Ухвала суду № 28288481, 21.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 р.

Справа № 2-а-4592/11/2170

Категорія: 8.2.6.

Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів –Єщенка О.В., Зуєвої Л.Є.

за участю секретаря – Худика С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року за адміністративним позовом комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: визнати нечинним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (надалі –ДПІ) від 19 квітня 2011 року №0000162300.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що не погоджується з висновками перевіряючих викладених в акті перевірки стосовно завищення підприємством податкового кредиту у сумі 83931 грн., у тому числі зменшення податкового кредиту за рахунок коштів від отримання дотації на покриття збитків у розмірі 53573 грн. 33 коп. (сума дотації склала 321440 грн.) та зменшення податкового кредиту за рахунок застосування «касового методу»при придбанні газу у розмірі 30357 грн. 67 коп., в відповідних податкових періодах.

За результатами розгляду справи Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 18 листопада 2011 року про задоволення адміністративного позову комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»(надалі –Підприємство). Судом першої інстанції визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 квітня 2011 року №000016230.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оплата позивачем товарів, робіт послуг наданих постачальниками та підрядниками –є окремою господарською операцією. Процес формування податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватися в межах однієї податкової операції. У випадку, що розглядається, придбання у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у позивача.

Що стосується віднесення Підприємством до складу податкового кредиту податку на додану вартість при погашенні заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за рахунок субвенції з Державного бюджету України, яка не є об’єктом оподаткування, суд першої інстанції вказав наступне. У позивача були відсутні підстави для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, які не є об’єктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма регулює оподаткування операцій з виплат, а не отримання цільового фінансування. Придбаний Підприємством як виробником теплової енергії товар (природний газ) не використовується при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначений для використання в оподаткованих операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання. Отримання ж цільового фінансування для компенсації від’ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню з додержанням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не є окремою операцією і не відображається у податковому обліку при розрахунку і сплаті податку на додану вартість.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

В письмових запереченнях Підприємство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції заслухала суддю-доповідача, розглянула та обговорила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, з суми фактично отриманого природного газу від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 769202 грн.

За цей самий період загальна сума отриманого позивачем природного газу від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»складає –4615212 грн. у тому числі податку на додану вартість –769202 грн.

При цьому, за вказаний вище період Підприємство сплатило ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за отриманий газ, всього - 4146986 грн.45 коп.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р., № 193 позивач у грудні 2009 р. отримав субвенцію з державного бюджету України у загальній сумі 321440 грн.

Перерахування коштів проведено на підставі договорів: від 04.08.2009 р. № 269/193; від 20 листопада 2009 року №858/193; 04 грудня 2009 року №945/193 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р., № 193 на загальну суму 321440,01 грн.

Всі отримані кошти, згідно до платіжних доручень були перераховані Комунальним підприємством "Міськтеплокомуненерго»на рахунки ДК «Газ України»НАК Нафтогаз України.(№902 від 09 грудня 2009 року, №690 від 18 вересня 2009 року; № від 25 грудня 2009 року).

ДПІ вважає, що сплачена сума за природний газ, яку можна відносити до податкового кредиту складає –3825546 грн. 45 коп., у тому числі податок на додану вартість –637591 грн. Крім того, відповідач вважає, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість не може бути включено 86931 грн.

Ці факти були встановлені відповідачем при проведенні планової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 04 квітня 2011 року № 27/23/21284482, у якому зроблено висновки про те, що Підприємство порушило п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». З цих підстав податковим органом донараховано податок на додану вартість у розмірі 83931 грн.

В результаті відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000162300 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 83931 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20982 грн. 75 коп.

Законами України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації від’ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії (послуг із водопостачання та водовідведення), що постачалися населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції Закону України від 25.03.2005 №2505-IV) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Суд апеляційної інстанції вважає правильними, і погоджується, з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є об’єктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Отримання ж цільового фінансування для компенсації від’ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України “Про податок на додану вартість ” не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг з водопостачання та водовідведення, відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані водопостачальником, повністю використані ним в оподатковуваних операціях із водопостачання та водовідведення, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Крім вище перелічених порушень, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість використало не касовий метод, а правило першої з події (оприбуткування товарно-матеріальних цінностей).

Пунктом 11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого) включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості, визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів(послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку».

У п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»наведено визначення поняття касовий метод – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Перелік товарів (послуг) та категорії споживачів, при здійсненні операцій з якими застосовується особливий порядок податкового обліку (касовий метод) визначено п.11.11 ст.11 вищевказаного Закону, це –платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, чи надають послуги бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі ЖЕК), визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з надання зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Поставка таких товарів (послуг) здійснюється відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вказані обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року за адміністративним позовом комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: