Постанова № 28282229, 21.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2012 р. № 2а- 11937/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача -Агічеєвої О.А.,

представника відповідача -Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю"Укрроспромпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроспромпостач»(ТОВ «Укрроспромпостач»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0008822204 та №0008812204, винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №4307/2204/30753075 від 09.10.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0008822204 від 22.10.2012 року та податкове повідомлення-рішення №0008812204 від 22.10.2012 року. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає незаконними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив суд їх скасувати.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 09.10.2012 року за №4307/2204/30753075 та винесені на підставі зазначеного Акту податкові повідомлення-рішення за № 0008822204 та № 0008812204 від 22.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до Витягу та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроспромпостач»є правонаступником Приватної фірми «Укрросмпромснаб»(т.1 а.с.91-96).

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроспромпостач», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, код 30753075, місцезнаходження: 61145, м. Харків, Дзержинський р-н, вул. Лопанська, буд. 31, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.91-93). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість від 25.02.2000 року (т.2 а.с.22-23). Підприємство станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача згідно наказу №1467 від 24.09.2012 року (т.1 а.с. 21). Перевірку було проведено за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам ТОВ «Укрроспромпостач»з ТОВ «Аркада-Т», податковий номер 33676769.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №4307/2204/30753075 від 09.10.2012 року (т. 1 а.с. 142-147).

Згідно висновків перевірки встановлені порушення позивачем: 1) п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року на загальну суму ПДВ 56 000,00 грн., у тому числі: вересень 2011 року на суму ПДВ -56 000,00 грн.; 2) пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, підприємством ТОВ «Укрроспромпостач»завищено витрати всього у сумі 280 000,00 грн., у т.ч. по періодах: ІІІ кварталі 2011 року у сумі 280 000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 64 400,00 грн.

На підставі акту перевірки №4307/2204/30753075 від 09.10.2012 року відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0008822204 від 22.10.2012 року (т.1 а.с.9-10), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96 600, 00 грн., з яких за основним платежем 64 400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 200,00 грн. (т. 1 а.с. 9);

- податкове повідомлення-рішення №0008812204 від 22.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 28000,00 грн. (т. 1 а.с. 7).

З дослідженого акту перевірки №4307/2204/30753075 від 09.10.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодою, укладеною між позивачем та контрагентом - ТОВ «Аркада-Т».

Таких висновків відповідач дійшов на підставі листа ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 18.06.2012 року №1032/22-111, яким направлено результати перевірки - акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРКАДА-Т», код ЄДРПОУ 33676769 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-грудень 2011 року від 06.06.2012 року №143/22-104/33676769 (т.1 а.с.27-40).

Суд, перевіряючи висновок оскаржуваного акту перевірки, а відтак і прийнятих на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «Укрроспромпостач»є: 46.90 -неспеціалізована оптова торгівля; 01.25 -вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 82.99 -надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 46.72 -оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.12 -діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.77 -оптова торгівля відходами та брухтом (т.1 а.с.91-93).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аркада-Т»було укладено агентський договір від 15.08.2011 року (т.1 а.с.63-64). Згідно п. 1.1 агентського договору принципал (позивач) доручає, а агент (ТОВ «Аркада-Т») приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені принципала пошук організацій (в тому числі індивідуальних підприємців), заінтересованих в покупці деталей лиття (рама бокова, брус надресорний) 2006-2007 років виготовлення в кількості 70 штук. Відповідно до п.1.6 агентського договору за виконання вказаного доручення принципал сплачує агенту винагороду відповідно до умов даного договору. Згідно із п. 3.1 агентського договору за надання агентських послуг при продажу принципалом 70 штук лиття агенту виплачується винагорода в розмірі 336 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 агентського договору принципал вважає, що клієнт уклав з ним договір за допомогою агента і, відповідно, затверджує звіт і виплачує агентську винагороду за даного клієнта, зокрема у випадку, передбаченому п.п. 4.3.2, згідно якого агент повідомляє, за допомогою факсимільного, електронного, телефонного зв'язку принципала про можливість укладення договору з клієнтом.

Відповідно ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. За приписами частини 1 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Згідно ч. 1 ст. 301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Судом встановлено, що листом від 02.09.2011 року за №318 агент (ТОВ «Аркада-Т») повідомив позивача про те, що ПП «Торгбудпостач-2008»готовий придбати рами бокові та брус надресорний, що належать позивачу по ціні 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 000,00 грн., за одиницю (т.1 а.с.244). 12.09.2011 року між позивачем та Приватним підприємством «Торгбудпостач-2008»було укладено договір поставки №1209-П (т.1 а.с.217-220).

В результаті виконання агентського договору сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №21/09-2 від 21.09.2011 року (т.1 а.с.65) зі звітом агента від 21.09.2011 року (т.1 а.с.66) на загальну суму наданих послуг 336 000,00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 56 000,00 грн.

Також ТОВ «Аркада-Т»була виписана відповідна податкова накладна №69 від 21.09.2011 року на загальну суму 336 000,00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 56 000,00 грн. (т.1 а.с.67).

Як вбачається зі звіту агента від 21.09.2011 року за допомогою ТОВ «Аркада-Т»був укладений договір поставки лиття №1209-П від 12.09.2011 року між принципалом (позивачем) та Приватним підприємством «Торгбудпостач-2008»(клієнт). Клієнт прийняв лиття у кількості 70 одиниць за договором №1209-П від 12.09.2011 року на загальну суму 1 176 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 196 000,00 грн. (т.1 а.с.66) згідно рахунку-фактури № СФ-0000132 від 15.09.2011 року (т.2 а.с.62), № СФ-0000133 від 16.09.2011 року (т.2 а.с.63), № СФ-0000134 від 19.09.2011 року (т.2 а.с.64), № СФ-0000135 від 21.09.2011 року (т.2 а.с.65).

Вартість вказаних агентських послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів у сумі 336 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Аркада-Т», що підтверджується платіжним дорученням №657 від 14.11.2011 року на суму 200 000,00 грн. (т.1 а.с.69), платіжним дорученням №708 від 30.11.2011 року на суму 136 000,00 (т.1 а.с.70).

Судом встановлено, що зазначені агентські послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме між позивачем та Приватним підприємством «Торгбудпостач-2008»було укладено договір поставки №1209-П від 12.09.2011 року (т.1 а.с.217-220). Відповідно до п.1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язався поставити на адресу покупця (ПП «Торгбудпостач-2008»), а покупець -прийняти і повністю оплатити товар -вагонне лиття б/в (рама бокова, брус надресорний) 2006-2007 років випуску, відновлене після виконання ремонту в умовах заводу виробника. Відповідно до специфікації до вказаного договору номенклатура товару становить -рама бокова -44 шт., брус надресорний -26 шт., всього 70 шт. деталей.

На виконання даного договору сторонами було підписано видаткові накладні №ЛНА-000003 від 15.09.2011 року (т.1 а.с.221), №ЛНА-000004 від 16.09.2011 року (т.1 а.с.224), №ЛНА-000005 від 19.09.2011 року (т.1 а.с.227), №ЛНА-000006 від 21.09.2011 року (т.1 а.с.230), акти здачі-прийняття товару №1 від 15.09.2011 року (т.1 а.с.222), №2 від 16.09.2011 року (т.1 а.с.225), №3 від 19.09.2011 року (т.1 а.с.228), №4 від 21.09.2011 року (т.1 а.с.231), позивачем були виписані податкові накладні №1 від 15.09.2011 року (т.1 а.с.223), №2 від 16.09.2011 року (т.1 а.с.226), №3 від 19.09.2011 року (т.1 а.с. 229), №4 від 21.09.2011 року (т.1 а.с.232), всього 70 деталей загальною вартістю 1176000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 196000,00 грн.

Вартість вказаних деталей була оплачена ПП «Торгбудпостач-2008» шляхом перерахування грошових коштів у сумі 1 176 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується виписками за особовим рахунком позивача за 23.09.2011 рік (т.1 а.с.234), за 30.09.2011 рік (т.1 а.с.235).

Відповідно до п. 4.2 договору від 12.09.2011 року поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу ПП «Торгбудпостач-2008»зі складу позивача.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ «Євразійський Трубопровідний Консорціум»було укладено договір підряду №04-10/ЕТК від 20.10.2008 року (т.2 а.с.36-39). Відповідно до п.п.1.1 договору замовник (ТОВ «Євразійський Трубопровідний Консорціум») доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання проводити деповський ремонт вантажних платформ моделі 13-1796 побудови не раніше 2005-го року, що направляються замовником в ремонт за погодженням з підрядником, а також проводити інші роботи, необхідність в проведенні яких виникла в процесі ремонту.

На виконання зазначеного договору між позивачем та ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»та ТОВ «Лемтранс»було укладено відповідно договір підряду №ТДВ/БМЗ/09012/ю від 26.02.2009 року (т.2 а.с.24-31) та договір підряду №397/08 від 12.12.2008 року (т.2 а.с.32-35).

При виконанні договорів підряду ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»та ТОВ «Лемтранс»були забраковані дефектні деталі згідно актів рекламацій (т.1 а.с.148-194).

Судом встановлено, що на підставі довіреності ТОВ «Євразійський Трубопровідний Консорціум»№10/03/02-013 від 02.03.2010 року (т.2 а.с. 163) вказані деталі позивачем були взяті на облік 20.09.2010 року згідно акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ТОВ «Укрроспромпостач»(т.1 а.с.148), акту внутрішнього оприбуткування запасних частин (т.1 а.с.149), на підставі актів рекламацій ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»та ТОВ «Лемтранс», що підтверджували дефектність деталей (т.1 а.с.150-194).

Вказані деталі зберігалися позивачем відповідно до укладених договорів та відповідних актів, а саме договору зберігання №01/03/09-ЗБЛ від 01.03.2009 року, який було укладено між позивачем та ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»(т.2 а.с.40-42), договору зберігання №01/03-10ХЛ від 01.03.2010 року (т.2 а.с.43-53), який було укладено між позивачем та ТОВ «АЛСАРТ ГРУПП», договір відповідального зберігання №01/09-ХРА від 01.09.2009 року, який було укладено між позивачем та ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»(т.2 а.с.54, т.2 с.58-61).

З наданих представником позивача пояснень, які підтверджені матеріалами справи, судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, забраковані при ремонті вагонів на ТОВ «Лемтранс», були перевезені на територію ТВД «Попаснянський ВРЗ»для зберігання 01.03.2009 року.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей (забракованих деталей) з м. Попасна (ТВД «Попаснянський ВРЗ») до м. Горлівка (ТОВ «АЛСАРТ ГРУПП») відповідно до додаткової угоди від 02.03.2010 року до договору зберігання №01/03-10ХЛ від 01.03.2010 року (т.2 а.с.104) здійснювалося власним автотранспортом зберігача (ТОВ «АЛСАРТ ГРУПП») відповідно до товарно-транспортних накладних №008 від 02.03.2010 року (т.2 а.с.105), №009 від 02.03.2010 року (т.2 а.с.106), №010 від 03.03.2010 року (т.2 а.с.107), №011 від 03.03.2010 року (т.2 а.с.108).

Судом встановлено, що з метою відновлення забракованих деталей лиття між позивачем та ЗАТ «АзовЕлетроСталь»було укладено договір на виконання робіт по відновленню деталей лиття №179АЭСр від 21.06.2010 року (т.1 а.с.195-202), деталі було передано ЗАТ «АзовЕлетроСталь»згідно акту приймання-передачі №1 від 20.09.2010 року (т.1 а.с.203-207).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «АЛСАРТ ГРУПП»до ЗАТ «АзовЕлектроСталь»(м.Маріуполь) здійснювалось залізничним транспортом. Зазначені транспортні послуги надавались ТОВ «АЛСАРТ ГРУПП», що підтверджується залізничною квитанцією про приймання вантажу №50904784 від 17.09.2010 року (т.2 а.с.111) та актом виконаних робіт №АГ-0000028 від 20.09.2010 року (т.2 а.с.109-110). Вартість вказаних послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів у сумі 6136,43 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «АЛСАРТ ГРУПП», що підтверджується випискою за особовим рахунком позивача за 23.09.2011 рік (т.2 а.с.112).

Із досліджених судом доказів встановлено, що після виконання ремонту деталі були передані від ЗАТ «АзовЕлетроСталь»позивачу згідно акту приймання-передачі №2 від 20.05.2011 року (т.1 а.с.208). Вказані деталі були переміщені від ЗАТ «АзовЕлетроСталь»(м. Маріуполь) до складу ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»за адресою смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської обл., вул. Заводська, 47, відповідно до товарно-транспортних накладних серії 10ААА №833944 від 20.05.2011 року (т.2 а.с.55), серії 10ААА №833942 від 11.05.2011 року (т.2 а.с.56), серії 10ААА №833943 від 20.05.2011 року (т.2 а.с.57).

Деталі були передані на зберігання від позивача до ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»відповідно до договору відповідального зберігання №01/09-ХРА від 01.09.2009 року (т.2 а.с.54, т.2 с.58-61) та актів здачі-прийняття товару від 20.05.2011 року (т.2 а.с.58), від 20.05.2011 року (т.2 а.с. 162). Деталі були передані зі зберігання ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»до позивача відповідно до актів здачі-прийняття товару від 15.09.2011 року (т.2 а.с.59), від 16.09.2011 року (т.2 а.с.60), від 19.09.2011 року (т.2 а.с.61), від 21.09.2011 року (т.2 а.с. 161).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено, що позивачем з покупцем (ПП «Торгбудпостач-2008»), знайденим агентом (ТОВ Аркада-Т»), фактично було укладено угоду та здійснено поставку товару на його користь. В результаті укладення агентського договору позивач отримав позитивний економічний ефект, що не спростовано відповідачем. Вказані обставини підтверджують безпосередній зв'язок отримання послуг за агентським договором з господарською діяльністю позивача, а саме отриманим доходом в розмірі 1 176 000,00 грн.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.5.1 п. 135 ст. 138 Податкового Кодексу України визначено, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

З приводу викладеного в Акті перевірки №4307/2204/30753075 від 09.10.2012 року посилання суб'єкта владних повноважень про завищення позивачем суми податкового кредиту за перевіряємий період суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаного товару та послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, а всі витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на акті ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 06.06.2012 року №143/22-104/33676769 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРКАДА-Т», то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебував зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що при розрахунку штрафних санкцій податковим органом в податкових повідомленнях-рішеннях № 0008822204 та № 0008812204 від 22.10.2012 року було застосовано 50% ставку розміру штрафної санкції у відповідності до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до пояснень, наданих представником відповідача, за період з 01.01.2011 року по 31.10.2011 року вже було складено акт перевірки від 26.01.2012 року №00277/2305/30753075 (т.2 а.с.7-10), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення за формою «Р»від 08.02.2012 року №0001472305 (т.2 а.с.13), від 08.02.2012 року №0001482305 (т.2 а.с.11), від 08.02.2012 року №0001492305 (т.2 а.с.12) щодо ТОВ "Укрроспромпостач". Тобто, на думку податкового органу, при розрахунку розміру штрафної санкції мала місце повторність.

Але, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме: постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 року по справі №2-а-1618/12/2070 (т.2 а.с.79-83), яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року (т.2 а.с.84-87), були скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001482305 від 08.02.2012 року, №0001492305 від 08.02.2012 року, №0001472305 від 08.02.2012 року, на які посилається відповідач.

Таким чином, на підставі викладеного, контролюючий орган не мав правових підстав для застосування 50% ставки розміру штрафної санкції у відповідності до абз. 2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем з ТОВ «Аркада-Т»за агентським договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто укладений між позивачем та ТОВ «Аркада-Т»договір мав реальний характер, ціна за яким є узгодженою, оплата за вказаним договором була здійснена в повному обсязі, надані послуги використані позивачем у господарській діяльності, отже сума оплати за цим договором правомірно віднесена ТОВ "Укрроспромпостач" до витрат у 3 кварталі 2011 року у сумі 95300 грн., крім того, у відповідності до вимог законодавства позивачем було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість сплачені у складі вартості послуг, наданих ТОВ «Аркада-Т».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0008822204 від 22.10.2012 року та №0008812204 від 22.10.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Укрроспромпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

- № 0008822204 від 22.10.2012 року;

- № 0008812204 від 22.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" (юридична адреса: вул. Лопанська, буд. 31, м. Харків, 61145, код: 30753075) витрати по сплаті судового збору в сумі 1806,00 грн. (одна тисяча вісімсот шість грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2012 року.

Суддя К.О. Севастьяненко