Ухвала суду № 28291969, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К/9991/31987/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Руднєвої Н.Ф.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 01.11.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 р.

у справі №31/36а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Донецької області від 01.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 р., позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.01.2004 р. №0000072331/3 у частині визначення податку на прибуток у сумі 2 263 720,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 632 552,00 грн., в іншій частині позову в задоволенні відмовлено, стягнуто на користь позивача з коштів Державного бюджету України судові витрати на проведення експертизи у сумі 10 576,50 грн. та державного мита у сумі 81,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції без змін.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 31.12.2002 р., за результатами якої складено акт від 25.06.2003 р. №86/23-211-2/23343582.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.06.2003 р. №0000072331/0 про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 2 710 340,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 171 472 грн.

Вказане рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення від 27.06.2003 р. №0000072331/ було частково скасовано у сумі 330 750,00 грн. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 02.09.2003 р. № 0000072331/1.

За результатами подальшого адміністративного оскарження, контролюючим органом було прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 21.01.2004 р. №0000072331/3, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 2 383 590,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 668 513,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судовими інстанціями, що згідно наданого податковим органом розрахунку сум податку, донарахування позивачу податкових зобов'язань здійснено (з урахуванням результатів адміністративного оскарження) на загальну суму 2 383 590,00 грн., із яких 835,3 тис.грн. у результаті списання кредиторської заборгованості по якій збіг строк позовної давності; 1259,4 тис. грн. по списанню дебіторської заборгованості з простроченим строком позовної давності, що виникла до 01.07.1997 р.; 214,3 тис.грн. по списанню кредиторської заборгованості по якій збіг термін позовної давності з урахуванням дії мораторію; 74,6 тис.грн. - за інші порушення податкового законодавства, при оскарженні яких позивач не конкретизував підстави позову.

Так, у акті перевірки податковим органом було зазначено про допущені позивачем порушення вимог п.5.1, 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - при списанні кредиторської заборгованості після збігу строку позовної давності останнім не було скориговано валові витрати на суму раніше задекларованих валових витрат на підставі того, що підприємство не понесло будь-яких витрат в грошовій матеріальній і нематеріальній формах в оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) на суму 10142,7 тис. грн., у результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 835,3 тис.грн.

Суди попередніх інстанції відхиляючи такі доводи податкового органу обґрунтовано визначились із наступним.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових доходів включаються суми безповоротної допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Пунктом 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 5.1 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави погодить із висновком попередніх судових інстанцій щодо відсутності у Законі вимог про обов'язок платника податків коригувати у сторону зменшення валові витрати у разі наявності кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою по закінченню строку позовної давності, оскільки збільшення валового доходу на суму такої кредиторської заборгованості, як то передбачено вимогами пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону та одночасне зменшення валових витрат на ці суми, призвело б до факту подвійного оподаткування.

Стосовно донарахування податковим органом податку на прибуток у сумі 1259,4 тис.грн. судові інстанції також правомірно визначились із наступним.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

У ході розгляду справи було встановлено та частково підтверджено висновок відповідача про завищення валових витрат на суму 150 934,74 грн., відображених в рядку 23 декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2002 р., пов'язаних із списанням дебіторської заборгованості, по операціям, що мали місце до 01.07.1997 р., що призвело до донарахування податку на прибуток у сумі 45,27 тис.грн.

З матеріалів справи вбачається, що наведені порушення законодавчих вимог виникли при списанні дебіторської заборгованості по розрахункам з ТОВ «Красноармійськвугілля», яка позивачем списана в грудні 2001 р. у загальній сумі 181 125,29 грн. і яка у розумінні п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не була безнадійною.

Стосовно донарахування податку на прибуток за 9 місяців 2002 р. у сумі 214,3 тис.грн. внаслідок списання кредиторської заборгованості по якій збіг термін позовної давності з урахуванням дії мораторію судова колегія погоджується із висновками судів з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.11.2001 р. Господарським судом Донецької області була порушена справа №33/175б про банкрутство позивача та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі про банкрутство було припинено 25.12.2001 р., а 29.04.2002 р. порушена справа про банкрутство №33/79б і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, 20.05.2002 р. заява кредитора (ДВАТ «Шахта «Трудовська») залишена без розгляду, 21.06.2002 р. порушена справа про банкрутство №15/229б, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, 24.12.2002 р. провадження у справі припинено.

Відповідач дійшов висновку, що терміни позовної давності по кредиторській заборгованості ДВАТ «Шахта «Трудівська»та ВАТ «Полтавенерго»збігли, тоді як позивач не включив суму заборгованості до складу валових доходів, чим занизив їх на суму 714,2 тис. грн. в 3 кварталі 2002 р.

Між тим, судові інстанцій дійшли обґрунтованого висновку та вказали на результати експертизи, відповідно до яких наведений висновок контролюючого органу був спростований.

Судовими інстанціями було встановлено, що сума узгодженого податкового зобов'язання (яка не оспорювалась) ввійшла до складу податкового повідомлення-рішення від 21.01.2004 р. №0000072331/3 у розмірі 74 600,00 грн., відтак судовими інстанціями було правомірно задоволено позовні вимоги про визнання нечинним такого рішення у сумі 2 263 720,00 грн. (2 383 590,00 грн. -74 600,00 грн.).

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що попередніми судовими інстанціями було правильно встановлено обставини справи та надано їм вірну правову оцінку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області на Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Господарського суду Донецької області від 01.11.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 р. у справі №31/36а залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.