Рішення № 28283010, 17.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5017/2870/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Крижановська І.М., (довіреність від № 01/33-35 від 30.11.2011р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

до відповідача Військової частини 2138

про стягнення 1105 грн. 15 коп.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 02.10.2012 р. Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини 2138 про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 1105 грн. 15 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.06.2009 р. між ПАТ «Миколаївобленерго»та Військовою частиною 2138 укладено Договір № 44/2161 від 20.06.2009 р. про постачання електричної енергії, який діє до теперішнього часу. Відповідач несвоєчасно виконує грошові зобов'язання за договором та порушує строки розрахунку, у зв'язку з чим нараховується пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2012 р. порушено провадження за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

16.10.2012 до господарського суду Одеській області надійшов відзив (вх.№31259/2012) на позовну заяву від відповідача, відповідно до змісту якого військова частина позов не визнає, просить в задоволенні позивних вимог ПАТ «Миколаївобленерго»відмовити.

За клопотанням представника відповідача (вх.№31935/2012 р.) у судовому засіданні 22.10.2012 р. до матеріалів справи залучено фіскальний чек в підтвердження направлення відзиву на позовну заяву позивачу.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалою суду від 22.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 19.12.2012 р.

19.11.2012. представником позивача в судовому засіданні подані заперечення (вх.№35067/2012 р.) на відзив відповідача, в судовому засіданні оголошену перерву до 03.12.2012 р.

Ухвалою суду за клопотанням представника відповідача від 03.12.2012 р. (вх.№36668/2012) розгляд справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 17.12.2012 р. після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

20.06.2009 р. між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»та Військовою частиною 2138 укладено договір № 44/2161 про постачання електричної енергії.

Згідно п.1 угоди, предметом договору є продаж електричної енергії споживачем для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 40,0 кВт. та оплата споживачем вартості використаної (купленої) енергії та інших платежів згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ ), затвердженими в установленому порядку.

Згідно н.2.2.2 договору позивач зобов'язаний постачати відповідачу електроенергію як різновид товарної продукції.

Відповідно до п. 2.3.3 та п.1 додатку № 4 до договору сторони обумовили, що споживач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 07 числа і в цей день повідомляє про них постачальнику по встановленій додатком № 4 до договору формі.

Відповідно до п.2.3.3 Договору та п.8 додатку №10 до договору, відповідач зобов'язався протягом п'яти днів з дати отримання виписаних постачальником рахунків, здійснювати оплату самостійно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Згідно п.4.2.1 договору зазначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

В зв'язку з вище викладеним, відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожиту активну та реактивну електричну енергію протягом періоду з 15.08.2011 р. по 15.05.2012 р. була нарахована пеня за період з 15.08.2011 р. по23.05.2012 р, на загальну суму 1105 грн. 15 коп.

З наведених підстав публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго», звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини 2138 про стягнення пені у сумі 1105 грн. 15 коп.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем розрахунків за поставлену електричну енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій - пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені за несвоєчасні розрахунки в розмірі 1105 грн. 15 коп.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Також, відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Зважаючи на те, що позовна заява була подана до суду у 02.10.2012 р. та враховуючи дату вручення рахунків №№44/2161/8 та №44/2161/8/1 відповідачу (згідно розрахунку позовних вимог) -08.08.2011 р., строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за порушення термінів сплати по рахунках №44/2161/8 та №44/2161/8/1 за серпень 2011 р. в розмірі 20 грн. минув.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, вважає його обґрунтованим. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з стягненням з відповідача 1085 грн. 15 коп. -суми штрафних санкцій.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст. ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Військової частини 2138 про стягнення -задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2138 (65000, м. Одеса вул. Левітана 113, р/р № 35216001000180 в ГУДКУ в Одеській області МФО 828011, код ЄДРПОУ 14321386) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»в особі філії м. Миколаєва (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина 94, р/р №260303011353 у ОПЕРВ ОУ ВАТ «Ощадний Банк України», код ЕДРПОУ 24789699, МФО 326461) суму штрафних санкцій в розмірі 1085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 коп.

В решті позову -відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 24.12.2012 року.

Суддя Зайцев Ю.О.