Ухвала суду № 28290249, 12.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4056/11

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Смілянця Е. С. , Сторчака В.Ю.

при секретарі: Грищук С.Д.

за участю представників сторін:

позивача: Кривонос І.Г., Бойко С.В., Гралєвський Л.Й.

відповідача: Супрун М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" про стягнення коштів за нікчемним правочином , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011р. Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" в дохід держави коштів у сумі 4788300 доларів США (еквівалентна сума в українській гривні становить 38162751,00 грн.) отримані за кредитним договором від 12.04.2007 року №СМ-1/07.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. у задоволені позову Іллінецькій міжрайонній державній податковій інспекції у Вінницькій області відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Іллінецької МДПІ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції з 21.06.2011 року по 13.07.2011 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.07.2011 року № 278/23/34709632.

Судом І інстанції встановлено, що 12.04.2007 року між відповідачем та компанією Holdings Limited" укладено кредитний договір №СМ-1/07. Загальна сума договору 10000000,00 доларів США, мета використання коштів -для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності. Строк погашення -31.12.2010 року.

За період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року надійшло 260000,00 доларів США. Повернення кредитору тіла кредиту в перевіряємому періоді не відбувалося. Станом на 31.03.2011 року залишок отриманих та не повернутих кредитних коштів становив 4788300,00 доларів США або 38123008,11 грн.

Інформацію про отримані та повернені кредитні кошти у попередньому перевіряємому періоді за 2007-2009 роки було встановлено на підставі актів попередніх планових документальних перевірок ТОВ "Сорочанський мірошник"(акт від 30.01.2009 року №41/23/34709632 та від 01.06.2010 року № 197/23/34709632).

На підставі перевірок податковою встановлено, що протягом дії кредитного договору ТОВ "Сорочанський мірошник" було нараховано та віднесено до складу валових витрат процентів за користування кредитними коштами у сумі -13556662,00 грн., в тому числі по періодах: в 2008 році -795617,00 грн., в 2009 році - 4612746,00 грн., в 2010 році -6496098,00 грн., в І кварталі 2011 року -1652201,00 грн.

Відповідно до п.12.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується забезпечити свої зобов'язання по поверненню кредиту кредитору, по сплаті процентів та виконанню інших передбаченим договором розрахунків на користь кредитора шляхом передачі в заставу кредитору майна позичальника. У випадку, якщо позикодавець відмовиться від заключення договору застави чи у випадку неможливості заключення договору застави з будь-яких причин, кредитор має право не надавати кредит позичальнику до моменту укладення договору застави чи розірвати даний договір.

Із матеріалів справи слідує, що до договору кредиту прийнято додаткову угоду №1 від 13.01.2009 року, згідно якої було внесено зміни до п.1.3 ст.1 кредитного договору від 12.04.07 року №СМ-1/07, виклавши його в наступній редакції: розмір ставки процентів, за використання кредиту становить 17.58% річних, виходячи із 365 календарних днів на рік. Всі інші умови Договору залишаються в силі. Відповідно до п.2.3 додаткової угоди, вона набуває чинності з моменту її реєстрації в НБУ на умовах діючого законодавства України.

Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із не обґрунтованості позовних вимог та їх не доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Перелік правочинів, які є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд І інстанції при вирішенні даної справи виходив із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері, а тому, у зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними.

Як видно із матеріалів справи, предметом кредитного договору від 12.04.2007 року №СМ-1/07 укладеного між відповідачем та компанією Holdings Limited"є надання в тимчасове користування коштів для поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності ТОВ "Сорочанський мірошник".

Судом встановлено, що внаслідок реалізації даної господарської операції відповідачем віднесено до складу валових витрат проценти за користування кредитними коштами у сумі 13556662,00 грн., що стало основною причиною збиткової діяльності підприємства протягом всього періоду з моменту створення товариства. Слід зазначити, що господарська операція платника податків у межах його діяльності не обов`язково має бути прибутковою.

ТОВ "Сорочанський мірошник" придбано цілісний майновий комплекс будівель та споруд комбінату хлібопродуктів загальною площею 12677,28 км.м та об'єкти рухомого майна, що підтверджується договорами купівлі продажу рухомого майна від 11.05.2007 року та актами прийому-передачі майна.

Частина отриманих коштів використовується для приведення цілісного майнового комплексу в належний стан та введення його в цілому в експлуатацію.

Тому, твердження позивача про відсутність реальних позитивних змін у фінансових результатах господарської діяльності підприємства відповідача внаслідок укладання кредитного договору не можуть бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок.

Таким чином, Іллінецькою МДПІ не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір відповідача при здійсненні господарських операцій діяти з метою уникнення оподаткування фінансово-господарських результатів їх виконання, незаконного ухилення від сплати податку на прибуток підприємств, а відтак не доведено його умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном.

Судом також враховано те, що рішення про прийняття та затвердження змін розміру відсоткової ставки прийнято загальними зборами учасниками ТОВ "Сорочанський мірошник" протоколом №1 від 12.01.2009р. Зазначені зміни зареєстровані територіальним управлінням Національного банку України в Черкаській області згідно додатку №1 від 31.08.2009р.

Оскільки, НБУ підтверджено ставку ставку 17,58 річних згідно кредитного договору, то твердження податкового органу про невиправдане підвищення відсоткової ставки є необгрунтованим.

Податковим органом також не надано суду доказів укладення кредитного договору з порушенням господарської компетенції, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача та його контрагента, не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною, оскільки позиція позивача про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючих, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011р., -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 січня 2012 року .

Головуючий Біла Л.М.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.