Постанова № 28281337, 24.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа№ 59/189

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сухового В.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Подолін В.В. (довіреність б/н від 02.04.2012 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове» на рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2012р.

у справі №59/189 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Системні інвестиції»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове»

про стягнення 10743288,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Системні інвестиції» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове» про стягнення суми заборгованості в розмірі 10743288,99 грн. з яких: 10173227,86 грн. боргу щодо оплати вартості виконаних робіт з урахуванням зростання офіційного курсу долара США, встановленого НБУ та 570061,13 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. у справі №59/189 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Системні інвестиції» основний борг у розмірі 10173227,86 грн., 570061,13 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції, при винесенні рішення, порушено норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовано обставини справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р., 26.11.2012 р., 10.12.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

12.11.2012 р. через відділ інформаційного забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі повторної комплексної судової експертизи, а саме почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Як зазначено в п. 9.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності.

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Системні інвестиції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісове» укладено договір підряду (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався своїми та залученими силами організувати і виконати визначений п. 1.2. Договору комплекс робіт: розчищення акваторії для інженерної підготовки території забудови, шляхом гідронамиву, з розміщенням ґрунту на об'єкті, а також розрівнянням його до проектної відмітки і природним ущільненням даного ґрунту, а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість згідно з умовами Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, загальний обсяг робіт, що виконується підрядником становить орієнтовно 300000 кубічних метрів, а його остаточна величина встановлюється згідно з даними документів про прийняття фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1. Договору, договірна ціна за виконання робіт встановлюється згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємним Додатком до даного Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що після завершення виконання робіт в повному обсязі підрядник повідомляє замовника про повністю виконані роботи за даним Договором, що є підставою для остаточних розрахунків з підрядником протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт у повному обсязі, який призначений для остаточного фіксування фактичного обсягу робіт (порядок підписання такого акта аналогічний тому, що передбачено п.п. 4.1.2-4.1.6 цього Договору).

Розрахунки за Договором здійснюються замовником щомісячно на підставі рахунку, що виставляється підрядником, з урахуванням вимог п. 8.3.2. та п. 4.1 цього Договору.

Сплата підряднику вартості виконаних робіт повинна здійснюватися протягом 5 банківських днів із дня отримання рахунку від підрядника.

Оплата робіт за даним Договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника (п. 7 Договору).

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 2 від 30.08.2008 р. до Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 45 днів після завершення звітного періоду, а саме: за липень 2008 р. - до 15.09.2008 р.; за серпень 2008 р. - до 15.10.2008 р.

В підтвердження виконання своїх зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 та акти виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В, з яких вбачається, що позивач виконав для відповідача роботи з намиву ґрунту: у липні 2008 р. вартістю 3608796,00 грн. (з ПДВ); у серпні 2008 р. - вартістю 2835367,00 грн. (з ПДВ).

Однак, в порушення умов договору, розрахунок за виконані роботи відповідачем не проведений.

Таким чином, позивач вважає, що станом на день подання позову сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором підряду від 31.07.2007 р. становить 6444163,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що згідно його розрахунку становить 570061,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Конституції України, а також ч.ч. 1, 4, 5 Господарського кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 151 ГК України земля та інші природні ресурси надаються суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів (в тому числі за плату або на інших умовах). При цьому порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 86 Водного кодексу України, на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобування корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок). Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 40 названого Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 16 Кодексу України Про надра (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.

Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В той же час, основні вимоги в галузі охорони надр викладені у ст. 56 Кодексу України Про надра, відповідно до якої, основними вимогами в галузі охорони надр є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

При розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Водного Кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення зокрема належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків тощо. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Відповідно до п. 3.1. Договору, підрядник має виконувати роботи в порядку, визначеному Проектом намиву та цим Договором, а також згідно вимог чинного законодавства України, спеціальних норм та правил.

Зі змісту п. 6.1. Договору вбачається, що підрядник розпочинає роботи за умови надання замовником необхідної проектно-дозвільної документації і передання фронту робіт (об'єкту).

Згідно п. 8.2.2. Договору замовник зобов'язаний надати підряднику до початку робіт проектно-дозвільну та іншу документацію, необхідну для виконання робіт.

В свою чергу підрядник, згідно п.8.4.1. Договору повинен мати передбачені діючим законодавством України ліцензії для виконання визначених вказаним правочином робіт.

В матеріалах справи наявні копії дозволу на виконання будівельних робіт №73/04-03/06 від 02.10.2006 р. виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ТОВ «Лісове» на виконання будівельних робіт з інженерної підготовки території забудови ТОВ «Лісове» в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області та дозволу від 20.09.2007 р. № 10 Заступника головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища на відновлення гідронамивних і днопоглиблюючих робіт, розчищення мілководної акваторії річки Дніпро (Канівське водосховище), робіт з інженерної підготовки територій для будівництва житлово-рекреаційних комплексів ТОВ «Лісове» та спортивно-оздоровчого комплексу на 23-му км Столичного шосе (Конча-Заспа) на землях Обухівського району Київської області та Голосіївського району м. Києва при умові не використання вийнятого при розчистці ґрунту (піску) в комерційних цілях.

Постановою Кабінету Міністрів України №557 від 12.07.2005 р. затверджено Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду (надалі - Порядок). Даний порядок визначає механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 557 Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища і Державним комітетом по водному господарству мали розробити і затвердити у тримісячний строк форму дозволу, зразок заяви на його отримання та перелік документів, що додаються до заяви.

Проте відповідні форма дозволу на проведення робіт на землях водного фонду та зразок заяви на його отримання були затверджені спільним наказом Держводгоспу та Мінприроди України лише 09.10.2007 р. за №199/517, яка була зареєстрована Мінюстом України 04.12.2007 р.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 Порядку дозволи видаються: територіальними органами Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства за погодженням з територіальними органами Мінприроди та Держводгоспу - у разі проведення на землях водного фонду робіт з будівництва об'єктів гідротехнічного, гідрометричного та лінійного призначення; територіальними органами Мінприроди - у разі проведення робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями; територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди - у разі проведення днопоглиблюваних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями).

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання подає заяву до відповідного органу, уповноваженого його видавати. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення), свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та інші документи за переліком, затвердженим Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, Мінприроди та Держводгоспом).

Суб'єкт господарювання, який претендує на отримання дозволу, обов'язково узгоджує питання видачі дозволу з органами місцевого самоврядування, територіальними органами Держкомзему, державними органами рибного господарства - у разі проведення робіт у рибогосподарських водних об'єктах, територіальними органами Держкомлісгоспу - у разі проведення робіт у лісах на землях водного фонду.

Згідно п. 6 вказаного Порядку у дозволі, зокрема має бути зазначено: найменування органу, що видав дозвіл; види і місце проведення робіт; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта господарювання, якій видається дозвіл; ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів; місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи; особливі умови та правила проведення робіт; дата прийняття та номер рішення органу про видачу дозволу; строк дії дозволу; відомості про продовження строку дії дозволу; дата видачі дозволу.

Дозвіл підписується керівником органу, що його видав, і скріплюється печаткою.

При цьому форма дозволу та зразок заяви на його отримання затверджуються Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, Мінприроди та Держводгоспом.

Слід зазначити, що надана представником позивача на виконання ухвали суду від 12.11.2012 р. та приєднана до матеріалів справи копія документа від 20.09.2007 р. №10, іменована Дозволом (а.с. 138 т. 3), не може вважатись належним документом дозвільного характеру з огляду на таке. Зі змісту п. 2 резолютивної частини вказаного документа вбачається, що власне сам Дозвіл на проведення відповідних робіт (оригінал або копію якого представниками сторін не надано), мав бути надісланий керівникам відповідних суб'єктів, згідно наведеного переліку. Водночас документ, підписаний заступником голови державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Мінприроди України за своїм правовим змістом є рішенням, копії якого надіслані відповідним державним установам згідно наведеної розсилки. На користь останнього висновку вказує й та обставина, що всупереч п.п. 5 та 6 Порядку, документ від 20.09.2007 р. № 10, без узгодження з відповідними уповноваженими суб'єктами, підписано заступником голови державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Мінприроди України, а не керівником останнього та не містить відповідних, визначених Порядком реквізитів.

З матеріалів справи вбачається, що дія Договору від 31.07.2007 р. неодноразово подовжувалась. А гідронамивні та днопоглиблюючі роботи, а також роботи з розчищення мілководної акваторії річки Дніпро (Канівське водосховище), згідно додаткових угод та карт намиву ґрунту фактично проводились впродовж липня - вересня 2008 р.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності оформленого належним чином дозволу на проведення робіт по гідронамиву піску з дна русла річки Дніпро на земельну ділянку ТОВ «Лісове» відповідно до Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №557, за формою, затвердженою спільним наказом Держводгоспу та Мінприроди України від 09.10.2007 р. №199/517 (зареєстрована Мінюстом України 04.12.2007 р.)

Водночас згідно з «Тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. №1192, під час здійснення господарської та іншої діяльності, яка може завдати шкоди водним живим ресурсам, забороняється, зокрема, без погодження з органами рибоохорони Мінрибгоспу, Мінекобезпеки та іншими заінтересованими органами виконавчої влади проводити днопоглиблювальні, вибухові, берегоукріплювальні та гідротехнічні роботи, будувати греблі, моли, хвилерізи та інші споруди на водних об'єктах, перегороджувати гирла лиманів, захаращувати і загороджувати русла річок, проток, каналів, скидати з лиманів і озер воду, видобувати в морях, поверхневих водах і прибережних смугах піщано-гравійну суміш та інші корисні копалини, скидати у водні об'єкти та прибережні смуги (зони) ґрунт, складувати тверді відходи та інші матеріали тощо.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази узгодження наданої сторонами у справі дозвільної документації з органами рибоохорони Мінрибгоспу та Мінекобезпеки.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно «Порядку користування землями водного фонду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. №502, у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами.

Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на проведення зазначених робіт видаються в установленому законодавством порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності.

На зазначених землях забороняється діяльність, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньому призначенню: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до п. 4.7. Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 р. №548, основними завданнями Управління є узгодження матеріалів підприємств, організацій, установ на отримання ліцензій на пошук (розвідку) корисних копалин, спеціальних дозволів на користування надрами, дозволів на проведення на землях водного фонду робіт з будівництва об'єктів гідротехнічного, гідрометричного та лінійного призначення, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями), дозволів на розробку проектів нормативів граничнодопустимих скидів у водні об'єкти, погодження договорів оренди водних об'єктів.

Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази узгодження дозволів на проведення відповідних робіт з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі.

Крім цього чинним законодавством України розділено порядок надання земель водного фонду у користування для потреб, вказаних у ст. 59 Земельного кодексу України й ст. 85 Водного кодексу України та порядок користування земельними ділянками дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів (ст. 86 Водного кодексу України). Якщо у першому випадку використання здійснюється в порядку встановленому земельним законодавством на підставі документації із землеустрою, то у другому має розроблятися проект, що визначає місце та порядок проведення конкретного виду робіт на ділянці дна водного об'єкта.

В матеріалах справи відсутній проект, що визначає конкретні місця та порядок проведення певного виду робіт на ділянці дна акваторії річки Дніпро (Канівського водосховища).

Окрім цього видобування корисних копалин на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів здійснюється суб'єктами господарювання відповідно до отриманих спеціальних дозволів на користування надрами та на підставі дозволів, виданих територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди.

Отже слід констатувати, що належна дозвільна документація на проведення відповідних днопоглиблювальних робіт на ділянці дна акваторії річки Дніпро (Канівського водосховища) шляхом гідронамиву та подальшим розміщенням ґрунту на певних земельних ділянках, погоджена відповідними уповноваженими суб'єктами в матеріалах справи відсутня. Натомість надана позивачем дозвільна документація, наявна в матеріалах справи, не може розцінюватись судом, як достатній та належний доказ правосуб'єктності позивача та/або відповідача на проведення вищезазначених робіт, оскільки вона не оформлена належним чином, відповідно до вимог, встановлених законодавством України.

Крім цього до висновку про відсутність належної правосуб'єктності у позивача на проведення вищенаведених робіт згідно Договору від 31.07.2007 р. дійшов у своєму рішенні від 04.02.2011 р. у справі № 35/559, й Господарський суд м. Києва у справі за позовом прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Української міської ради до ТОВ «Холдингова компанія «Системні інвестиції», третя особа ТОВ «Лісове» про стягнення шкоди. Вказаним рішенням, що набуло законної сили, встановлено неправомірність дій з боку ТОВ «Холдингова компанія «Системні інвестиції» щодо проведення робіт по гідронамиву ґрунту на дні річки Дніпро (Канівського водосховища), без дозволу відповідного органу, а саме Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є незаконними, через що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. у справі №59/189 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. у справі №59/189 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Системні інвестиції» (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 9, код ЄДРПОУ 32596714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове» (04071, м. Київ, вул. Іллінська, 16, код ЄДРПОУ 32931958) 32190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Справу №59/189 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Суховий В.Г.