Рішення № 28286967, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-70/13290-2012 06.12.12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп", м.Київ

до: Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця",

м.Київ

про: стягнення 11047,38 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: Муравей О.С.- пред. за довір.

від відповідача: Пантюк М.І. -пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на підставі Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р. 11 047,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на виконання умов Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р., укладеного з відповідачем, було перераховано попередню оплату, проте відповідачем було надано послуги позивачу не на всю суму перерахованої попередньої оплати, у зв'язку з чим, залишок коштів склав 11047,38 грн. Позивач зазначає, що ним неодноразово направлялися відповідачу заяви про повернення залишку коштів передплати, які залишені відповідачем без виконання, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11 047,38 грн. попередньої оплати за Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.12р. порушено провадження у справі №5011-70/13290-2012 та призначено розгляд справи на 22.10.12р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року справу передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. справу №5011-70/13290-2012 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 12.11.2012 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 р. справу №5011-70/13290-2012 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2012 р. справу №5011-70/13290-2012 прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П.

22.10.12р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечував щодо наявності залишку коштів позивача на майбутнє перевезення вантажів в розмірі 11 047,38 грн., однак, заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р., укладений між сторонами, не було розірвано, строк його дії не закінчився, відповідно на час розгляду справи судом договір є чинним та обов'язковим для виконання сторонами, у зв'язку з чим, підстави для повернення передоплати в розмірі 11 047,38 грн. відсутні.

У судове засідання 12.11.12р. представники сторін з'явилися.

09.11.12р. через канцелярію суду представником позивача подано заперечення на відзив №388/ф від 08.11.2012р., в якому позивач посилається на застосування до спірних правовідносин, що виникли між сторонами Договору, аналогії закону, а саме застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач зазначає про те, що в укладеному ним з позивачем Договорі не визначено строку повернення сплаченої позивачем попередньої оплати, у зв'язку з чим, відповідач повинен був повернути передоплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Через канцелярію суду 09.11.12р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 11 047,37 грн. заборгованості за Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача №385/Ф від 07.11.2012р. (вх. №0637/48150) прийнята Господарським судом міста Києва.

Представники сторін у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів для надання часу відповідачу ознайомитись з запереченням на відзив та заявою про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.12р. продовжено строк розгляду справи №5011-70/13290-2012 на п'ятнадцять календарних днів.

У судовому засіданні 12.11.2012р. оголошувалася перерва до 06.12.2012р.

27.11.2012р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову від 26.11.12р.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про зміну підстав позову від 26.11.12р., судом враховано те, що підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а під фактичними обставинами справи розуміються життєві факти та явища дійсності, що утворюють фактичну основу застосування права.

З огляду на те, що подана позивачем заява про зміну підстав позову від 26.11.12р. нових фактичних обставин справи не містить, а містить лише додаткове обгрунтування позовних вимог нормами ст.ст. 510, 530, 625, 617, 319 та 321 ЦК України, судом вказана заява приймається до розгляду в якості додаткового нормативного обґрунтування позовних вимог.

В судове засідання 06.12.2012р. представники сторін з'явились. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.12р. проти позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 06.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі -Залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (далі -Вантажовласник) укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р. (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, предметом цього договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Вантажовласник здійснює попередню оплату Залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок №260360100504 в АБ «Експрес-Банк»м.Києва, МФО 322959, код 04713033. Одержувач: ЄТехПД ДТГО «Південно-Західна залізниця». Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. Послуги Вантажовласнику за цим Договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Відповідно до п. 7.1. Договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє три роки.

Судом встановлено, що, на виконання п. 3.1. Договору, позивачем перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 185 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №105522 від 20.07.2011р., №103599 від 17.06.2011р., №104717 від 15.07.2011р.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідачем надано послуги на суму 173 952,62 грн., у зв'язку з чим, сума перевищення передоплати над вартістю наданих позивачем послуг, становить 11047,38 грн., що не заперечується відповідачем у поданому до суду відзиві та підтверджується наданим до суду Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано від відповідача лист №МРП-87/1023 від 19.04.2012р., в якому відповідач у відповідь на лист позивача щодо повернення коштів зазначає про відсутність можливості повернути залишок невикористаних коштів.

Листом № 237/ф від 21.05.12р. позивачем направлено заяву№236/Ф від 21.05.2012р. на повернення залишків коштів передоплати та акти звірки взаєморозрахунків станом на 21.05.2012р.

З огляду на те, що відповідачем позивачу не було повернуто залишок коштів передоплати в розмірі 11047,37 грн., на суму якої послуги відповідачем позивачу надані не були, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11047,38 грн. передоплати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір, укладений між сторонами, судом встановлено, що Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р. містить елементи договору транспортного експедирування та договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч 1. ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Проаналізувавши зміст Договору суд встановив, що положення останнього містять умови, відповідно до яких послуги позивачу надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку (п.3.1. Договору) та не містять умов, які б встановлювали обов'язок відповідача здійснити повернення сум попередньої оплати, зарахованих на особовий рахунок позивача.

Положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про договори перевезення та договори транспортного експедирування, також, не містять норм, які б встановлювали обов'язок відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за Договором.

Посилання позивача на застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме норм ч. 2 ст. 693 ЦК України, норм, які регулюють здійснення попередньої оплати товару при укладанні договору купівлі-продажу, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з норм ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

З наведених норм вбачається, що договір купівлі-продажу спрямований на передання права власності на предмет договору.

Натомість, зі змісту ст. ст. 909 та 929 ЦК України вбачається, що предметом договору перевезення та договору транспортного експедирування є надання послуг з перевезення вантажів та послуг з організації виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, відповідно. Ані договір транспортного експедирування, ані договір перевезення не передбачають переходу права власності на майно (товар).

Таким чином, відносини, що виникають з договору купівлі-продажу та відносини, що виникають з договору транспортного експедирування та договору перевезення вантажу не є подібними за своїм змістом і, відповідно, положення ЦК України про купівлю-продаж не можуть вважатися такими, що регулюють відносини, які виникають з договору перевезення вантажу та договору транспортного експедирування.

Крім того, спірні правовідносини між сторонами, виникли на підставі укладеного ними Договору, що містить ознаки договору транспортного експедирування та договору перевезення вантажу, правовідносини за якими регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

За таких обставин, застосування положень ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин, а підстави, передбачені ст. 8 ЦК України, для застосування аналогії закону, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов Договору, у відповідача перед позивачем на підставі укладеного Договору виник обов'язок надати послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а у позивача перед відповідачем виник обов'язок прийняти та оплатити надані відповідачем послуги шляхом перерахування попередньої оплати на особовий рахунок позивача, відкритий відповідачем для проведення розрахунків.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 підписано сторонами 21.06.2011р., у зв'язку з чим, з урахуванням п. 7.1. Договору, строк дії Договору спливає 20.06.2014р.

Отже, строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до Договору на час розгляду справи не закінчився, а Договір, як підстава отримання відповідачем від позивача коштів у якості попередньої оплати за передбачені Договором послуги, на час розгляду справи продовжує існувати.

Зі змісту ч. 1 ст. 1212 ЦК України вбачається, що обов'язок особи повернути майно виникає, зокрема, тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні є припинення існування обставини, яка була підставою для такого виконання.

Відповідно до ст. 33 Господарського кодексу України (далі-ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 або зобов'язання за цим Договором припинилися.

З огляду на те, що в матеріалах справи не містяться доказів того, що зобов'язання сторін, що виникли на підставі укладеного ними Договору, припинилися будь-яким передбаченим законом способом, суд приходить до висновку, що підстава, на якій відповідачем від позивача було отримано кошти у якості попередньої оплати за передбачені Договором послуги, а саме Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/11/186/ДНЮ-4 від 21.06.2011р., не відпала і продовжує існувати.

Враховуючи те, що положення ЦК України та ГК України про договори перевезення та договори транспортного експедирування, а також умови укладеного сторонами Договору не містять обов'язок відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за Договором та приймаючи до уваги відсутність доказів того, що зобов'язання сторін у спірних правовідносинах за Договором були припинені будь-яким передбаченим законом способом, суд приходить до висновку про те, що станом на час розгляду справи судом, Договір, укладений сторонами є чинним та обов'язковим для виконання його сторонами.

За таких обставин у позивача відсутні обґрунтовані підстави вимагати повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 11 047,38 грн., що були сплачені позивачем на виконання умов Договору в якості попередньої оплати послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.12.12р.

Суддя Капцова Т.П.