Рішення № 28283018, 19.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5017/3022/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

до відповідачів Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості із орендної плати 487 591 грн. 53 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Коломієць І.В. (довіреність №937101-2913 від 01.11.2012 р.);

від відповідача ФОП ОСОБА_2: ОСОБА_5 (довіреність б/н від 19.09.2011 р.);

від відповідача ФОП ОСОБА_3: не з'явився;

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 16.10.2012 р. Затоківська селищна ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із орендної плати 487 591 грн. 53 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 вересня 2007 року між Затоківською селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 та зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»за №04.07.506.00090 від 19 вересня 2007 року. Відповідно до умов Договору орендарі (відповідачі) прийняли в довгострокову оренду терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Одесаголовпостач», що розташована у Лиманському районі смт. Затока міста Білгород-Дністровського Одеської області. Відповідачі своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконують, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою судді господарського суду Зайцева Ю.О. від 19.10.2012 р. справа прийнята до провадження з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Одночасно з поданням позову 16.10.2012 р. позивачем подано клопотання про забезпечення позову, відповідно до змісту якого позивач просить забезпечити позовні вимоги про стягнення суми заборгованості шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачам -ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірність позовним вимогам та яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову не подано, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалою суду від 02.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2012 р.

В судовому засіданні 16.11.2012 р. за клопотанням представника позивача (вх.№34766/2012) до матеріалів справи залучено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалою суду від 16.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2012 р.

В судовому засіданні 30.11.2012 р. представником відповідача ФОП ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, заявлених Затоківською селищною радою.

Ухвалою суду від 30.11.2012 р. відповідно до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.12.2012 р.

07.12.2012 року до господарського суду Одеської області від відповідача ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№37300/2012), відповідно до якого відповідач не визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав необґрунтованості, посилаючись на ті обставини, що у жовтні 2011 р. частина спірної земельної ділянки була відчужена на користь ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, та в подальшому мало місце укладення ще декількох договорів про відчуження частин спірної земельної ділянки з іншими особами. За таких підстав, на думку ФОП ОСОБА_2, розмір орендної плати має бути змінений.

В судовому засіданні 07.12.2012 р. за клопотанням представника позивача (вх. №37301/2012) розгляд справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №15057294 від 06.11.2012 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №15057294 від 06.11.2012 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

17.12.2012 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

На підставі рішення Х сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 419 від 06.03.2007 р. ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 передано в довгострокову оренду терміном на 25 роківземельну ділянку для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Одесаголовпостач», що розташована у Лиманському районі смт. Затока міста Білгород-Дністровського Одеської області.

29.03.2007 р. сторонами складено акт встановлення меж земельних ділянок в натурі, відповідно до якого проведено відновлення меж земельної ділянки за адресою смт. Затока, Білгород-Дністровський р-н., Одеська область на місцевості.

18 вересня 2007 року між Затоківською селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»за № 04.07.506.00090 від 19 вересня 2007 року (копія додається).

Відповідно до умов Договору орендарі (відповідачі) прийняли в довгострокову оренду терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Одесаголовпостач», що розташована у Лиманському районі смт. Затока міста Білгород-Дністровського Одеської області.

П. 2. Договору визначено об'єкт оренди -земельну ділянку загальною площею 4.8 га, в тому числі по угіддям -зайнятих поточним будівництвом -площею 4.8 га. На земельній ділянці розташована база відпочинку «Одесаголовпостач».

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 797 280 грн. 00 коп.

Згідно п. 8 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця у сумі шість тисяч шістсот сорок чотири гривні 00 копійок.

Внесення орендної плати, відповідно до п. 10 Договору, має відбуватися протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до умов п.25. договору орендодавець має право вимагати від орендарів своєчасного і повного внесення орендної плати, а згідно з умовами п.28 договору орендарі зобов'язані своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору).

Згідно листа Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 28.08.2012 № 9993 відповідачі на облік в податковому органі в якості платників орендної плати не стали, що вказує на те, що декларації про сплату орендної плати відповідачі не подають.

Таким чином, зобов'язання позивача щодо передачі земельної ділянки в строкове платне користування відповідачам було виконане в повному обсязі, проте відповідне зобов'язання щодо здійснення орендної плати за таке користування відповідачами не виконується протягом всього часу існування договірних відносин. Так, відповідачами не було здійснено жодної сплати за користування орендованою земельною ділянкою. Такі обставини призводять до порушення прав орендодавця на отримання орендної плати.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, строкове платне користування земельною ділянкою загальною площею 4,8 га, яка знаходиться на території Затоківської селищної ради здійснюється відповідачами на підставі відповідного договору оренди земельної ділянки від 18.09.2007 р., який укладений між Затоківською селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та згідно з яким орендна плата за земельну ділянку в сумі 6 644 грн. вноситься відповідачем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно зі ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

У ст.6 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Ст. 13 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до вимог договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка є чинною на момент розгляду справи у суді, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ст. ст. 13,14,15 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 288.1., 288.2., 288.3., 288.4, ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За положеннями ст. 196 ГК України, у разі якщо у господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожен з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Так, згідно із ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Оскільки предмет зобов'язання, яке виникло із договору оренди від 18.09.2007 р., за своїм характером і природою є неподільним, про що свідчить неподільність прав та обов'язків орендарів в Договорі, єдність об'єкту оренди, відсутність розподілу прав та обов'язків між орендарями в договорі, можна переконливо стверджувати про солідарний характер обов'язку таких орендарів перед орендодавцем в межах виниклого господарського зобов'язання.

За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати орендної плати за земельну ділянку за 2007-2012 рік у відповідачів виник борг в сумі 487591,53 грн. При цьому жодних обґрунтованих належними та допустимими доказами заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідачі до суду не надали.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами встановлено строк щомісячного розрахунку по орендній платі - тридцять календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Оскільки відповідачі не виконували обов'язків по сплаті орендних платежів з 2007 р., позивачем заявлено до стягнення суму прострочених платежів за період з 2007 р. по 2012 р.

Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не виконували обов'язки по сплаті орендної плати за весь час дії договору з моменту настання обов'язку по сплаті першого платежу. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права на своєчасне отримання плати за користування земельною ділянкою в жовтні 2007 р., одночасно з чим почався перебіг позовної давності для вимог про стягнення такої заборгованості.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування спливу позовної даності відповідачем ФОП ОСОБА_2 заявлено у заяві, отриманої судом 30.11.2012р. за вх. № 36324/2012.

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті орендних платежів в період з вересня 2007 р. по серпень 2009 р. та не наведено поважності причин пропущення такого строку, у зв'язку з чим такі вимоги не підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено наявність прострочення обов'язку відповідачів по розрахунку за користування земельною ділянкою з Заткоівською сільською радою, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу по простроченим платежам за період з вересня 2009 р. по вересень 2012 р. у розмірі 306 442 грн. 69 коп. є обґрунтованою.

Щодо стягнення трьох процентів річних за порушення зобов`язання, то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми, на яку підлягає збільшенню основний борг по сплаті орендних платежів в період вересня 2009 р. по вересень 2012 р. з врахуванням 3% річних, суд встановив наступне.

Враховуючи розмір орендних платежів, визначений позивачем у розрахунку позову, сума 3% процентів річних, що підлягає стягненню по простроченим платежам за період з вересня 2009 р. по грудень 2009 р. за даними системи «Ліга-Закон»становить 2677 грн. 35 коп., та в період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. становить 669 грн. 79 коп.

Таким чином, загальна сума, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% процентів річних, становить 9 346 грн. 50 коп.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з солідарним стягненням з відповідачів 306 442 грн. 69 коп. -суми основного боргу, 9 346 грн. 50 коп. -суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% процентів річних.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в сумі 315 789 (триста п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 19 коп., що складається з суми основного боргу 306 442 (триста шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 69 коп., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% процентів річних в розмірі 9 346 (дев'ять тисяч триста сорок шість) грн. 50 коп. та 6315 (шість тисяч триста п'ятнадцять) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 24.12.2012 року

Суддя Зайцев Ю.О.