Рішення № 28288615, 20.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.12 р. Справа № 5006/12/102/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тоцького С.В.

суддів: Величко Н.В., Осадчої А.М.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського

майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства «Нікон», м. Маріуполь

про стягнення 955617,03рн.

від Прокурора: Шаталова О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Прокурором м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, до Приватного підприємства «Нікон», м. Маріуполь про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3506,46грн., пені в сумі 165,28грн., неустойки у розмірі 36606,54грн., залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, які підлягають поверненню до власності територіальної громади м. Маріуполя у розмірі 330338,75грн. та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки у повному обсязі відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та відповідачем було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Кінотеатр «Союз» від 01.08.2003р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2011р., яке залишено без змін постановою ДАГС від 25.10.2011р. договір оренди було розірвано, а відповідача зобов'язано звільнити орендоване ним нежитлове приміщення. Відповідач орендоване майно вчасно неповернув, у зв'язку із чим за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 3506,46грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 165,28грн. та неустойки в сумі 36606,54грн. Крім того на підставі п.4.2. договору та ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» прокурор просить суд також зобов'язати відповідача повернути залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, що складає 330338,75грн.

Крім того прокурор зазначає, що відповідно до умов п.5.5. договору та ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний у випадку припинення договору оренди повернути орендоване майно у належному стані, ні гіршому ніж на момент передачі його в оренду. Однак, за твердженням прокурора відповідачем у спірному приміщенні самовільно без отримання погодження від управління міського майна змінено вигляд фасаду кінотеатру та здійснені перебудови кімнат на першому та на другому поверсі кінотеатру. Також відповідачем порушено обов'язок, передбачений п.5.4. договору щодо забезпечення схоронності орендованого майна, запобігання його пошкодження та псування. Розмір збитків за твердженням позивача складає 585000,00грн.

За твердженням прокурора невиконання відповідачем зобов'язань по договору оренди завдає шкоди інтересам держави та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться у комунальній власності, оскільки в міський бюджет не надходять кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань. Вказані дані, пов'язані з порушенням права комунальної власності, як складової частини державної власності, що свідчить про порушення інтересів держави та підтверджують правомочність звернення прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради.

19.06.2012р. прокурором м. Маріуполя було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій прокурор зазначає, що у позові ним заявлена вимога про стягнення неустойки у розмірі 36606,54рн. у період з 26.10.2011р. по 29.02.2012р., однак, фактично орендоване відповідачем майно звільнено ним 12.03.2012р. Таким чином, розмір неустойки за період з 01.03.2012р. по 12.03.2012р. складає 3398,20грн. Враховуючи вищевикладене прокурор просить стягнути з відповідача неустойку за період з 26.11.2011р. по 12.03.2012р. всього в сумі 40004,74грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується поштовою квитанцією №3444 від 14.06.2012р. та описом вкладення до цінного листа. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підлягає задоволенню.

Управління міського майна Маріупольської міської ради в письмових поясненнях наданих суду супровідним листом від 19.06.2012р. (вх. №06-10.1/6335) позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

12.12.2012р. Управлінням міського майна Маріупольської міської ради було заявлено клопотання щодо розгляду справу №5006/12/102/2012 колегіально у складі трьох суддів. Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку задовольнити його. Так, розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.12.2012р. призначено колегіальний розгляд справи №5006/12/102/2012 у складі: головуючого судді Тоцького С.В., суддів: Величко Н.В., Осадча А.М.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.06.2012р. позовні вимоги визнає частково. Відповідач підтверджує, що орендоване ним майно було повернуто в ході виконавчих дій саме 12.03.2012р. та визнає існування за ним заборгованості з орендної плати в сумі 3506,46грн., пені в сумі 165,28грн., неустойки в сумі 40004,74грн. та залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів в сумі 330338,75грн. Щодо вимог прокурора про відшкодування збитків в сумі 585000,00грн. відповідач проти цих вимог заперечує та зазначає, що ним дійсно проводилася реконструкція будівлі кінотеатру. Відповідач зазначає, що про реконструкцію та про ремонт кінотеатру управління міського майна було повідомлено листом від 04.04.2008р. №2, а листом від 15.04.2008р. №08-4/421 орендодавець повідомив, що не заперечує проти проведення капітального ремонту, але без відшкодування орендодавцем витрат, пов'язаних з ним. Відповідач зазначає, що відповідно до приписів пункту 3 ст.23 Закону України «Про оренду комунального та державного майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію та поліпшення, які обумовлюють підвищення вартості майна. Таким чином відповідача вважає, що проведений ним ремонт будівлі кінотеатру не можливо визнати шкодою в розмірі 585000,00грн., оскільки проведені ремонті роботи схвалені позивачем є і невід'ємним поліпшенням, на підставі чого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 585000,00грн.

Також позивач 21.06.2012р. було надано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами суми заборгованості 374015,23грн., а саме по 31168грн. в місяць, у зв'язку фінансовою кризою та тяжким матеріальним станом.

За клопотанням прокурора та представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №197/2 від 21.05.2003р. вирішено передати в оренду цілісний майновий комплекс - державне комунальне підприємство «Кінотеатр «Союз» приватному підприємству «Нікон».

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством «Нікон» (Орендар) 01 серпня 2003р. було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Кінотеатр «Союз», за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - комунальне підприємство «Кінотеатр «Союз», що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Орджонікідзе, б/н та знаходиться у власності територіальної громади м. Маріуполя.

Відповідно до п.2.1 договору Орендар вступає в строкове платне користування майном підприємства з моменту підписання сторонами даного договору та акта приймання-передачі зазначеного вище майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ та складає без ПДВ 19486,00грн. в рік.

За приписами п.3.2. договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок отримувача - Маріупольської міської ради не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору. Станом на 01.07.2003р. місячна орендна плата без ПДВ складає 1699,00грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що амортизаційні відрахування на орендований цілісний майновий комплекс нараховує та залишає в своєму розпорядженні Орендар. Використовує їх для відновлення орендованих основних засобів.

Відповідно до пунктів 5.2.-5.3. договору Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити Орендатору орендну плату, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованого приміщення.

За приписами п.5.5. договору Орендар також зобов'язаний при припиненні договору оренди повернути Орендодавцю орендоване майно підприємства в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцю збитки при погіршенні стану або втраті орендованого майна підприємства, з вини Орендаря.

Орендар має право за згодою Орендодавця вносити зміни в склад орендованого майна підприємства, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення та інші покращення, які передбачають підвищення його вартості (п.6.3. договору).

Згідно п.9.2. договору у разі перерахування несвоєчасно або не в повному обсязі орендної плати з Орендаря стягується орендна плата у розмірі 2-х подвійних облікових ставок НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Даний договір укладено строком на 15 років та діє з 01.08.2003р. до 01.08.2018р. (п.10.1. договору).

Пунктом 10.5. договору передбачено, що у разі розірвання договору, покращення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна, не застосовуючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлені покращення - комунальною власністю.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01.08.2003р. до укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна комунального підприємства «Кінотеатр «Союз», відповідно до якого Орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс - комунальне підприємство «Кінотеатр «Союз». Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2011р. по справі №37/145пд розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Кінотеатр «Союз» від 01.08.2003р., укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та Приватним підприємством «Нікон» та зобов'язано Приватне підприємство «Нікон» протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути за актом приймання-передачі Управлінню міського майна Маріупольської міської ради предмет оренди - цілісний майновий комплекс комунальне підприємство «Кінотеатр «Союз». Дане рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. залишено без змін.

Орендоване відповідачем приміщення «Кінотеатру «Союз», розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 51 було звільнено ним 12.03.2012р., що підтверджується актом державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 12.03.2012р.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 12.06.2012р. з орендної плати, пеню, неустойку, залишок засобів амортизаційного фонду всього в сумі 374015,23грн., окрім збитків в сумі 585000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполя до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця враховуючи індекс інфляції.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди б/н від 01.08.2003р. належним чином не виконав, орендну плату за жовтень 2011р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 3506,46грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 3506,46грн. відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.06.2012р. та у відзиві на позовну заяву.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3506,46грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 165,28грн. на підставі умов пунктів 9.3 договору та неустойку в сумі 40004,74грн. відповідно до приписів ст.785 ЦК України.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із вимогами частини 1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того відповідно до приписів ст. 785 ЦК України та ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне повернення відповідачем орендованого ним майна, перевіривши розрахунок пені в сумі 165,28грн. та неустойки в сумі 40004,74грн. суд дійшов висновку, що даний розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню, крім того відповідач визнає обов'язок щодо сплати пені та неустойки.

Відтак вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 165,28грн. та неустойки в сумі 40004,74грн. підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів в сумі 330338,75грн.

Відповідно до п.4.2 договору покращення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань є комунальною власністю.

За приписами ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна.

До матеріалів справи надана довідка відповідача (а.с.44), в якій зазначено, що сума невикористаних амортизаційних відрахувань складає 330338,75грн. Залишок амортизаційних відрахувань саме в сумі 330338,75грн. та обов'язок їх повернення Орендодавцю відповідачем, що також підтверджується у відзиві на позовну заяву та і в самому акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.06.2012р.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів в сумі 330338,75грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 585000,00грн. суд зазначає наступне:

В обґрунтування завданих відповідачем збитків на суму 585000,00грн. позивач посилається на те, що відповідачем порушені умови п.5.5 договору, щодо повернення орендованого майна у належному стані, ні гіршому ніж на момент передачі його в оренду та п.5.4. відповідно до якого орендар зобов'язаний був забезпечити схоронність орендованого майна, запобігти його пошкодженню та псуванню.

В підтвердження завданих збитків позивач надав локальний кошторис №2-1-1 на відновлення кінотеатру «Союз» згідно якого на відновлення кінотеатру необхідно 585000,00грн. та лист №1620-04-02 від 04.05.2012р. Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури управління розвитку комунальної власності в якому зазначено, що приблизна вартість по відновленню ремонту кінотеатру «Союз» складає 585000,00грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, зокрема, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до приписів ст.1192 ЦК України та з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів ст.623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, ушкодженого або знищеного майна, визначена у відповідності з вимогами законодавства; не отриманий прибуток (втрачена вигода), на яку сторона, що понесла збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною (ст.225 ГК України ).

Позивачем, як доказ понесених ним збитків на суму 585000,00грн. був наданий локальний кошторис №2-1-1 на відновлення кінотеатру «Союз» згідно якого на відновлення кінотеатру необхідно 585000,00грн. Однак з наданого кошторису не вбачається ким він складений, він також не має жодного підпису повноваженої та службової особи та печатки. Також позивачем було надано листа №1620-04-02 від 04.05.2012р. Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури управління розвитку комунальної власності в якому зазначено, що приблизна вартість по відновленню ремонту кінотеатру «Союз» складає 585000,00грн. Однак, по-перше, сума на відновлення кінотеатру в цьому листі зазначена як приблизна, а по-друге, даний лист не може бути прийнятий судом як належний доказ визначення суми збитків саме на 585000,00грн. з огляду на наступне

В порушення приписів ст. 36 ГПК України з локального кошторису №2-1-1 на відновлення кінотеатру «Союз» не вбачається ким він складений, не має жодного підпису повноваженої та службової особи та печатки та належним чином не засвідчено, в той час як відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. (Правова позиція щодо засвідчення належним чином документів висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2012р. по справі №48/492).

Таким чином, сума понесених збитків у розмірі 585000,00грн. позивачем документально необґрунтована та належним чином недоведена.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За умовами ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу того, який би підтверджував понесені ним збитки. Встановлення факту наявності збитків є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 585000,00грн., однак, ця сума не підтверджується жодними первинними документами, ознаки яких передбачено приписами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Наданий позивачем локальний кошторис, який не має жодного підпису із зазначенням уповноваженої особи, яка його склала та лист №1620-04-02 від 04.05.2012р. Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури управління розвитку комунальної власності не є належним доказам у розумінні ст.36 ГПК України, які б підтверджували завдані збитки.

Крім того суд звертає увагу на те, що перебудови, які були здійснені відповідачем у кінотеатрі «Союз», а саме змінення вигляду фасаду кінотеатру, перебудови на першому та другому поверхах, здійснені прибудови, що перелічені у позовній заяві за твердженням позивача є погіршенням стану орендованого майна, що завдало позивачу збитків на суму 585000,00грн.

У той час в рішенні господарського суду Донецької області №5006/39/68пн/2012 від 20.09.2012р. за позовом Управління міського майна Маріупольської міської ради до Приватного підприємства «Нікон» всі вищеперелічені перебудови за вимогою позивача були визнані як поліпшення орендованого майна, які відповідно до призначеної судової будівельно-технічної експертизи були визнані такими, що відповідають діючим Державним будівельним нормам і правилам України, придатні для подальшої експлуатації. Здійснені ПП «Нікон» реконструкції були визнані судом поліпшенням орендованого майна, які являють собою збільшення його площі та на яке судом було визнано право власності за Управлінням комунального майна Маріупольської міської ради.

За приписами ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, оскільки рішенням господарського суду №5006/39/68пн/2012 від 20.09.2012р. всі здійснені відповідачем перебудови в кінотеатрі «Союз» визнані як поліпшення орендованого майна у суду відсутні підстави ті ж самі реконструкції визнавати як погіршення орендованого майна та вважати їх підставою для стягнення збитків на суму 585000,00грн.

З урахуванням вимог передбачених ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми збитків у розмірі 585000,00грн., оскільки ця сума не підтверджуються жодними належними доказами та відповідно до рішення суду по справі №5006/39/68пн/2012 від 20.09.2012р. здійснена відповідачем реконструкція кінотеатру за вимогою позивача була визнана як поліпшення орендованого майна, на яке за позивачем було визнано право власності.

Відтак заявлені позивачем вимоги щодо стягнення збитків, у зв'язку із здійсненими відповідачем погіршеннями майна на суму 585000,00грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заява відповідача щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців судом задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 1 п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до приписів ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою арбітражний суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання".

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно положень п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Пунктом 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК України у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, з'ясувавши всі обставини та дослідивши всі надані сторонами докази суд дійшов до висновку відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених пунктом 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, пунктів 7.2., 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», ст.ст.20, 36 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст.2, 10, 17, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.2, 3, 10, 18, 19, 23, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст.11-16, 22, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 623, 626, 627, 629, 759, 761, 762, 785, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 224, 225, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-36, 43, 49, 75, 77, 79, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Приватного підприємства «Нікон», м. Маріуполь про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3506,46грн., пені в сумі 165,28грн., неустойки у розмірі 40004,74грн., залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, які підлягають поверненню до власності територіальної громади м. Маріуполя у розмірі 330338,75грн. та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки у повному обсязі відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи в сумі 585000,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Нікон» (87545,м.Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 51, код ЄДРПОУ 23350553) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м.Маріуполь, пр-т Металургів, 25, р/р 35422004003177 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016Ю код ЄДРПОУ 23599040) заборгованість з орендної плати в сумі 3506,46грн., пеню в сумі 165,28грн., неустойку у розмірі 40004,74грн., залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, які підлягають поверненню до власності територіальної громади м. Маріуполя у розмірі 330338,75грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Нікон» (87545,м.Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 51, код ЄДРПОУ 23350553) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 7478,40грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.12.2012р.

Головуючий суддя Тоцький С.В.

Суддя Величко Н.В.

Суддя Осадча А.М.