Постанова № 28282068, 13.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. 16 год.55 хв.Справа № 2-а-1940/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Шаховій О.Л.,

за участю представників:

позивача - Недобера С.М.,

відповідача - Коренка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" (далі - позивач, ТОВ "Агроінвест") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ ), яким просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000022310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 558 100,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 139 925,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агроінвест" проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки директор підприємства чи будь-які інші посадові особи не були повідомлені про проведення даної перевірки шляхом отримання наказу та направлення на перевірку. При цьому, позивач вказує, що отримання вказаних документів завідуючим відділенням підприємства ОСОБА_3 не є доказом належного повідомлення платника податку про проведення вказаної перевірки, оскільки ОСОБА_3 не є уповноваженою особою підприємства при взаємовідносинах з податковим органом. Крім того, зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі хибних висновків, які зроблені з використанням припущень, викладених в акті перевірки, а не на фактично встановлених обставинах, зокрема належним чином оформлених первинних документах.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агроінвест" за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України щодо неправомірного включення у серпні 2011 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарській операції з ТОВ "Дорстрой - Інвест", внаслідок встановлення відсутності фінансово-господарської діяльності даного контрагента та порушення вимог частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання їх в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Великолепетихської міжрайонної державної податкової інспекції № 496 від 29.12.2011 року, направлення від 29 грудня 2011 № 0357 та згідно п.75.1 ст.75, пп..78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, уповноваженою особою Великолепетихської МДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агроінвест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Дорстрой - Інвест" та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами даної перевірки ОДПІ був складений акт від 06 січня 2012 №1/2310/32811751 (далі - акт перевірки) та на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000022310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 558 100,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 139 925,00 грн.

Фактичною підставою для донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ТОВ "Агроінвест", про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, норм частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 та статті 228 ЦК України, що призвело до збільшення грошового зобов'язання за вказаним податком на суму 558100,00 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані нікчемністю договору купівлі - продажу від 01.08.11 р. № 41, укладеного позивачем з ТОВ "Дорстрой - Інвест" щодо придбання установки дробильно - сортировочної Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г., оскільки в ході проведення перевірки неможливо було встановити реальні наслідки її вчинення через недолік наданих до перевірки документів. На підставі вказаних обставин ДПІ дійшла висновку, що перевіркою не виявлено наявність у ТОВ "Агроінвест" господарсько-економічних причин (ділової мети) у одноразовому придбанні такого обладнання враховуючи, що постійною його діяльністю є сфера сільського господарства, тому придбання ТОВ «Агроінвест» у серпні 2011 року установки дробильно-сортировочної Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г.» є виключно формування податкового кредиту від ТОВ "Дорстрой-Інвест". Доказом тому є не надання під час проведення перевірки ТОВ «Агроінвест» документів та пояснень, які підтверджують транспортування обладнання, акт приймання - передачі основних засобів (форма N 03-1), будь-якої технічної документації паспорт, керівництво по експлуатації та ін. При наданні документів для перевірки товариство не забезпечило доказів щодо здійснення робіт по монтажу «Установки дробильно-сортировочной Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г.» та подальшим її використанням при наданні послуг товариству з обмеженою відповідальністю "Дорожнє "Альтком", а саме: відсутні змінні рапорти, акти виконаних послуг, які б підтверджували надання послуг; відсутні накази про відрядження та авансові звіти спеціаліста(ів) товариства, які працюють на даній установці в м. Березань, табель використання робочого часу, затверджений наказом від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової і зі статистики праці", та штатний розпис. Крім того, придбання ТОВ "Агроінвест" установки дробильно-сортировочной Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, 2004 г.» не відповідає основним видам діяльності товариства та меті його створення, оскільки відповідно до довідки єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 15.04.2004 року, яка видана Головним управлінням статистики у області, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Агроінвест» мало основний вид діяльності, 01.11.0 - вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до рослинництва, яким товариство займається з моменту створення по теперішній час, про що свідчить щорічний розмір питомої ваги обсягу реалізації сільськогосподарської продукції в сумі валового доходу за останні роки більше, ніж 80-90 %.

З метою надання правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом, 01.08.2011 року між ТОВ "Дорстрой-Інвест" ( продавець за договором) та ТОВ "Агроінвест" ( покупець за договором) укладено договір купівлі - продажу № 410/08-11, згідно якому ТОВ "Дорстрой-Інвест" передало на умовах поставки - ст. Переяславська, м.Березень установку дробильно- сортировочну Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г. на загальну суму 3 348 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 558100,00 грн., про що сторонами підписано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.08.2011 року, продавцем виписана видаткова накладна від 25.08.2011 року за № 2508-03, податкова накладна від 25.08.2011 року за № 250, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно пункту 3.2. договору передбачено, що розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі, за згодою сторін можлива інша форма розрахунків, яка не суперечить діючому законодавству України.

З описової частини акту перевірки судом встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснені у вексельній формі, зокрема згідно акту приймання - передачі векселів від 29.09.11 «Векселедавець» ТОВ "Агроінвест" передає «Векселедержателю» ТОВ «Дорстрой - Інвест» простий вексель Серія АА №2100426 в рахунок заборгованості за «Установку дробильно - сортировочную Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г.», дата погашення до 29.09.2016 року (копія вказаного документу позивачем не надана).

Згідно наданого позивачем до матеріалів справи акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 1/1 від 31.08.2011 року установку дробильно - сортировочної Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г. прийнято ТОВ "Агроінвест" комісійно в експлуатацію.

25.08.2011 року між ТОВ «Агроінвест» (виконавець за договором) та ТОВ "Дорожное строительство "Альтком" (Замовник за договором) укладено договір № ДСА/Р/П/С/4-37, згідно якому позивач - ТОВ «Агроінвест» приймає на себе зобов'язання за плату надати послуги по використанню установки « дробильно - сортировочної Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 р.» на об'єктах замовника - ТОВ "Дорожное строительство "Альтком" на підставі його заявок. Строк дії договору - з моменту його підписання і до 31 грудня 2012 року ( п. 8.1. договору). Ціна послуг, які надає виконавець, складає 212,00 грн. за 1 годину роботи установки з ПДВ. Загальна сума даного договору приблизно становить 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ. ( п. 2.1. -2.2. договору). Виконавець пред'являє Замовнику кожні 30 днів підписані Замовником змінні рапорти за відпрацьований механізмами час, акт виконаних послуг та рахунок-фактуру ( п. 2.4. договору). Замовник повинен сплатити надання Виконавцем послуг в період 30 банківських днів з дня сторонами Акту виконаних послуг ( п. 2.5. договору).

Таким чином, на думку позивача перелічені вище документи, які залучені до матеріалів справи, підтверджують факт здійснення господарської операції та її пов'язаність з видами діяльності ТОВ «Агроінвест».

Однак, суд вважає, що наявність у справі такого переліку документів недостатньо для спростування доводів ДПІ, викладених в акті перевірки.

Суд звертає увагу, що згідно журналу судового засідання від 02.10.2012 року судом було зроблено перерву в судовому засіданні з метою надання можливості представнику позивача надати додаткові докази щодо спростування доводів ДПІ, викладених як акті перевірки, так і у запереченнях проти позову, проте в судовому засіданні від представника позивача додаткових документів суду не було надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з акту перевірки основними видами діяльності ТОВ «Агроінвест» згідно довідки єдиного державного реєстру підприємств та організацій, виданої Головним управлінням статистики у області від 15.04.2004 року, яка видана, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Агроінвест» мало право здійснювати за даними КВНД 01.11.0 - вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до рослинництва - основний; 01.12..0- овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників; 01.30.0. - вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство); 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчого асортименту.

Як встановлено судом, у серпня 2011 року позивач придбав у ТОВ "Дорстрой-Інвест" установку «дробильно - сортировочной Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 р.», яка за своїм призначенням використовується при будівництві та ремонті доріг. В подальшому позивач уклав договір з ТОВ "Дорожное строительство "Альтком" про надання послуг з використанням даного обладнання.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи документи, якими на його думку є вичерпними доказами щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ «Агроінвест» та ТОВ "Дорстрой-Інвест", суд вважає, що позивачем не спростовані доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій, відсутність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291 на рахунку 63 "Рахунки з постачальниками і підрядчиками" ведеться облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, на субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками і підрядчиками, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що поступають для продажу ведеться на балансовому рахунку 28 "Товари". Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником і підрядчиком в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наявних у справі документів суд позбавлений можливості дослідити облік зазначених операцій в бухгалтерському обліку, як підстава для ведення податкового обліку, та відповідно встановити зміну активів та зобов'язань позивача за наслідками виконання ТОВ "Дорстрой-Інвест" господарського договору, реальність здійснення якого не визнається відповідачем

Суд зазначає, що позивач як в ході проведення перевірки, так і в ході розгляду справи не надав суду докази понесених витрат, внаслідок придбання вказаного устаткування у м. Березань, з урахуванням територіальної його віддаленості від фактичного місцезнаходження та здійснення діяльності ТОВ «Агроінвест». Не скористався позивач також правом надати під час розгляду справи документи, про відсутність яких ДПІ вказує в акті перевірки, зокрема змінні рапорти, акти виконаних послуг, накази про відрядження та авансові звіти спеціалістів, які обслуговують дану установку у м. Березань, з метою спростування доводу відповідача щодо фактичної неможливості використання товариством придбаного устаткування через відсутність необхідного обсягу кваліфікованого персоналу, виробничих можливостей тощо.

ДПІ також вказував, що підтвердженням відсутності економічної вигоди ТОВ «Агроінвест» від придбання Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 є надання послуг з використанням даної установки на умовах, за яких неможливо отримання прибутку, проте позивач при час розгляду справи вказану обставину не спростував.

Крім того, суд вважає, що факт відсутності у матеріалах справи документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Агроінвест», у т. ч. відсутність матеріально-трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності товариства, надає можливість стверджувати, що підприємство (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактично дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Дорожное строительство "Альтком"

Суд не приймає до уваги, довід позивача щодо отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки не уповноваженою особою ТОВ «Агроінвест», зокрема керівником відділення ОСОБА_3, оскільки позивач не надав суду докази щодо відсутності таких повноважень у вказаної особи, а наданий до матеріалів справи наказ № 14к від 16.03.2009 р. про прийняття ОСОБА_3 на посаду керуючого Верхнерогачикського відділення підтверджує наявність трудових відносин з ТОВ «Агроінвест».

Крім того, суд звертає увагу, що статті 75 - 86 Податкового кодексу України зобов'язують сторони саме під час проведення перевірки врегульовувати всі спірні питання шляхом надання платником відповідних пояснень та їх документального підтвердження ревізору, який проводить перевірку. Зокрема, у разі непогодження платника податків з певними висновками ревізора ще до закінчення перевірки, останній повинен повідомити ДПІ про спірну ситуацію та вимагати від податкового органу проведення перевірки відомостей і фактів, що можуть свідчити на його користь. При цьому процедуру вирішення спірних питань під час проведення перевірки передбачено Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355. Навіть, коли при проведенні перевірок працівники контролюючих органів, на думку платника податків, не враховують документи, надані ним до перевірки, то у такому випадку Податковим кодексом передбачено право платника надіслати листом з повідомленням про вручення або надати безпосередньо до контролюючого органу копії таких документів для їх вивчення та врахування при розгляді матеріалів перевірки.

З матеріалів справи судом не вбачається, що позивач під час проведення перевірки або до прийняття оскаржуваного рішення надав податковому органу документи, про відсутність яких відповідач вказав у акті перевірки. Даним правом позивач також не скористався під час розгляду даної справи, а навпаки проігнорував вимогу суду про надання документів у спростування доводів ДПІ, викладених в акті перевірки.

При цьому, суд вважає доцільним зауважити, що посилання відповідача на нікчемність правочинів, як таких, що порушують вимоги ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, здійснених позивачем з ТОВ "Дорстрой-Інвест", є перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України « Про державну податкову службу в Україні » та Податковим кодексом України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем та його контрагентами за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Крім того, суд не погоджується з доводом відповідача щодо відсутності доказів здійснення розрахунків позивачем за придбану у ТОВ "Дорстрой-Інвест" установку «дробильно - сортировочной Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 р.», при тому, що в акті перевірки ДПІ вказує на здійснення розрахунків у вексельній формі з посиланням на акт приймання-передачі векселів від 29.09.11 р. З цього питання, суд відмічає, що здійснення розрахунків у вексельній формі за вказаним договором передбачено його умовами та відповідає приписам ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», згідно яким видавати векселі можна виключно для оформлення грошового обігу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ "Дорстрой-Інвест" устаткування, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару мала місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1