Ухвала суду № 28285186, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-7515/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничого підприємства "Укрспецзв`язок" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-7515/12/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства "Укрспецзв`язок" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Науково виробничого підприємства "Укрспецзв'язок" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем покладено виключно висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Баварія Ф" від 27.01.2012 року та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АКПД Плюс" від 23.12.2010 року, які є контрагентами позивача, а також звертає увагу суду на те, що не може нести відповідальність за порушення контрагентами приписів чинного податкового законодавства.

Заявник також вказує, що підставою для формування податкового кредиту за червень, жовтень 2011 року по операціям з ПП "Баварія Ф" та ТОВ "АКПД Плюс" є належним чином оформлені податкові накладні, які є первинними документами та засвідчують факт проведення господарських операцій.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП "БАВАРІЯ Ф" за червень 2011 року та ТОВ "АКПД ПЛЮС"за жовтень 2011 року.

12.03.2012 року за результатами проведеної перевірки складено Акт № 117/2201/31341524 яким встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

1) п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ:

- за червень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 13666,67грн.;

- за жовтень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 2725,54 грн.;

- за листопад 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 3833,33 грн.;

що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 20226грн., у тому числі:

- за червень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 13667грн.;

- за жовтень 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 2726грн.;

- за листопад 2011 року на суму податкового кредиту в розмірі 3833грн..

2) п.44.1 ст.44 та п. 138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму валових витрат на 101127,7 грн., у тому числі:

- 2-й кв. 2011 на суму 68333,35 грн.;

- 4-й кв. 2011 на суму 32794,35 грн.

що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23260 грн., у тому числі:

- 2-йкв. 2011 на суму 15717 грн.;

- 4-й кв. 2011 на суму 7543 грн.

15.03.2012 року на підставі вище акту перевірки № 117/2201/31341524 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002642305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 23260 грн., в т.ч. за основним платежем 23260 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн.;

- № 0002652305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 23506 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 20 226 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -3 280 грн. 50 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи первинних документів, складених на виконання договірних відносин з ПП "Баварія Ф" та ТОВ "АКПД Плюс" як контрагентів позивача, неможливо встановити реальність виконаних робіт та наданих послуг, що свідчить про відсутність також реального наміру на виконання укладених договорів, безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за їх результатами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (ПК України) - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 1998 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2011 року між НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ (Замовник) та ПП "БАВАРІЯ Ф"(Виконавець) було укладено Договір №24/6, предметом якого є: приймання рекламної інформації Виконавцем та передача її у ЗМІ; обробка зібраної рекламної інформації та передача її в друковані видання; збір та перерахування грошових коштів за приймання об'яв; тестування програмної продукції; кур'єрська доставка.

22.09.2011 року між НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ (Замовник) та ТОВ "АКПД ПЛЮС"(Виконавець) було укладено Договір №22/09, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконувати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти результат роботи та сплатити.

Позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди 2011 року включено суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні послуг, наданих контрагентами позивача ПП "БАВАРІЯ Ф" та ТОВ "АКПД ПЛЮС".

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

На час виникнення спірних правовідносин, форма податкової накладної та порядок її заповнення були регламентовані Наказом ДПА України Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення, від 21.12.2010р. №969.

Колегія суддів зазначає, що виписані ПП "БАВАРІЯ Ф" в порушення вимог вищезазначеного наказу не містять номеру договору, на виконання якого вони були виписані.

Крім того, з наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання робіт №ОУ 09-30/06-5 (тестування програмного забезпечення) та № ОУ 0929/06-5 (рекламні послуги) не можливо встановити реальний характер надання ПП "БАВАРІЯ Ф" послуг, оскільки вони містять лише загальне визначення послуг та їх загальну вартість. Зазначені акти не містять інформації щодо того, які саме послуги з перелічених у Договорі надавалися, їх характер, зміст, вартість кожної послуги окремо. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги. Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що вказані акти здачі-приймання робіт не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ПП "БАВАРІЯ Ф".

Щодо правомірності формування позивачем валових витрат та суми податкового кредиту на підставі укладеного із ТОВ "АКПД ПЛЮС" Договору №22/09 від 22.09.2011 року щодо виконання ремонтно-будівельних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2011 року між НВП "Укрспецзвязок" у формі ТОВ (Замовник) та ТОВ "АКПД ПЛЮС"(Виконавець) було укладено Договір №22/09 щодо виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Замовника.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною1 статті 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення вище зазначених норм ЦК України, не було надано укладену між сторонами договору кошторисну документацію, яка б засвідчувала факт виконання робіт (Кошториси, розрахунки вартості ремонтно-будівельних робіт, акти використання матеріалів тощо).

Крім того, наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (а.с.47-52) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат (а.с.53) не відповідають вимогам діючого законодавства щодо змісту первинних документів, оскільки не містять місця та дати їх складання, посад та прізвищ відповідальних осіб, об'єктів, на яких були виконані зазначені роботи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що надана під час розгляду справи судом первинна документація, складена на виконання долговорів з контрагентами позивача ПП "Баварія Ф" та ТОВ "АКПД Плюс" неналежним чином, з порушенням норм чинного законодавства щодо її змісту.

Отже, відсутність належним чином оформлених первинних документів щодо проведених фінансово-господарських операцій з ПП "Баварія Ф" та ТОВ "АКПД Плюс", свідчить про не підтвердженість факту їх реального виконання, тому витрати по ним не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на те, що факт реального виконання умов договорів з контрагентами ПП "Баварія Ф" та ТОВ "АКПД Плюс" підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, які є відповідно до вимог Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки з системного аналізу норм п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що наявність податкових накладних, які підтверджують факт сплати податку на додану вартість в ціні товарів та послуг, є обов'язковою, але не єдиною підставою для формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування та валових витрат. Обов'язковою є також наявність інших первинних документів, що підтверджують належне виконання умов договорів щодо поставки товарів, надання послуг, їх оплати та використання у власній господарській діяльності.

Інші доводи апеляцйної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спротовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства "Укрспецзв`язок" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-7515/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: суддя Сіренко О.І.