період підтверджується вищезазначеними первинними документами, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій за Договором.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зважаючи на те, що судом встановлена реальність операцій за Договором, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено відповідні суми до складу валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському м. Києва від 12.11.2012 №0006172280 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському м. Києва Державної податкової служби від 12.11.2012 №0006212280.

Судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Марлен»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.12.2012 р.