Постанова № 28289179, 21.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 р., 16:40, м. Львів № 2а-2188/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,

представників позивача Клушиної Т.Й., Клушина Ю.С.,

представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Владіна» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011 року № 0003522320, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Владіна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 року № 0003522320, винесене за платежем «податок на прибуток, яким збільшено суму грошового зобов'язання за даним платежем на 113 675 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28 419 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток в ІІІ кв. 2010 р. на суму 113 765 грн., сформованого по господарських операціях з постачальниками ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп", а згодом поставленого ЛКП «Залізничнетеплоенерго», не відповідають дійсності. Такі висновки спростовуються первинними бухгалтерськими документами про купівлю-продаж, поставку товару, якими документально підтверджується вартість понесених витрат. Наявність товаро-транспортних накладних не є обов'язковою. За наявності таких доказів, вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість контрагентів займатись підприємницькою діяльністю, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди нікчемними.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

ДПІ вважає вимоги ПП «Владіна» необгрунтованими та незаконними. Вважає правочини по придбанню товару (шламовідмулювачі) між ним та ЛКП «Залізничнетеплоенерго», попередньо придбаного в ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп" нікчемними, оскільки в ході проведення перевірки щодо цих постачальників юридичної особи, встановлено відсутність основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, анулювання свідоцтва платника ПДВ одного з них. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що операції по поставці товару вчинені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарських взаємовідносин між сторонами, тобто відсутній сам факт придбання товару. Вважає, що не можливо встановити, як здійснювалась купівля-продаж, поставка шламовідмулювачів (ким і кому), оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп", відсутні документи про транспортування товару (ТТН).

З наведених обставин податковий орган вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ПП «Владіна» та ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп" мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено позапланову перевірку ПП «Владіна» та складено акт від 24.10.2012 року № 631/23-2/20842882, зокрема, по взаємовідносинах з ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп".

В ході проведення перевірки встановлено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ст. 216, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ПП «Владіна» занижено податок на прибуток на суму 113 675 грн., в т.ч. за ІІІ кв.2010 р. на суму 113 675 грн.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 року № 0003522320, винесене за платежем «податок на прибуток», яким збільшено суму грошового зобов'язання за даним платежем на 113 675 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28 419 грн.

В основу висновку про зазначені податкові порушення податковий орган поклав те, що ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп" не мають необхідних до здійснення підприємницької діяльності ресурсів.

Такі доводи податковий орган підтверджує отриманою інформацією про те, що за фактом зловживання службовими особами в провадженні СБУ у Львівській області порушено кримінальну справу № 2064 за ст.. 205 КК України. Директор ТзОВ "Бізнес-Груп" ОСОБА_4 повідомив, що ніколи не перебував на посаді керівника цього підприємства, не підписував ніяких документів, участі в підприємницькій діяльності підприємства не брав, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ "Бізнес-Груп" анульовано 15.09.2010 р. Доводи відносно ПП "Версант" підтверджує актом перевірки від 21.09.2010 р., проведеною ДПІ у Франківському районі м. Львова. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що господарські зобов'язання між ПП «Владіна»та ПП "Версант", ТзОВ "Бізнес-Груп" лише спрямовані на отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарської операції по поставці товару між сторонами.

Зазначені висновки зроблені виходячи з таких господарських операцій та взаєморозрахунків.

В липні 2010 р. між ПП «Владіна»(Покупець) та ТзОВ "Бізнес-Груп" (Продавець) відбулась поставка товару (шламовідмулювач Aulin FM DM 150 (16bar.150). Про поставку товару свідчать прихідна накладна № РН-7-22006 від 22.07.2010 р. на суму 18565,00 грн., ПДВ 3094,17 грн., відповідна їй податкова накладна від 22.07.2010 р. та рахунок-фактура № БГ-0000088 від 22.07.2010 р. Товар отримано згідно довіреності № 06 від 05.07.2010 р. директором ПП «Владіна»Клушина Ю.С.

Крім того, в липні 2010 р. ПП «Владіна»придбало в ПП "Версант" товар (шламовідмулювач Aulin FM DM 150 (16bar.150). Купівлі-продаж цього товару відбулась на основі видаткових накладних РН-05013 від 05.07.2010 р. на суму 391 976,00 грн., ПДВ 65 327,83 грн., РН-7-12014 від 12.07.2010 р. на суму 135 108,00 грн., ПДВ 22 518,00 грн., податкових накладних від 05.07.2010 р. № 7050000013, від 12.07.2010 р.№ 7120000016 та рахунків-фактур від 05.07.2012 р. № СР-0000096.

ПП «Владіна»відобразило витрати на придбання товару від ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" в бухгалтерському обліку оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за липень 2010 р., оприбутковано в дебет рах.201 «Матеріали», дт. рах. 6415 «Розрахунки по ПДВ». Суми витрат на підставі накладних включені до складу валових витрат ПП «Владіна»та відображено в Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 р.

З акту перевірки від 24.10.2011 р. вбачається, що зазначені вище накладні, були надані податковому органу. Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ПП «Владіна» даного виду товару від інших осіб, ніж від ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант", ДПІ також не висловлювало сумнівів в його фінансово-господарській спроможності.

Представник позивача у спростування доводів податкового органу про нікчемність угоди з ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" пояснив, що ПП «Владіна»займається придбанням та продажем обладнання для тепломереж, гарячого водопостачання та водооборотних циклів, монтаж якого здійснюється на об'єктах будівництва. Пояснив, що ТТН не оформлялись, оскільки поставка товару здійснювалась безпосередньо на об'єкт будівництва особи, якій перепродувався товар. Необхідності по кілька разів перевозити товар від до одного покупця товару, а потім до другого немає потреби і економічно не вигідно.

Придбані в ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" шламовідмулювачі ПП «Владіна»продавало ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке оплачувало товар державними коштами. Надав довідку КРУ у Львівській області від 14.02.2011 р. № 05-01-36/2., яке проводило зустрічну перевірку ЛКП Залізничнетеплоенерго». Підтверджено факт поставки в липні 2010 р. магнітних відмулювачів в кількості 14 одиниць на суму 568 406 грн. ПП «Владіна»таким чином, додатково підтверджує товарність операцій між ним та ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант".

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Враховуючи підстави позову та висновки акту перевірки, спір виник щодо реальності господарських операцій між ПП «Владіна» та ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант".

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток, визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 113 675 грн. зроблені виходячи з порушення ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Податковий орган вважає, що ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" фактично не могли придбати від інших постачальників будь-який товар, не могло його продати та поставити ПП «Владіна», оскільки немає необхідних засобів, ресурсів до здійснення господарської діяльності, а тому господарські операції вважає безтоварними, а правочини - фіктивними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Отримання ПП «Владіна»від ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" товару позивач підтверджує накладними, платіжними документами. Первинні бухгалтерські документи про це суду надано.

В спростування вчинення будь-яких господарських операцій між цими контрагентами, податковий орган покладає акт перевірки ПП "Версант" від 21.09.2010 р., проведеною ДПІ у Франківському районі м. Львова з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.11.2009 р. по 31.07.2010 р., якою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, приміщень, транспортних засобів.

Згідно з ЦБД України ТзОВ "Бізнес-Груп" звітність по ПДВ за липень 2010 р. не подано, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 26.11.2009 р. № 100256397 анульовано 15.09.2010 р. у зв'язку з тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. З УПМ ДПА у Львівській області отриманою лист від 07.12.2010 р. з інформацією про те, що за фактом зловживання службовими особами в провадженні СБУ у Львівській області порушено кримінальну справу № 2064 за ст. 205 КК України. Директор ТзОВ "Бізнес-Груп" ОСОБА_4 повідомив, що ніколи не перебував на посаді керівника цього підприємства, не підписував ніяких документів, участі в підприємницькій діяльності підприємства не брав.

Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами.

Щодо відсутності за фактичною чи юридичною адресою, ТзОВ "Бізнес-Груп", то по-перше, такий факт ще не доводить безтоварність господарських операцій. По-друге, що стосується анулювання свідоцтва платника ПДВ, то Суд відзначає, що таке анульовано 15.09.2010 р., а взаємовідносини з ПП «Владіна»відбувались до цього, - в липні 2010 р.

Суд відхиляє твердження про відсутність основних виробничих та невиробничих фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень, оскільки ДПІ не підтвердило це належними письмовими доказами. Покладення в основу факту порушення податкового законодавства одних лише висновків податкової перевірки без їх підтвердження та перевірки не є свідченням відсутності вчинення господарських операцій. Тим більше, не спростованим залишається той факт, що ПП «Владіна»отриманий від ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" продав іншому покупцеві, і може це підтвердити. Таким чином, ПП «Владіна»з своєї сторони може підтвердити, що товар був придбаний. Крім того, стверджується про відсутність власних засобів, ресурсів, хоча підприємство могло і брати в оренду приміщення, транспортні засоби.

Крім того, Суд враховує що ті самі правовідносини між ПП «Владіна»та ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" з приводу купівлі-продажу шламовідмулювачів в липні 2010 р. тільки з приводу правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Владіна»вже були предметом судового розгляду. Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 р. у справі № 2а-9759/11/1370 вимоги ПП «Владіна»було задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 р. постанову від 07.12.2011 р. було залишено без змін. Таким чином, судове рішення набрало законної сили і ним не встановлено ознак безтоварності чи нікчемності операцій.

Щодо твердження податкового органу про те, що відсутні товарно-транспортні накладні, які мали б підтвердити поставку бензину, то суд вважає такі безпідставними. Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН (яка, на думку відповідача, є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ) не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Форма ТТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 07.08.1996 р. № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. № 483/1508 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", проте дія вищевказаного наказу зупинена відповідна до повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 р. та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Мін'юсту № 10/68 від 15.05.2006 р. Таким чином, форма ТТН не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Крім того, відсутність ТТН у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар, не може вплинути на податкові зобов'язання підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими бухгалтерськими документами.

Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована. На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в суду в реальності придбання, поставки товару немає.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Владіна»і контрагентом ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 24.10.2010 р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Владіна» на вчинення правочинів з контрагентом ТзОВ "Бізнес-Груп" та ПП "Версант" (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу, поставки товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичною реалізацією товару іншому суб'єкту. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було включено валові витрати на придбання товарів, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагента за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ПП «Владіна» податкового законодавства в результаті чого занижено податок на прибуток. Відтак, не відповідає закону і оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 року № 0003522320.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 11 листопада 2011 року № 0003522320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Владіна»судові витрати в сумі 1421 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови буде складено до 26 грудня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.