Постанова № 28289153, 05.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 р. № 2а-5715/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Ісаєва В.С.

відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2012 року №0000581720/7778 та від 08.06.2012 року №№0003162300/8125, 0003162300/8126.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, складено Акт №782/67/22-40/08420865 від 11 травня 2012 року. Перевіркою встановлено заниження валового доходу за період з 01.04.2012 року по 31.03.2012 року; невключення до складу інших доходів за І квартал 2012 року суму доходу від реалізації майна нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу та акта прийому-передачі права власності на нерухоме майно від 30.03.2012 року, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток в І кварталі 2012 року; невключення до валового доходу за І квартал 2012 року суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, а саме, кредиторську заборгованість перед ЗАТ "Галичина" та ПП "Львівметалбуд", яка є безнадійною, що призвело до заниження доходу в І кварталі 2012 року; завищено валові витрати на суму 746 888,82 грн. та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 661,46 грн. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 05 червня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000581720/7778, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7 661,46 грн., також 08 червня 2012 року винесено два податкові повідомлення-рішення №0003162300/8125, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400 787,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 100 197,00 грн., №0003162300/8126, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 353 259,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 88 315,00 грн. Зазначає, що відповідно до п.1,2 договору купівлі-продажу від 25.10.2011 року, будівля, що була предметом даного договору являлась державною власністю, перебувала в оперативному управлінні Міністерства оброни України та відчужувалась за дорученням держави (власника) відповідно до наказу Міністра оборони від 21.20.11 року №644 "Про надання згоди на відчуження майна ДП "Львівське будівельно-монтажне управління". Кошти, які виручені підприємством від продажу нерухомого майна, яке перебувало у державній власності, являлись коштами (доходами) загального фонду Державного бюджету України, тому позивач правомірно не включив ці кошти до свого доходу, оскільки вони не були доходами підприємства. Зазначає, що висновок відповідача про невключення до складу валового доходу суми безнадійної заборгованості є необгрунтованим, оскільки він не грунтується на даних які містяться у податкових деклараціях. Також, господарські операції з придбання у ПП "Рарог" товарно-матеріальних цінностей є реальними, оскільки підтверджуються письмовим договором та необхідними первинними документами. Вважає безпідставними висновки відповідача про безтоварність операцій з вказаним контрагентом, так як вони не відповідають дійсності і грунтуються виключно на припущеннях і неперевірених фактах.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №782/67/22-40/08420860 від 11 травня 2012 року. Зазначає, що позивачем не включено до складу інших доходів за І квартал 2012 року суму доходу від реалізації майна нежитлової будівлі в сумі 963 224,00 грн., що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року на суму 963 244,00 грн., не включено до складу валового доходу за І квартал 2012 року суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, а саме, кредиторську заборгованість в розмірі 56 107,46 грн., яка є безнадійною, що призвело до заниження доходу в І кварталі 2012 року. Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків позивача з ПП "Рарог" встановлено, що договори між позивачем та контрагентом в письмовій формі не укладались, позивачем не представлено для перевірки первинних документів. Таким чином встановлена відсутність фактичного придбання ТМЦ (послуг) від ПП "Рарог" без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає господарський характер понесених витрат. Також зазначає, що позивачем не включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість за березень 2012 року продажну вартість майна нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу та Акта прийому-передачі права власності на нерухоме майно та занижено податкове зобов'язання ПДВ в сумі 203 881,00 грн. Крім цього, станом на 01.04.2012 року перевіркою встановлено заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 661,46 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлень від 23.04.2012 року №№188,189,190,191 виданих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, на підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Львівське будівельно-монтажне управління" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №782/67/22-40/08420860 від 11 травня 2012 року.

Згідно висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.146.13, п.146.14 ст.146, п.135.5.13 ст.135, п.14.1.11 п.14.1.257 ст.14, п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток вcього на суму 400 787,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 36 006,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 25 810,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 47 843,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 77 064,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 214 064,00 грн.; вимог п.п.7.2.3, п.7.2, п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість всього на суму 353 259,00 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 1 257,00 грн., за червень 2009 року в сумі 27 547,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 20 648,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 38 274,00 грн., за липень 2010 року в сумі 5 427,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 33 848,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 22 377,00 грн., за березень 2012 року в сумі 203 881,00 грн.; вимог п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України ДП "Львівське будівельно-монтажне управління" не перерахувало податок на доходи фізичних осіб в сумі 7 661,46 грн.

Відповідач дійшов до висновку про наявність вказаних порушень на підставі того, що позивачем не включено до складу інших доходів за І квартал 2012 року суми доходів від реалізації майна нежитлової будівлі в сумі 963 244,00 грн., що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року на суму 963 244,00 грн.; не включено до складу валового доходу за І квартал 2012 року суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, а саме, кредиторську заборгованість в розмірі 56 107,46 грн., яка є безнадійною, що призвело до заниження доходу в І кварталі 2012 року на суму 56 107,46 грн.; підприємством завищено валові витрати у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат вартості ТМЦ (послуг) без документального підтвердження їх фактичного отримання та використання у власній господарській діяльності; встановлено відсутність фактичного придбання ТМЦ (послуг) від ПП "Рарог" без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже включає господарський характер понесених витрат, в результаті чого завищено валові витрати на суму 746 888,82 грн.; не включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість за березень 2012 року продажну вартість майна нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу та Акта прийому - передачі права власності на нерухоме майно від 30.03.2012 року та занижено податкове зобов'язання ПДВ в сумі 203 881,00 грн.; підприємство не перерахувало податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 661,46 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000581720/0/7778 від 05 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 9 576,82 грн., №0003162300/8125 від 08 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 500 984,00 грн. та №0003222300/8126, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 441 574,00 грн.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чинному в редакції на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем завищено валові витрати за ІІ-ІV квартали 2009 року та ІІІ квартал 2010 року у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат вартості товаро-матеріальних цінностей (послуг) без документального підтвердження їх фактичного отримання та використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Позивачем з метою спростування тверджень відповідача представлено суду договори №3 від 15.05.2009 року, №б/н від 26.05.2009 року, №26/10 від 26.05.2010 року, договори субпідряду від 14.05.2009 року. №3/16 від 14.05.2009 року, №16/07 від 16.07.2009 року, податкові накладні №13 від 30.06.2009 року, №11 від 29.05.2009 року, №12 від 30.06.2009 року, №17 від 31.08.2009 року, №29 від 30.11.2009 року, №14 від 30.06.2009 року, №18 від 31.08.2009 року, №28 від 30.11.2009 року, №27 від 30.11.2009 року, №12 від 30.03.2012 року; видаткові накладні №012 від 30.11.2009 року, 3№013 від 30.11.2009 року; акти приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, за травень 2009 року, за червень 2009 року, за серпень 2009 року; акти приймання-здачі виконаних робіт за червень 2009 року, за серпень 2009 року, за листопад 2009 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року; накладні №72 від 27.08.2010 року, №0151 від 30.09.2010 року та виписки з банку.

Суд зазначає, що позивачем не враховано, що головною ознакою правомірності формування податкового кредиту є реальність здійснення господарської діяльності між підприємствами, яка підтверджується наявністю первинних документів, що оформлені належним чином та містять дані про зміст господарських операцій.

На пропозицію суду, позивачем не представлено документів, які б підтверджували реальне отримання придбаного товару та його подальшого використання у господарській діяльності.

Відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ДП «Львівське будівельно-монтажне управління» та ПП «Рарог».

Перевіркою встановлено, що ДП «Львівське будівельно-монтажне управління»у березні 2012 року передано фізичній особі нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу на суму 1 223 284,70 грн. з ПДВ. Залишкова вартість будівлі станом на 30.03.2012 року становить 56 159,89 грн. Розрахунки за будівлю здійснювались шляхом оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок підприємства 30 березня 2012 року.

Пунктом 146.13 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ визначено, що сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до п.146.14 ПК України, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів визначається згідно з договором про продаж, але не нижче за звичайну ціну такого об'єкта (активу).

Згідно п. 135.5.13 ПК України, дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статтей 146 і 147 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем правомірно встановлено факт про те, що позивачем не включено до складу інших доходів за 1 квартал 2012 року суму доходу від реалізації майна нежитлової будівлі, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року.

Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об"єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.188 цього ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем правомірно встановлено факт про те, що позивачем не включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість за березень 2012 року продажну вартість майна нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу та Акта прийому-передачі права власності на нерухоме майно від 30 березня 2012 року та занижено податкове зобов'язання ПДВ на суму 203 881,00 грн.

Щодо висновків податкового органу про наявність кредиторської заборгованості ДП «Львівське будівельно-монтажне управління»перед ЗАТ «Галичина»та ПП «Львівметалбуд», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (період). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ст.205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання. якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається з завершенням строку виконання. За зобов'язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (не переробна сила) - згідно з ст.263 Цивільного кодексу України.

При цьому ст.257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється в 3 роки. Якщо по закінченню терміну позовної давності (тобто, загального строку для захисту права за позовом особи, право, якої порушено), загальний строк якого відповідно до ст.71 гл.5 Цивільного кодексу України та ст.257 гл.19 розділу V Цивільного кодексу України встановлюється в 3 роки, боржник не розраховується за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безоплатною фінансовою допомогою.

Пунктом 135.5.4 Податкового кодексу України визначено, що вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.14.1.1 ПК України безнадійна заборгованість -заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Пунктом 14.1.257 ПК України визначено, що фінансова допомога -фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. безповоротна фінансова допомога -це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з акту перевірки, сума кредиторської заборгованості ДП «Львівське будівельно-монтажне управління»перед ЗАТ «Галичина»та ПП «Львівметалбуд»на загальну суму 56 107,46 грн. є безнадійною заборгованістю.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено факт про те, що позивачем не включено до складу валового доходу за І квартал 2012 року суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, а саме, кредиторську заборгованість, яка є безнадійною, що призвело до заниження доходу в І кварталі 2012 року.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.04.2012 року заборгованість ДП «Львівське будівельно-монтажне управління»по податку на доходи з фізичних осіб становить в сумі 7 661,46 грн.

Відповідно до п.54.2 ст.54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку -фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно п.п.168.1.1, п.168.1.2, п.п.168.1.5, п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Судом встановлено, що оподатковуваний дохід податковим агентом ДП «Львівське будівельно-монтажне управління», нараховувався але не виплачувався, а отже податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення вимог позивачем п.п.168.1.1, п.168.1.2, п.п.168.1.5, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України та не перераховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 661,46 грн.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2012 року №0000581720/7778, від 08 червня 2012 року №№0003162300/8125 та 0003162300/8126 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року