Рішення № 28289031, 10.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року справа № 5020-1187/2012за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси»

(67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників,22)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99042, АДРЕСА_1),

про стягнення заборгованості у розмірі 15457,59 грн. -

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін - не з`явились,

суть спору:

22.10.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Гранресурси»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості у розмірі 15000,00 грн., пеню в сумі 381,15 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 76,44 грн., а всього стягнути 15457,59 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 526-526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки товару за договором №7 від 01.06.2012, у зв'язку із чим останній повинен був повернути позивачу сплачені ним кошти у вигляді передоплати за вказаним договором, однак зазначений обов'язок не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15 000,00 грн. та штрафні санкції у вигляді неустойки та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.10.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 19.11.2012.

Ухвалою суду від 14.11.2012 у задоволенні клопотання представника позивача про його участь в судовому засіданні 19.11.2012 в режимі відеоконференції відмовлено.

19.11.2012 до початку судового засідання представником позивача поштою було надано клопотання про залучення до матеріалів справи, зокрема, платіжного доручення №271 від 09.11.2012 про сплату відповідачем частини заборгованості у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався 19.11.2012 на 10.12.2012.

У судове засідання 10.12.2012 представник позивача не з`явився, до початку судового засідання, через канцелярію суду надав факсом клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.11.2012 не виконав.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи 23.11.2012, тобто належним чином та своєчасно.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 10.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранресурси»(покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договір поставки №7 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах цього Договору щебінь (далі -Товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору (а.с. 10-11).

Згідно пунктів 2.2.-2.3. Договору, постачальник зобов'язується надати товар у кількості та асортименті згідно отриманого від покупця замовлення в зазначений строк. В разі відсутності на складі постачальника потрібної кількості та асортименту товару, замовленої покупцем, постачальник, зобов'язаний повідомити на протязі 12 годин з моменту отримання замовлення про неможливість повного або часткового погашення цього замовлення.

Відповідно до п.3.1. Договору, постачальник поставляє товар окремими партіями у кількості та у строк, визначений в замовленні на поставку покупця.

У розділі 5 сторони обумовили ціну та умови розрахунків.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що постачальник самостійно встановлює відпускні ціни на власний товар, згідно становищу на ринку та власних маркетингових досліджень, передоплата -100%.

Відповідно до п.5.5. Договору, сторони домовляються між собою про умови та строк розрахунків, категорії цін.

У розділі 6 Договору передбачена матеріальна відповідальність сторін.

Так, зокрема у пункті 6.5. Договору визначено, що сплата пені не звільняє сторону від обов'язків виконувати зобов'язання щодо сплати за товар та відшкодувати заподіяні збитки у повному обсязі.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що у разі порушення строків поставки продукції (без попередження), постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,2% від вартості продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п.7.1. Договору, покупець може заявити постачальнику претензії.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 (пункт 10.1 Договору) .

На виконання умов Договору поставки, відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура на оплату за поставку товару №СПД-000025 від 12.06.2012 на суму 36 401,40 грн. (а.с. 12).

Після чого, на підставі виставленого рахунку, позивачем була здійснена передоплата за товар на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №575 від 12.06.2012 на суму 15 000,00 грн. та №576 від 12.06.2012 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 13-14).

Однак отримавши передоплату за товар по Договору поставки, відповідач не здійснила поставку Позивачу товару на сплачену ним суму, у зв'язку із чим повернула частину сплаченої позивачем суми за товар у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №261 від 10.08.2012 (а.с. 15).

З метою врегулювання спору, 17.09.2012 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, в якій позивач зокрема вимагав повернути йому грошові кошти за не поставлений товар у розмірі 15 000,00 грн., однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Зазначене стало причиною звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 663-664 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, частиною 2 ст.642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги,

виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернула частину сплаченої позивачем суми за товар у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №261 від 10.08.2012 та свідчить про наявність згоди відповідача на повернення суми передоплати за непоставлений товар.

Отже, на момент звернення позивачем до суду виникло грошове зобов'язання - заборгованість перед позивачем у вигляді неповерненої сплаченої суми передоплати у розмірі 15 000,00 грн.

Втім, судом також встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом (22.10.2012) відповідачем була повернута частина сплаченої суми за договором №7 від 01.06.2012 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується заявою позивача від 19.11.2012 та долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №271 від 09.11.2012 на суму 10 000,00 грн. (а.с. 61).

Таким чином, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми передоплати за договором № 7 від 01.06.2012 у розмірі 5000,00 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми передоплати за не поставлений товар у розмірі 5 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми передоплати за Договором у розмірі 10000,00 грн., яка була погашена після звернення позивача із даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх майнових прав.

У пункті 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості за договором №7 від 01.06.2012 у розмірі 10 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 381,15 грн. та 3% річних у розмірі 76,44 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалось, пунктом 6.6. договору, сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки продукції (без попередження), постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,2% від вартості продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд знаходить його вірним, а вимогу позивача, щодо сплати відповідачем пені за період з 10.08.2012 по 10.10.2012 у розмірі 381,15 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 10.08.2012 -10.10.2012 у розмірі 76,44 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси»(67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, 22, код ЄДРПОУ 37170646) заборгованість у розмірі 5 457,59 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім грн. 59 коп.), з яких 5 000,00 грн. сума основного боргу, 381,15 грн. пені, 76,44 грн. 3% річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси»(67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, 22, код ЄДРПОУ 37170646) судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

4. Провадження у справі №5020-1187/2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 10000,00 грн. припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 17.12.2012.

Суддя C.О. Щербаков