Рішення № 28287189, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/13628-2012

25.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Універсал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос"

про стягнення 36 909, 83 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Універсал" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (далі –відповідач) про стягнення 37 196, 22 грн., в тому числі 36 300, 78 грн. основного боргу та 895, 44 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов’язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/13628-2012, розгляд справи призначено на 17.10.2012 р.

16.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, в тому числі Довідка з ЄДРЮОФОП серії АА № 348315 від 11.10.2012 р., за змістом якої 09.10.2012 р. відповідачем було проведено реєстрацію змін до відомостей про його місцезнаходження з адреси: 03067, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, 4 на адресу: 61052, місто Харків, вулиця Мала Пансівська, 1. Зважаючи на те, що провадження у даній справі було порушено 04.10.2012 р. позивачем подано суду заяву, в якій він просить у відповідності до приписів ч. 3 ст. 17 ГПК України, щоб розгляд справи було продовжено саме господарським судом міста Києва. Крім того, у поданій суду заяві позивач заявляє про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 36 300, 78 грн. основного боргу та 609, 05 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р., у зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 30.10.2012 р.

26.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та заява про направлення справи за підсудністю до господарського суду Харківської області, мотивована тим, що адресою місцезнаходження відповідача є: місто Харків, вулиця Мала Пансівська, 1, на підтвердження чого він надає копію виписки з ЄДРЮОФОП серії АБ № 014265 від 09.10.2012 р.

30.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого він просить суд витребувати від позивача оригінали: замовлення, відповідно до якого була здійснена поставка товару, належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на поставку товару, документи, що підтверджують якість товару, докази того, що товаросупроводжуючі документи були надані покупцю, докази того, що поставка товару по наданим позивачем видатковим накладним № UN-07561 від 12.12.2011 р., № UN-07622 від 13.12.2011 р., № UN-01349 від 13.03.2012 р. здійснювалась саме на виконання договору поставки № 436/07/09 від 01.04.2009 р.

У судовому засіданні 30.10.2012 р. судом прийнято до розгляду подану позивачем 16.10.2012 р. заяву про зменшення позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розгляд клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

У судовому засіданні 30.10.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.11.2012 р.

15.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

19.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що дійсно ним було отримано відповідний товар від позивача, однак він відмовився його оплачувати, оскільки позивачем разом з товаром не було надано документів, які підтверджують його якість, що, згідно тверджень відповідача, перешкоджало реалізації такого товару. Крім того, відповідач вказує на те, що за умовами укладеного між сторонами договору поставки позивач також мав надати відповідачу товарно-транспортні та податкові накладні відносно спірних поставок. Оскільки таких документів надано не було, відповідач у відповідності з приписами п. 3.4. Договору вважав зобов’язання позивача з поставки невиконаними та згідно з п. 11.3. Договору скористався правом передати відповідний товар на зберігання іншій особі –ІП "Малахіт".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р., у зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 03.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р., у зв’язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, вирішено передати справу № 5011-5/13628-2012 для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 5011-5/13628-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

03.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає, що остаточна сума, яку він заявляє до стягнення з відповідача складає 36 300, 78 грн. основного боргу та 609, 05 грн. 3 % річних. При цьому, позивач заперечує проти представленого суду відзиву на позовну заяву, вказуючи на те, що предметом спірних поставок були товари в асортименті: сухі вершки "Сoffeta", напій "Ekland" та "Брумі", капучіно та шоколад "La festа", кава мелена "Gran", паста "Nutti", підтвердженням якості яких є сертифікати відповідності та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, які видаються строком від 1 до 3 років на відповідний продукт. Вказані документи згідно тверджень позивача надавались відповідачу разом з товаром, який поставлявся з вересня 2011 року і оскільки вони не є разовими або такими, що видаються на певну партію, при подальших поставках знову не надавались в силу наявності у відповідача. При цьому, позивач звертає увагу на те, що жодних листів від відповідача з приводу надання документів про якість він не отримував, а під час часткового повернення товару через брак 29.12.2011 р. та 30.03.2012 р. у відповідних актах згідно з положеннями п. 14 Інструкції П-7 відмітки про відсутність документів про якість не зроблено, що, на думку позивача, свідчить про неправдивість та надуманість тверджень відповідача про ненадання позивачем документів про якість товару. Також, позивач вказує на те, що окрім договору поставки № 436/07/09 від 01.04.2009 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг № 437/07/09 від 01.04.2009 р., заборгованість по якому відсутня.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р., у зв’язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., справу № 5011-5/13628-2012 вирішено передати для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/13628-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

18.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій він додатково звертає увагу на раніше подані документи та пояснення, а також просить суд розглядати справу у відсутність його представника.

Представники сторін в судове засідання 25.12.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це –складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю до господарського суду міста Києва та відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідно до змісту Довідки з ЄДРЮОФОП серії АА № 348315 від 11.10.2012 р. лише 09.10.2012 р. відповідачем було проведено реєстрацію змін до відомостей про його місцезнаходження з адреси: 03067, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, 4 на адресу: 61052, місто Харків, вулиця Мала Пансівська, 1. Оскільки провадження у даній справі було порушено 04.10.2012 р. у відповідності до приписів ч. 3 ст. 17 ГПК України розгляд справи має бути продовжено господарським судом міста Києва.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Також, судом відхилено клопотання відповідача про витребування доказів у справі, подане до суду 30.10.2012 р., оскільки ним не наведено жодних переконливих доводів щодо необхідності витребування оригіналів товарно-транспортних накладних на поставку товару та документів, які підтверджують якість товару, зважаючи, що позивачем надано суду належним чином завірені їх копії. При цьому, що стосується витребування замовлень, відповідно до яких була здійснена поставка, суд звертає увагу на те, що в порушення приписів ст. 38 ГПК України відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких документів у позивача та неможливість їх надання відповідачем, зважаючи на те, що такі замовлення мали надаватись саме останнім.

У свою чергу, заявляючи вимогу про витребування доказів того, що товаросупроводжуючі документи були надані покупцю, та доказів того, що поставка товару по наданим позивачем видатковим накладним № UN-07561 від 12.12.2011 р., № UN-07622 від 13.12.2011 р., № UN-01349 від 13.03.2012 р. здійснювалась саме на виконання договору поставки № 436/07/09 від 01.04.2009 р., - відповідач не конкретизує, які саме документи можуть свідчити про відповідні обставини, та підстави, з яких випливає, що такі докази має позивач. Однак, слід звернути увагу на те, що приписи ст. 38 ГПК України застосовуються у випадку, коли сторона не має можливості самостійно надати суду конкретні докази, проте як вони наявні у певного підприємства чи організації. Застосування ж вказаної норми в якості засобу для акцентування уваги на тому, що інша сторона спору не довела певних обставин, які входять до предмета доказування у справі, шляхом зобов’язання сторони довести такі обставини, процесуальним законом не передбачено.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 436/07/09, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався в порядку та в строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця товар, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.

Кількість та асортимент кожної партії товару, який постачається, вказується в накладній, складеній на основі замовлення покупця, який є невід'ємною частиною даного договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, який постачається, та мають силу специфікацій до даного договору (п. 1.3.).

Відповідно до п. 2.9. Договору постачальник зобов’язаний надати належним чином оформлені документи на товар, який постачається у відповідності з вимогами чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, товарно-транспортну (видаткову) накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, документи, що підтверджують якість товару.

Згідно з п. 2.10. Договору постачальник зобов’язаний при здійсненні поставки кожної конкретної партії товару у видатковій накладній вказувати номер та дату договору, по якому здійснюється поставка товару.

Відповідно до п. 3.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 р. поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що засвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в даному договорі.

Згідно з п. 5.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 р. покупець проводить оплату на умовах відстрочки платежу 50 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2009 р.

Додатковими угодами від 24.12.2009 р., від 21.12.2010 р. та від 14.11.2011 р. сторони продовжували дію Договору до 31.12.2010 р., 31.12.2011 р. та 31.12.2012 р. відповідно.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним відповідно до Видаткової накладної № UN-07561 від 12.12.2011 р. на суму 2 102, 40 грн., Видаткової накладної № UN-07622 від 13.12.2011 р. на суму 21 678, 82 грн. та Видаткової накладної № UN-01349 від 13.03.2012 р. на суму 13 470, 55 грн. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 37 251, 77 грн.

За товар, поставлений згідно з вказаними накладними, як стверджує позивач, відповідач розрахувався частково, сплативши 950, 99 грн., які зараховано позивачем в оплату Видаткової накладної № UN-07561 від 12.12.2011 р., що також не заперечується відповідачем.

Зазначені накладні не містять посилань на Договір, однак судом досліджено зміст податкових накладних, які складались позивачем відносно кожної з поставок: № 172 від 12.12.2011 р., № 191 від 13.12.2011 р. та № 186 від 13.03.2012 р. і встановлено, що в графі "Вид договору" вказано: договір поставки від 01.04.2009 р. № 4360709.

У свою чергу, відповідачем доказів неприйняття відповідних податкових накладних, в тому числі невідображення у власній податковій звітності відповідних податкових зобов’язань, не надано, з огляду на що, з урахуванням відсутності між сторонами інших укладених договорів поставки, суд дійшов висновку, що спірні поставки товару здійснені саме на виконання Договору № 436/07/09.

При цьому, судом враховано, що за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 р. у справі № 39/71.

До матеріалів справи позивачем також надано копії товарно-транспортних накладних від 13.12.2011 р. та 13.03.2012 р., які містять відбитки штампу вантажоодержувача –ТОВ "Карпос", а також копії сертифікатів відповідності і висновків санітарно-епідеміологічної експертизи щодо товарів, які постачались за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 р. покупець проводить оплату на умовах відстрочки платежу 50 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Таким чином, товар за Видатковою накладною № UN-07561 від 12.12.2011 р. на суму 2 102, 40 грн. мав бути оплачений в строк до 01.02.2012 р., за Видатковою накладною № UN-07622 від 13.12.2011 р. на суму 21 678, 82 грн. в строк до 02.02.2012 р. та за Видатковою накладною № UN-01349 від 13.03.2012 р. на суму 13 470, 55 грн. в строк до 03.05.2012 р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

При цьому, суд відхиляє доводи, викладені відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Так, безпідставним є посилання на п. 3.4. Договору щодо визначення поставки невиконаною у разі непередання разом з товаром документів, які його стосуються, оскільки вказаний пункт сторонами було викладено в іншій редакції на підставі Додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 р., згідно з якою поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що засвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в даному договорі.

Сторонами підписано видаткові накладні № UN-07561 від 12.12.2011 р., № UN-07622 від 13.12.2011 р. та за № UN-01349 від 13.03.2012 р., що підтверджує здійснення поставки. Крім того, відповідач не заперечує отримання товару та більше того, вказує на передання його на зберігання іншому суб’єкту господарювання.

При цьому, суд звертає увагу на приписи ст. 666 ЦК України, згідно з якими, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В даному випадку, відповідачем не надано суду ні доказів звернення до позивача з вимогами про надання певних документів, які стосуються поставленого товару та не були, на його думку, надані позивачем, ні доказів відмови від Договору та повернення спірного товару позивачу.

Судом також враховано, що до матеріалів справи позивачем надано копії товарно-транспортних накладних форми Т-1 від 13.12.2011 р. та 13.03.2012 р., які містять відбитки штампу вантажоодержувача –ТОВ "Карпос".

Так, наказом Мінтрансу України та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 р. були затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля.

Відповідно до цього наказу типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є, зокрема, товарно-транспортна накладна.

У своєму Листі № 6197 від 08.08.2006 р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва роз’яснив, що застосування встановлених форм первинного обліку усіма суб’єктами господарювання незалежно від форм власності є обов’язковим.

За загальним правилом, товарно-транспортну накладну типової форми № 1-ТН виписують у чотирьох примірниках: перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника, передають водію; другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, водій передає перевізнику. Третій примірник, що є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення; четвертий примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.

Доказів того, що відповідні товарно-транспортні накладні не були передані відповідачу як вантажоодержувачу, враховуючи обставини проставлення ним свого штампу на таких накладних, - суду не надано.

Що стосується податкових накладних, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Доказів того, що відповідач звертався до органів ДПС зі скаргою на позивача щодо ненадання ним податкових накладних відносно спірних поставок або їх невірного заповнення, - суду не надано, як і не надано доказів не включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних на суму боргу за Видатковою накладною № UN-07561 від 12.12.2011 р. на суму 1 151, 41 грн. –у розмірі 21, 51 грн. (період з 05.02.2012 р. по 30.09.2012 р., 239 днів), за Видатковою накладною № UN-07622 від 13.12.2011 р. на суму 21 678, 82 грн. у розмірі 423, 64 грн. (період з 06.02.2012 р. по 30.09.2012 р., 238 днів) та за Видатковою накладною № UN-01349 від 13.03.2012 р. на суму 13 470, 55 грн. у розмірі 163, 90 грн. (період з 05.05.2012 р. по 30.09.2012 р., 149 днів).

Вказаний розрахунок 3 % річних є заниженим в силу зміщення дати початку нарахування відсотків та використання показника 3 % річних з розрахунку на один день календарного року в значенні до двох знаків після коми без округлення.

Оскільки позивачем не подавалось заяви про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє в цій частині вимоги позивача в сумі відповідно до його розрахунку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов’язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (61052, місто Харків, Ленінський район, вулиця Мала Панасівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34629821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Універсал" (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Богданівці, код ЄДРПОУ 23841050) 36 300 (тридцять шість тисяч триста) грн. 78 коп. основного боргу, 609 (шістсот дев'ять) грн. 05 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот п’ятдесят) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака