Постанова № 28281664, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2012 р. 15:45 Справа №2а-10727/12/0170/30

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В., за участю секретаря судового засідання Жилич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №3223 від 27.08.2012 року представника відповідача - Калинчук К.В., службове посвідчення УКР №071034 від 24.03.2011 року.

Обставини справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 01.10.2012 року звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС з вимогами про: -визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018071702 від 21.09.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21493,50 грн.;

-визнання протиправним та скасування наказу відповідача №1683 від 16.08.2012 року «Про проведення позапланової перевірки» позивача за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року;

-визнання протиправними дій відповідача щодо проведення з 16.08.2012 року по 22.08.2012 року документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №5247/17-2/2481006105 від 03.09.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що акт перевірки позивача, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, містить помилкові висновки, що не відповідають фактичними обставинам справи.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.10.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.10.2012 року.

Справа розглядалася судом 17.10.2012 року, 24.10.2012 року, 02.11.2012 року, 05.11.2012 року.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, зазначених у тексті позовній заяви.

У судовому засіданні 05.11.2012р. позивач відкликав позов в частині визнання протиправними наказу на проведення перевірки позивача та дій по її проведенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2012р. вказані вимоги залишено без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення законним, та надав до суду письмові заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 20.09.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 24.09.2005р. за № 33611.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, яка є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від НОМЕР_3 (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі ст.20 Розділу I п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу «Про проведення документальної позапланової перевірки від 16.08.2012 року №1683(а.с.18), була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Пан Буд», ПП «Команд» за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 5247/17-2/2481006105 від 03.09.2012 року (а.с.20-27) (далі - акт перевірки), відповідно до якого, встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 14239 грн., у тому числі по періодах: за січень 2012р. - 2895 грн., лютий 2012р. - 6691 грн., березень 2012р. - 4653 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС стосовно ФОП ОСОБА_1 прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012р. №0018071702 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21493,50 грн., у тому числі 14329 грн. - податок на додану вартість та 7164,50 грн. - штрафні санкції.

За даними акту перевірки, в основу висновку про порушення позивачем правил оподаткування, покладено наступні обставини, викладені у пунктах 1.14; 2.5.2 акту перевірки, а саме: виявлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, які визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності, а саме з: ПП «Команд», ПП «Пан Буд» за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

Також підрозділами ДПС в АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., зокрема, ПП «Команд» від 06.04.2012р. № 32/22/37081766, ПП «Пан Буд» від 06.04.2012р. № 21/22/37081614.

Згідно вищезазначених актів встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Також, згідно до акту перевірки, не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків.

З урахуванням даних досудового слідства, що ведеться за фактом фіктивного підприємництва, створення та придбання СПД, зокрема, ПП «Команд», ПП «Пан Буд», перевіркою позивача встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємцю від вищезазначених контрагентів-постачальників, а саме: відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, на думку відповідача, правочини, укладені із вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними в розумінні ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Таким чином, в акті перевірки вказано на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України - завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 14239,00 грн., а саме по податковому кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у т.ч. за січень 2012 року - у сумі 2895,00 грн., за лютий 2012 року - у сумі 6691,00 грн., за березень 2012 року - у сумі 4653,00 грн.

В податковому повідомленні-рішенні помилково вказана сума 14329,00 грн. замість 14239,00 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0018071702 від 21.09.2012 року (а.с.19), позивач звернувся з позовом до суду.

Суд вважає, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтованими, з огляду на наступне.

При проведенні документальної позапланової перевірки позивачем було надано відповідачу:

- реєстраційні документи;

- декларації, розрахунки по податках, зборах, обов'язкових платежах;

- реєстри придбання товарів (робіт, послуг);

- реєстри продажу товарів (робіт, послуг);накладні;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту (Додаток 5 до податкової декларації) (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Пан Буд», ПП «Команд» (Продавці) укладено договори купівлі-продажу товару:

- Договір №3 від 04.01.2012 року, ПП «Команд» - Продавець, позивач - Покупець (а.с.50);

- Договір №3 від 04.01.2012 року - ПП «Пан Буд» - Покупець, позивач - Продавець (а.с.51), предметом яких є плівка пакувальна, спецодяг.

На виконання вказаних угод ПП «Команд» та ПП «Пан Буд» продали позивачу товар в асортименті та кількості вказаних у податкових накладних та видаткових накладних.

Суд не погоджується із твердженням відповідача про не спрямованість правочинів, вчинених позивачем із контрагентами, на настання реальних наслідків та не підтвердження господарських операцій податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що згідно до податкової накладної №1 від 03.01.2012 року (а.с.53), податкової накладної №16 від 17.01.2012 року (а.с.63), податкова накладна №209 від 23.01.2012 року (а.с.77), ПП «Пан Буд» та ПП «Команд» було продано позивачу товар на загальну суму 17 372,30 грн., ПДВ - 2895,38 грн.

Згідно до податкових накладних за лютий 2012 року (податкова накладна №6 від 01.02.2012 року (а.с.85), податкова накладна №108 від 07.02.2013 року (а.с.98), податкова накладна №307 від 15.02.2012 року (а.с.112)) позивачем отримано товарів на загальну суму 40 147,26 грн., ПДВ - 6691,22 грн.

Податковими накладними за березень 2012 року, а саме податковою накладною №11 від 01.03.2012 року (а.с.123), податковою накладною №30 від 23.03.2012 року (а.с.138) підтверджується факт продажу ПП «Команд» ФОП ОСОБА_1 товарів на загальну суму 27923,32 грн., ПДВ - 4654,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 здійснила оплату товару готівкою в повному обсязі відповідно до фіскальних чеків (зв. бік а.с. 52, 62, 76, 84, 97, 111, 122, 137).

На підтвердження господарської діяльності позивачем надано до суду податкові та видаткові накладні, а саме:

- податкові накладні: №25 від 03.01.2012 року (а.с.52); №1 від 03.01.2012 року (а.с.55); №2 від 04.01.2012 року(а.с.58); №3 від 11.01.2012 року (а.с.60); №4 від 18.01.2012 року (а.с.65); №5 від 18.01.2012 року (а.с.68); №6 від 18.01.2012 року (а.с.71); №7 від 19.01.2012 року (а.с.73); №8 від 20.01.2012 року (а.с.75); №9 від 23.01.2012 року (а.с.79); №10 від 25.01.2012 року (а.с.82); №1 від 01.02.2012 року (а.с.87); №2 від 03.02.2012 року (а.с.90); №3 від 03.02.2012 року (а.с.93); №4 від 07.02.2012року (а.с.96); №5 від 08.02.2012 року (а.с.100); №8 від 10.02.2012 року (а.с.105); №7 від 10.02.2012 року (а.с.103); №9 від 10.02.2012 року (а.с.107); №10 від 10.02.2012 року (а.с.109); №11 від 16.02.2012 року (а.с.114); №12 від 17.02.2012 року (а.с.117); №13 від 22.02.2012 року (а.с.120); №1 від 01.03.2012 року (а.с.125); №2 від 05.03.2012 року (а.с.128); №3 від 05.03.2012 року (а.с.130); №4 від 07.03.2012 року (а.с.132); №5 від 07.03.2012 року (а.с.134); №6 від 07.03.2012 року (а.с.136); №30 від 23.03.2012 року (а.с.138); №7 від 23.03.2012 року (а.с.140); №8 від 23.03.2012 року (а.с.142); №9 від 26.03.2012 року (а.с.145);

- видаткові накладні: №001 від 03.01.2012 року (а.с.54); №002 від 04.01.2012 року (а.с.57); №003 від 11.01.2012 року (а.с.59); №26 від 17.01.2012 року (а.с.62); №004 від 18.01.2012 року (а.с.64);№005 від 18.01.2012 року (а.с.67); №006 від 18.01.2012 року (а.с.70); №007 від 19.01.2012 року (а.с.72); №008 від 20.01.2012 року (а.с.74);№15 від 23.01.2012 року (а.с.76); №009 від 23.01.2012 року (а.с.78); №010 від 25.01.2012 року (а.с.81); №232 від 01.02.2013 року (а.с.84); №011 від 01.02.2012 року (а.с.86); №012 від 03.02.2012 року (а.с.89);№013 від 03.02.2012 року (а.с.92);№014 від 07.02.2012 року (а.с.95); №235 від 07.02.2012 року (а.с.97); №015 від 08.02.2012 року (а.с.99);№017 від 10.02.2012 року (а.с.102); №018 від 10.02.2012 року (а.с.104); №019 від 10.02.2012 року (а.с.106); №020 від 10.02.2012 року (а.с.108);№238 від 15.02.2012 року (а.с.111);№021 від 16.02.2012 року (а.с.113);№022 від 17.02.2012 року (а.с.116);№023 від 22.02.2012 року (а.с.119);№728 від 01.03.2012 року (а.с.122);№024 від 01.03.2012 року (а.с.124); №025 від 05.03.2012 року (а.с.127); №026 від 05.03.2012 року (а.с.129); №027 від 07.03.2012 року (а.с.131); №028 від 07.03.2012 року (а.с.133); №029 від 07.03.2012 року (а.с.135); №730 від 22.03.2012 року (а.с.137); №030 від 23.03.2012 року (а.с.139); №031 від 23.03.2012 року (а.с.141); №032 від 26.03.2012 року (а.с.144).

Таким чином, ПП «Команд» та ПП «Пан Буд» продали, а ФОП ОСОБА_1 придбала товар, який в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям, згідно видаткових накладних на отримання товару, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, фіскальних чеків.

Результати вказаних господарських операцій відображені позивачем у податковому обліку, згідно декларацій з ПДВ з додатком 5 та декларацій з доходів фізичних осіб за відповідні періоди: декларація з ПДВ за січень 2012 року (а.с.31), декларація з ПДВ за лютий 2012 року (а.с.36), декларація з ПДВ за березень 2012 року (а.с.46), які прийняті ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС без заперечень.

Отже, висновки відповідача про безтоварність та фіктивність правочинів,укладених позивачем із контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Вказані вище договори, видаткові накладні та податкові накладні є первинними документами та свідчать про реальне виконання господарських операцій між позивачем і ПП «Команд», ПП «Пан Буд».

Таким чином, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не застосовується до правовідносин позивача з контрагентами, оскільки господарські операції підтверджуються первинними документами.

Крім того, на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України позивач має податкові накладні надані йому контрагентами - ПП «Пан Буд», ПП «Команд».

Надані до матеріалів справи податкові накладні оформлені у чіткій відповідності з нормою ст. 201 ПК України, що надає право позивачу відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені у січні-березні 2012 року, у зв'язку з придбанням товарів.

Матеріалами справи підтверджено передавання товару від продавця до покупця податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на ТМЦ.

Транспортування товару здійснювалося транспортним засобом позивача, на підтвердження чого надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ПКС 041144.

Оскільки відповідачем в акті перевірки застосовані норми Цивільного кодексу України щодо визнання правочинів позивача з контрагентами фіктивними, суд вказує наступне.

За нормами цивільного законодавства, обов'язок передавання товару продавцем та обов'язок приймання товару покупцем встановлено ч.1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, п.1 ч.1 ст. 664, ч. 1 ст. 689 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст.203 ЦКУ, зокрема ч.1 та ч.5 ст.203 ЦКУ, згідно яких:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Застосовуючи ст. 228 ЦКУ відповідачем не вказано на порушення позивачем конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Правочин не вважається нікчемним, якщо відсутні порушення закону.

Таким чином, відповідач помилково прийшов до висновку про нікчемність правочинів, вчинених ФОП ОСОБА_1 з ПП «Пан Буд» та ПП «Команд», посилаючись на ст..215, 216 ЦКУ.

Здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням валових витрат і податкового кредиту, при виконанні позивачем договорів, укладених з ПП «Команд» та ПП «Пан Буд», які на момент їх укладення були зареєстровані юридичною особою та володіли право - та дієздатністю, мали право укладати договори і нести по них обов'язки, підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності, зокрема, видатковими накладними на отримання товару, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними, фіскальними чеками про сплату вартості ТМЦ з ПДВ, довіреностями на отримання ТМЦ.

В акті перевірки не вказано на недоліки цих первинних бухгалтерських документів.

Крім того, суд зазначає, що перевіркою не досліджені факти використання товару, позивачем в подальшій господарській діяльності або відсутності таких обставин.

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 14.1.181 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до положень статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 201.4 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрах податкових накладних.

Згідно до положень п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог ст..201 ПКУ.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно закону.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість ПП «Команд» та ПП «Пан Буд», позивачем правомірно сформовано податковий кредит за січень, лютий, березень 2012 року.

За таких обставин, підстав для висновку про завищення ФОП ОСОБА_1 суми податкового кредиту в розмірі 14239,00 грн. не має.

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника ПДВ на податковий кредит від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, висновки зустрічної звірки повинні характеризувати господарські операції, що вчиняються між підприємством, відносно якого проводиться звірка, та іншим платником податку, в даному випадку позивачем.

Разом із тим, акти про неможливість проведення зустрічних звірок вищевказаних суб'єктів господарювання містять лише загальні відомості щодо неможливості ними виконати взяті на себе договірні зобов'язання не конкретизуючи при цьому за якими договорами та перед якими підприємствами виникли такі зобов'язання, характер цих зобов'язань, не досліджуючи первинні бухгалтерські документи цих підприємств.

За таких обставин, вказані зустрічні звірки не можуть вважатися належним порівнянням первинних бухгалтерських та інших документів контрагента із відповідними документами ФОП ОСОБА_1 та слугувати податковою інформацією, на підставі якої податковим органом зроблено висновок щодо підтвердження (непідтвердження) вчинених між ними господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Команд» та ПП «Пан Буд»

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що позивач протягом перевіреного періоду здійснив завищення податкового кредиту на загальну суму 14239,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 21.09.2012р. №0018071702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21493,50 грн., у тому числі 14329,00 грн. - податку на додану вартість та 7164,50 грн. - штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 215,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Суворова С.В.