Постанова № 28282969, 18.12.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1473/11

12 год. 50 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Григорійчуку Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"

до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

представників позивача Олара В.В., Паневського І.П.,

представника відповідача Івановича М.І.,-

встановив:

ТОВ "Граніт" звернулось до суду із адміністративним позовом (з врахуванням змін до позовних вимог) про визнання протиправними дій Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції та скасування податкового повідомлення-рішення №24/2300-14260331 від 22.06.2011р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що працівники ДПІ у Заставнівському районі під час проведення позапланової виїзної перевірки дійшли хибного висновку про заниження позивачем показників у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків крім імпорту товарів" всього у сумі 310059 грн. за рахунок неправомірного застосування "0" ставки оподаткування при визначенні податкових зобов'язань, що виникли в результаті взаємовідносин між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Соснина", АФ "Злак".

На підставі даного висновку відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №24/2300-14260331 від 22.06.2011р., яке позивач вважає неправомірним, виходячи з наступного.

У вантажних митних деклараціях №206040000/2001/000165 від 20.01.2011р. та №206040000/2010/001643 від 19.05.2010р., які були предметами перевірки, містяться всі необхідні відомості, які надають можливість ідентифікувати вантаж та зазначити умови, на підставі яких даний вантаж був допущений для переміщення через митний кордон України в режимі "експорт".

Відповідно до відомостей, зазначених у в ВМД №206040000/2010/001643, встановлено, що задекларований вантаж оформлений в режимі "експорт" та експортером виступає фірма ТОВ "Соснина", що підтверджується відомостями, зазначеними в графах 2, 9, 28, 54 ВМД. Одночасно у ВМД містяться відомості про те, що даний вантаж відправлений не власником вантажу, а комісіонером, та всі необхідні відомості зазначені в порядку, передбаченому розділом другим наказу ДМСУ №307, яким затверджено Інструкцію про порядок оформлення ВМД.

Додатковий доказ, який свідчить про те, що вантаж належить Комітенту, міститься в графі 44 ВМД, в якій зазначено під кодовим номером 4201 внутрішній договір комісії №2604-2 від 08.04.2010р., що підтверджує правові засади здійснення даної зовнішньоекономічної операції.

Аналогічним чином оформлено ВМД №206040000/2001/000165 від 20.01.2011р.

Стосовно правомірності оформлення супровідних документів та отримання ветеринарних сертифікатів позивач зазначає, що ці документи оформлені належним чином, оскільки відповідно до вимог ст.1011 ЦК України комісіонер зобов'язаний діяти в межах договору комісії та відповідно вчиняти всі правочини, отримати всі дозвільні документи та здійснити декларування вантажу в митних органах від свого імені. Надані документи для перевірки підтверджують, що комісіонери, які діяли на підставі укладених з ними договорів комісії, зобов'язані були звернутись до органів ветеринарної медицини для отримання міжнародних ветеринарних сертифікатів, та дані сертифікати оформлені належним чином, відповідно до порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України №85 від 13.04.2009р.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав заперечення на позовну заяву, які обгрунтовував наступним.

Згідно представлених для перевірки документів позивачем передано на реалізацію за межі території України товар (напівфабрикат хромового вет-блу із шкур ВРХ) відповідно до договору комісії №2604-2 від 08.04.2010р. За вказаним договором комісіонер (ТОВ "Соснина) зобов'язується за дорученням та в інтересах комітента здійснити від свого імені продаж напівфабрикат вет-блу/вет-вайт із шкур ВРХ (надалі - товар) за межі митної території України. Товар буде передано на комісію окремими партіями у кількості та за заставною вартістю, які будуть зазначені у Акті приймання-передачі товару. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає контракт купівлі-продажу з третьою особою-нерезидентом (надалі - покупець).

Проте, у представленому на перевірку сертифікаті №7 без дати шкіряний напівфабрикат "вет-блу", переробником якого є ТОВ "Долисвіт",а замовником - ТОВ "Соснина", у пакувальному листі №2 від 13.05.2010р. продавцем зазначено ТОВ "Соснина" та згідно рахунку №2 (INVOICE) також продавцем виступає ТОВ "Соснина".

Відповідач відзначив, що ТОВ "Соснина" від свого імені 31.03.2010р. було заключено контракт №04 з АRT LEATHER GROUP LLP, тобто, ще до моменту укладення договору комісії із ТОВ "Граніт".

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується передати окремими партіями у власніть покупця напівфабрикат вет-блу із шкур ВРХ, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти переданий йому товар на умовах і в терміни, обумовлені цим контрактом.

Проте, відповідач звертає увагу на те, що в умовах контракту відсутні відомості щодо реалізації напівфабрикату вет-блу із шкур ВРХ, право власності на які б належали ТОВ "Граніт", та відсутні відомості щодо продажу ТОВ "Соснина" на експорт напівфабрикату вет-блу із шкур ВРХ ТОВ "Граніт". Право власності відповідно до умов договору переходить від ТОВ "Соснина" до покупця.

Таким чином, відповідач дійшов висновку , що договір №4 від 31.03.2010р. не є наслідком здійснення умов договору комісії від 08.04.2010р. №2604-2, а є результатом здійснення правочину ТОВ "Соснина" в межах своєї фінансово-господарської діяльності та відповідного права ТОВ "Соснина" на "0" ставку податку на додану вартість відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР. А тому, договір комісії між ТОВ "Граніт" і ТОВ "Соснина" не має реального характеру.

Під час перевірки працівники органу податкової служби України на тих же підставах дійшли аналогічних висновків щодо нікчемності договору комісії №15-10/2010К від 15.10.2010р., укладеного між ТОВ "Граніт" (комітент) та Агрофірмою "Злак" (комісіонер).

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що укладені договори комісії 2604-2 від 08.04.2010р. та №15-10/2010К від 15.10.2010р. та відповідні сертифікати, пакувальні листи, рахунки (INVOICE) не мають юридичної сили, оскільки вказані договори в силу закону є нікчемними, отже, у ТОВ "Граніт" відсутнє право на застосування "0" ставки оподаткування при визначенні податкових зобов'язань.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву також звертає увагу на те, що ТОВ "Граніт" придбало вет-блу ВРХ у ТОВ "ЛММ Сервіс" на загальну суму 1800056,62 грн. Відповідно до ВМД вет-блу ВРХ було експортовано (реалізовано) на загальну суму -1550294,37 грн. За таких обставин відсутній позитивний економічний ефект від реалізації вет-блу ВРХ, збиток складає 249762,25 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Працівниками Державної податкової інспекції у Заставнівському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Граніт" з питань повноти дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. та складено акт №5/23-00/14260331 від 07.06.2011р.

Відповідно до висновків, викладених в акті, перевіркою встановлено порушення, а саме: заниження податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 310374 грн., чим порушено п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, абз.12 пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97) та пп.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України) та завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 315 грн., чим порушено пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №24/2300-14260331 від 22.06.2011р., яким збільшено ТОВ "Граніт" суму грошового зобов'язання в розмірі 310374грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 39759,75 грн.

Виходячи зі змісту акту перевірки, працівниками органу податкової служби встановлено порушення позивачем вимог пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України №168/97 та пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, а саме: позивачем безпідставно застосовано "0" ставку оподаткування при визначенні податкових зобов'язань, що виникли в результаті взаємовідносин між ТОВ "Граніт" з ТОВ "Соснина" та АФ "Злак", що виступали в ролі комісіонерів при реалізації товару (напівфабрикату хромового вет-блу із шкур ВРХ) за межі митної території України нерезидентам ART LEATHER GROUP LLP (ВМД №20604000/2010/001643 від 19.05.2010р.) та IMPORTCROSS INC (ВМД №206040000/2011/000165 від 20.01.2011р.).

Суд вважає, що висновки податкового органу є неправильними, виходячи з наступного.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996/ХІV (далі - Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ "Граніт" (покупець) та ТОВ "ЛММ Сервіс" (продавець) укладено договори №2010-04 від 15.03.2010р. та №2010-02 від 15.10.2010р. про продаж товару, а саме: напівфабрикату хромового вет-блу із шкур ВРХ.

Виконуючи умови договорів, ТОВ "ЛММ Сервіс" передало у власність ТОВ "Граніт" напівфабрикат хромового вет-блу із шкур ВРХ, що підтверджується податковими та видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Товар, отриманий від ТОВ "ЛММ Сервіс", позивач передав комісіонерам на підставі договорів комісії №2604-2 від 08.04.2010р. (комісіонер - ТОВ "Соснина") та №15-10/2010К від 15.10.2010р. (комісіонер - Агрофірма "Злак").

Умовами вказаних договорів передбачено, що комісіонери зобов'язуються за дорученням та в інтересах комітента (ТОВ "Граніт") здійснити від свого імені продаж напівфабрикату вет-блу/вет-вайт із шкур ВРХ за межі митної території України. Товар передається на комісію окремими партіями у кількості та за заставною вартістю, які зазначено у Акті приймання-передачі товару. Виступаючи від свого імені, комісіонери самостійно укладають контракт купівлі-продажу з третьою особою-нерезидентом.

Відповідно до договорів комісії комітентом (ТОВ "Граніт) було передано товар комісіонерам для здійснення продажу на експорт, що підтверджується актами приймання-передачі товару, договорами на відповідальне зберігання, актами здачі-приймання на відповідальне зберігання.

Виконуючи умови договорів комісії, комісіонерами було поставлено напівфабрикат вет-блу із шкур ВРХ одержувачам:

- ART LEATHER GROUP LLP, ВМД №206040000/2010/001643 від 19.05.2010р. (комісіонером - ТОВ "Соснина");

- IMPORTCROSS INC, ВМД №206040000/2011/000165 від 20.01.2011р. (комісіонером - АФ "Злак").

Вказані вантажно-митні декларації оформлені відповідно до вимог Митного кодексу України та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307 (чинної на момент заповнення митних декларацій).

Згідно ВМД вказаний вище товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам, а це, в свою чергу, свідчить про фактичну наявність товару та мету ТОВ "Граніт" щодо отримання прибутку від комерційної діяльності.

Виконання договорів комісії також підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт №2010-02 від 07.06.2010р. та №ЗЛ-0000011 від 31.01.2011р.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що оскільки в умовах контрактів, укладених між комісіонерами ТОВ "Соснина", АФ "Злак" та нерезидентами, відсутні відомості щодо реалізації напівфабрикату вет-блу із шкур ВРХ, право власності на які б належали ТОВ "Граніт", та відсутні відомості щодо продажу комісіонером на експорт товару ТОВ "Граніт", тому дані контракти не є наслідком здійснення умов договору комісії, а є наслідком здійснення правочину ТОВ "Соснина" і АФ "Злак" в межах здійснення своєї фінансово-господарської діяльності та відповідного права на нульову ставку по податку на додану вартість.

Згідно пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Аналогічна за змістом норма міститься в п.6.2 ст.6 Закону України №168/97 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець визначив основною обов'язковою умовою застосування нульової ставки оподаткування при експорті товару - наявність належним чином оформленої митної декларації.

Відповідно до договорів комісії, укладених між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Соснина", АФ "Злак", комісіонери зобов'язуються: здійснити комерційно-маркетингову роботу; знайти покупця та укласти з ним від свого імені контракт купівлі-продажу товару, враховуючи вигідні для комітента умови; прийняти у комітента товар, призначений для продажу, та вжити усіх необхідних заходів для його збереження; здійснити усі необхідні дії для оформлення експорту продукції, надати комітенту оригінал ВМД із відміткою органу ДМСУ про вивезення товару за межі митної території України; у разі експорту товару вказати реквізити комітента у графі 9 ВМД, відповідно до наказу ДМСУ №380 від 30.06.1998р. та №1414 від 16.12.2008, а також вказати номер Договору у графі 44 ВМД і т.д.

Згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації №307 якщо описом графи 9 "Особа, відповідальна за фінансове регулювання" не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

Відповідно до відомостей, зазначених у ВМД №206040000/2010/001643 від 19.05.2010р. в графі 9 особою, відповідальною за фінансове регулювання, є ТОВ "Соснина". Також в цій графі міститься запис "Див.доп.". В доповненні наводяться відомості про комітента, а саме: ТОВ "Граніт".

Додатковий доказ, який свідчить про те, що вантаж належить комітенту міститься в графі 44 ВМД, в якій під кодовим номером 4201 зазначений внутрішній договір комісії №2604-2 від 08.04.2010р., який підтверджує правові засади здійснення зовнішньоекономічної операції.

Аналогічною за змістом є вантажно-митна декларація №206040000/2011/000165 від 20.01.2011р., в доповнені до графи 9 якої вказано комітента - ТОВ "Граніт", а в графі 44 під кодом 4201 міститься запис про договір комісії №15-10/2010К від 15.10.2010р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність і хибність твердження відповідача про те, що операції позивача по взаємовідносинах із ТОВ "Соснина" та Агрофірма "Злак" не мали реального характеру.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ "Граніт" позитивного економічного ефекту від реалізації вет-блу із ВРХ, як на доказ нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Соснина" і АФ "Злак", оскільки відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, законодавець окремо виділяє таку ознаку здійснення підприємницької діяльності як ризиковий характер. Тобто, підприємництво здійснюється, як в умовах можливості отримання прибутку, так і вірогідності збитковості своєї діяльності.

В ході судового розгляду судом також досліджено матеріали зустрічної звірки Агрофірми "Злак", яка проводилась Коломийською ОДПІ щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Граніт", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010р. по 01.01.2012р.

За результатами перевірки жодних порушень не встановлено, перевіряючим надано в повному обсязі первинні, бухгалтерські та інші документи, які підтверджують реальність господарських відносин АФ "Злак" з ТОВ "Граніт.

В матеріалах справи також міститься Довідка Тисменицької ДПІ про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Соснина" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Граніт", їх реальності та повноти відображення в обліку за травень-червень 2010р.

На підставі наданих документів перевіркою встановлено, що у відповідності до ВМД 001643 від 19.05.2010р. ТОВ "Соснина" (відповідно договору комісії №2604-2 від 08.04.2010р., укладеного між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Соснина") здійснила від свого імені продаж напівфабрикату вет-блу/веет-вайт із шкур ВРХ за межі території України на суму 793580,74 грн. В гр.44 даної ВМД вказано даний договір комісії. В гр.9 даної ВМД вказано - ТОВ "Соснина" та ТОВ "Граніт".

Щодо висновків відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ "Соснина" та АФ "Злак", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, положення статті 207 та статті 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до податкового законодавства органи податкової служби не наділені повноваженнями визнавати правочини недійсними.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів і такий висновок має міститись у мотивувальній частині судового рішення - а тому суд не погоджується із запереченнями відповідача про те, що правочини укладені між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Соснина", Агрофірмою "Злак" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод ТОВ "Граніт" з ТОВ "Соснина", АФ "Злак", інших документів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Згідно положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В той же час, в ході судового розгляду відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору по суті, суд керується вимогами ст.2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями позивача, що відповідач неправомірно дійшов висновку про безпідставне застосування позивачем нульової ставки оподаткування при визначенні податкових зобов'язань, що виникли в результаті взаємовідносин між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Соснина", АФ "Злак".

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції та скасувати податкове повідомлення-рішення №24/2300-14260331 від 22.06.2011р.

3. Присудити на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 24 грудня 2012 р.

Суддя А.П.Огородник