Постанова № 28289215, 11.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р., 16:15, м. Львів № 2а-9630/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,

представників позивача Максимовича Г.С.,

представника відповідача Пилипюка А.М.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапет ЛТД» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012 року № 0002211552, від 31.10.2012 року № 0002231552,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крапет ЛТД»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 року № 0002211552, від 31.10.2012 року № 0002231552.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту в січні, березні, травні 2011 року, сформованого по господарських операціях з постачальником ТзОВ «Промислова група ДФМ», не відповідають дійсності. Такі висновки спростовуються наявністю первинних бухгалтерських документів про купівлю-продаж, поставку товару, документально підтверджується вартість понесених витрат. За наявності таких доказів, вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість контрагента займатись підприємницькою діяльністю, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди нікчемними.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

ДПІ вважає вимоги ТзОВ «Крапет ЛТД»необгрунтованими та незаконними. Вважає правочини між ТзОВ «Крапет ЛТД»та ТзОВ «Промислова група ДФМ»щодо купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів (парафін) нікчемними, оскільки в ході проведення перевірки щодо цієї юридичної особи, встановлено відсутність за місцезнаходженням ТзОВ «Промислова група ДФМ», відсутність основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, анулювання свідоцтва платника ПДВ. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що операції по поставці товару вчинені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарських взаємовідносин між сторонами, тобто відсутній сам факт придбання товару. Вважає, що не можливо встановити, як здійснювалась купівля-продаж, поставка нафтопродуктів (ким і кому), оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності ТзОВ «Промислова група ДФМ».

З наведених обставин податковий орган вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ТзОВ «Крапет ЛТД»та ТзОВ «Промислова група ДФМ»мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС було проведено перевірку ТзОВ «Крапет ЛТД»та складено акт від 12.10.2012 року № 602/1520/20774293 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Під час проведення перевірки встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит за січень 2011 року, березень 2011 року, травень 2011 року на загальну суму ПДВ -103 213,00 грн. та відповідно: зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ -4 764,00 грн.; збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі ПДВ -988 449,00 грн.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року № 0002211552, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 98 452 грн. та нараховано штрафну санкцію 3 грн., та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року № 0002231552, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4764 грн.

В основу висновку про зазначені податкові порушення податковий орган поклав те, що ТзОВ «Промислова група ДФМ»по взаєморозрахунках з яким сформовано податковий кредит відсутнє за юридичною та фактичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано, а в саме підприємство немає необхідних до здійснення підприємницької діяльності ресурсів.

Такі доводи податковий орган підтверджує актом Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Промислова група ДФМ»з питань правильності, повноти та нарахування сум ПДВ та податку на прибуток за січень-листопад 2011 р. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що господарські зобов'язання між ТзОВ "Крапет ЛТД" та ТзОВ «Промислова група ДФМ»лише спрямовані на отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарської операції по поставці товару між сторонами.

Зазначені висновки зроблені виходячи з аналізу господарських операцій між ТзОВ "Крапет ЛТД" та ТзОВ «Промислова група ДФМ».

25.01.2011 р. між ТзОВ "Крапет ЛТД" (Покупець) та ТзОВ «Промислова група ДФМ»(Продавець) було укладено договір № 2501 купівлі-продажу товару. За умовами цього договору продавець зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов цього договору.

Додатками до даного договору сторони конкретно визначали відомості про предмет договору (найменування, марка, одиниця виміру, фактична кількість, ціна, упаковка, якість товару, спосіб доставки, строк сплати, строк поставки).

Про продаж товару свідчать податкові накладні від 28.01.2011 р. на суму 128 000,00 грн., від 16.03.2011 р. на суму 192 000,00 грн., від 31.03.2011 р. на суму 128 000,00 грн., від 18.05.2011 р. на суму 171 280,00 грн. відповідні їм видаткові накладні та рахунки.

Поставка товару оформлена актами приймання передачі товару до договору №2501 від 28.01.2011 року, 16.03.2011 року, 31.03.2011 року, 18.05.2011 року.

З наданих накладних та актів виконаних робіт вбачається, що предметом купівлі-продажу були парафін нафтовий гранульований та парафін нафтовий твердий.

Перевезення товару від продавця з м. Кременчук до покупця в пункт розвантаження АДРЕСА_1 здійснювалось силами продавця, що підтверджується товаро-транспортними накладними. Перевізником товару був ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 Перевізники надали автомобілі марки Тата, НОМЕР_1 водієм якого був ОСОБА_7, НОМЕР_2, водій ОСОБА_8, НОМЕР_3, водій ОСОБА_9, НОМЕР_4 водій ОСОБА_10 Вантаж приймав директор ТзОВ "Крапет ЛТД" ОСОБА_11 Про те, що підприємство знаходиться за адресою АДРЕСА_1 свідчить договір купівлі-продажу приміщення у ВАТ «Львівтехносервіс», акт прийому передачі.

ТзОВ "Крапет ЛТД" сплатило вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями, а суму ПДВ, сплаченого в ціні товару віднесло до податкового кредиту відповідного періоду, а саме в січні 2011 р. -ПДВ 21 333.33 грн., в березні 2011 р. -ПДВ 53 333,33 грн., в травні 2011 р. -ПДВ 28 546,67 грн..

З акту перевірки від 12.10.2012 р. вбачається, що зазначені вище податкові накладні, були надані податковому органу. Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТзОВ «Крапет ЛТД»даного виду товару від інших осіб, ніж від ТзОВ «Промислова група ДФМ», ДПІ також не висловлювало сумнівів у використані ТзОВ «Крапет ЛТД» цього товару в господарській діяльності, а також сумнівів в його спроможності займатись відповідним видом діяльності.

Представник позивача в спростування доводів податкового органу про нікчемність угоди з ТзОВ «Промислова група ДФМ»пояснив, що операція з реалізації парафіну не є разовою для ТзОВ «Крапет ЛТД», яке поставляло такий товар, зокрема, таким покупцям ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок», ТзОВ СП «Київ-Захід», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», ТзОВ Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», ТзОВ «Пакко Холдинг», ТзОВ «Епіцентр К», та ін. Про поставку товару представник позивача надав договори поставки.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Враховуючи підстави позову та висновки акту перевірки, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ «Крапет ЛТД»та ТзОВ «Промислова група ДФМ».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з ПДВ, визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, ст. 198, 201 ПК України, в результаті чого зменшено податковий кредит за січень, березень, травень 2011 р. на загальну суму 103 213,00 грн. зроблені виходячи з порушення ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Податковий орган вважає, що ТзОВ «Промислова група ДФМ»фактично не могло придбати від інших постачальників будь-який товар, не могло його продати та поставити ТзОВ «Крапет ЛТД», оскільки немає необхідних засобів, ресурсів до здійснення господарської діяльності, а тому господарські операції вважає безтоварними, а правочини - фіктивними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Отримання ТзОВ «Крапет ЛТД» від ТзОВ «Промислова група ДФМ»товару позивач підтверджує договором та додатками до нього, накладними, платіжними документами, ТТН. Первинні бухгалтерські документи про це суду надано.

В спростування вчинення будь-яких господарських операцій між цими контрагентами, податковий орган покладає акт Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Промислова група ДФМ»з питань правильності, повноти та нарахування сум ПДВ та податку на прибуток за січень-листопад 2011 р. Встановлено, що ТзОВ «Промислова група ДФМ»не знаходиться за фактичною та юридичною адресою. Директор ОСОБА_12 надавав пояснення про те, що на підприємстві працює 3 особи, бухгалтерські документи та звітність підписує він.

За результатами аналізу відповідно до АІС РПП та АІС «Бест звіт»встановлено відсутність у ТзОВ «Промислова група ДФМ»власних складських, торговельних, виробничих приміщень, відсутність достатньої кількості персоналу, транспортних засобів, анульовано свідоцтво платника ПДВ. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами.

Щодо відсутності за фактичною та юридичною адресою, а саме м. Кременчук, квартал 101, буд. 3б, то ця обставина не доводить безтоварності господарських операцій. Окрім того, як вбачається з договору купівлі-продажу від 25.01.2011 р., такий зі сторони ТзОВ «Промислова група ДФМ»укладений та підписаний його директором ОСОБА_12, а адресою продавця вказано юридичну та фактичну адресу АДРЕСА_2 Податковий орган не встановлював знаходження за цією адресою, хоча це договір було представлено до перевірки позивача і він мав можливість це перевірити.

Що стосується анулювання ТзОВ «Промислова група ДФМ»свідоцтва платника ПДВ, то Суд відзначає, що таке анульовано 17.11.2011 р., а взаємовідносини з ТзОВ «Крапет ЛТД»відбувались до цього, - в січні, березні, травні 2011 р., тобто під час дії свідоцтва.

Суд відхиляє твердження про відсутність основних виробничих та невиробничих фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень, оскільки ДПІ не дало письмових доказів цього та не довело які саме ресурси та засоби об'єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності між позивачем та ТзОВ «Промислова група ДФМ». Крім того, стверджується про відсутність власних засобів, ресурсів, хоча наявні в справі ТТН свідчать про те, що ТзОВ «Промислова група ДФМ»користувалось послугами інших автоперевізників для перевезення товару. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована. На даний момент, немає достовірних фактів, які б викликали в суду обґрунтований сумнів у реальності придбання, поставки товару.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Крапет ЛТД»і контрагентом ТзОВ «Промислова група ДФМ» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 12.10.2012 р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Крапет ЛТД» на укладення договору з контрагентом ТзОВ «Промислова група ДФМ» (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу,поставки товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичною реалізацією товару іншим суб'єктам. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом. Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Крапет ЛТД»податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 року № 0002211552, від 31.10.2012 року № 0002231552.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 31 жовтня 2012 р. № 0002211552 та від 31 жовтня 2012 р. № 0002231552.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапет ЛТД" судові витрати у розмірі 1032,16 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.