Постанова № 28279073, 19.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

19 грудня 2012 р. справа № 2а- 11510/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Осаволюк Т.Л.,

представника відповідача - Самойленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000572201, №0000582201, №0000592201, № 0000602201 від 14 червня 2012 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту № 904/22-106/25174072 від 30 травня 2012 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 30.05.2012 р. № 904/22-106/25174072 відповідачем 14.06.2012 р. винесені податкові повідомлення -рішення: №0000572201, №0000582201, №0000592201, №0000602201. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Нова-Трейд" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.09.1997 р., знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 16.10.1997 р. за №3181, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.05.2005 р. №28762578, індивідуальний податковий номер 251740720314.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Нова-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки був складений акт від 30.05.2012 р. № 904/22-106/25174072 (т. 1 а.с. 19-28).

На підставі акту перевірки 14.06.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000572201, яким ТОВ "Нова-Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 277345,00 грн.; № 0000582201, яким ТОВ "Нова-Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81829,00 грн.; № 0000592201, яким ТОВ "Нова-Трейд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21430,00 грн.; № 0000602201, яким ТОВ "Нова-Трейд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1821,00 грн. (а.с. 59-62).

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 30.05.2012 р. № 904/22-106/25174072 висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 251981,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року -63342,00 грн., 1 квартал 2010 року -37493,00 грн., 2 квартал 2010 року -22394,00 грн., 3 квартал 2010 року -22394,00 грн., 4 квартал 2010 року -35830,00 грн., 1 квартал 2011 року -15713,00 грн., 2 квартал 2011 року -17932,00 грн., 3 квартал 2011 року -14025,00 грн., 4 квартал 2011 року -2858,00 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 4 квартал 2011 року в сумі 21430,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість в сумі 25844,00 грн., та зменшене від'ємне значення з податку на додану вартість (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) за грудень 2011 року в сумі -44975,00 грн. (т. 1 а.с. 45).

Як вбачається з акту перевірки, фактичною підставою щодо встановлення порушення вимог закону став висновок відповідача, що правочини у зазначених періодах, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Юні-орієнт шиппінг ейдженсі», ТОВ «Ламан шиппінг ейдженсі», є нікчемними.

Щодо комерційних відносин з ФОП ОСОБА_3 судом встановлено наступне. Згідно статуту ТОВ "Нова-Трейд", засновниками товариства є ОСОБА_3 та ОСОБА_5, якого було призначено директором товариства (т. 1 а.с. 159).

Між ХУВО «Електросвітло» Українського товариства сліпих (Продавець) та ТОВ "Нова-Трейд" (Покупець) 13.12.2004 р. укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, згідно якого ТОВ "Нова-Трейд" придбав дві частини нежитлової будівлі літ.Б-2, які складаються з: частини приміщення 1-го поверху №7 площею 1008 кв.м в літ.Б-2, та приміщення 2-го поверху №1-4, 6-19, 4 площею 1389,50 кв.м в літ.Б-2 (нежитлові будівлі), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 198-199).

Між ТОВ "Нова-Трейд" (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець, який є засновником товариства) 18.10.2005 р. укладено договір купівлі-продажу, за яким Продавець продав, а Покупець купив нежитлове приміщення 1-го поверху №7-А в літ.Б-2, площею 1008 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 200).

Між ТОВ "Нова-Трейд" (Орендатор) та ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) 01.07.2008 р. укладено договір оренди приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а Орендатор приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення №7-А літ.Б-2 площею 1008 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та здається Орендатору для виробництва та складу (т. 1 а.с. 63-64). Додатковою угодою №1 від 30.12.2009 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2010 р. (т. 1 а.с. 66). Згідно акта приймання-передачі від 01.07.2008 р., ТОВ "Нова-Трейд" прийнято приміщення в оренду (т. 1 а.с. 65).

Згідно п. 2.3 вказаного договору, повернення Орендодавцю майна також має бути оформлене актом приймання-передачі, підписаного сторонами. Позивачем не надано документів щодо повернення майна, або щодо продовження строку дії договору після 31.12.2010 р..

Згідно п. 3.1 вказаного договору, Орендатор щомісячно сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 29858,00 грн., без ПДВ. Отже, згідно вказаного договору сума орендної плати за 1 кв.м. приміщення під склад на першому поверсі складає 30 грн..

ТОВ «Нова-Трейд», отримавши в оренду у засновника підприємства 1-й поверх приміщення, одночасно надавало в оренду кільком орендаторам приміщення на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, орендна плата за 1 кв. м обумовлена у розмірі від 14 грн. до 18 грн. (т. 1 а.с. 202-207). З урахуванням викладених обставин суд вважає не доведеною правову позицію позивача щодо необхідності використання у власній господарській діяльності витрат на оренду приміщення №7-А літ.Б-2 площею 1008 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 у власного засновника за завищеною ціною.

Між ТОВ "Нова-Трейд" (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) 01.12.2009 р. укладено договір про надання юридичних послуг №01Г2009, згідно якого Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (т. 1 а.с. 67-68).

Позивачем на підтвердження виконання умов договору надано суду підготовлені ФОП ОСОБА_4- Консультацію з питань, пов'язаних із створенням підприємницьких товариств, оптимального корпоративного керування від 10.12.2009 р. (т. 1 а.с. 208-241) та Юридичний висновок по процедурах оформлення митних документів в органах митного контролю від 15.12.2009 р. (т. 2 а.с. 1-24). Позивачем надано суду акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2009 р. (т. 1 а.с. 69), який не містить конкретного обсягу виконаних робіт.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що надані контрагентом послуги не мають будь-якого відношення до господарської діяльності позивача.

Суд, дослідивши надані документи, заслухавши правову позицію сторін, встановив, що юридичний висновок, наданий ФОП ОСОБА_4, має узагальнений характер, який можливо вільно та безкоштовно отримати через мережу Інтернет, який не може мати впливу на господарську діяльність підприємства. Суд доходить висновку, що у ФОП ОСОБА_4 позивачем здійснено придбання послуг, які не підтверджені документально, вартість яких -145000 грн., є дуже надмірною, та використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку (відсутність ділової мети).

Між ТОВ "Нова-Трейд" (Клієнт) та ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі»(Експедитор) 17.09.2009 р. укладено договір №640/20/09 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно - імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнту за згодою Сторін.

На підтвердження власної правової позиції позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі»(т. 1 а.с. 78-116). В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних зазначено про виконання та сплату наступних видів робіт (надання послуг): експедування вантажів - 3998,81грн., транспортно - експедиторське обслуговування - 89527,64грн., послуги з організації транспортного процесу по території України - 46693,59 грн., навантажувально-розвантажувальні роботи - 27896,84 грн., використання контейнерного обладнання - 3008,53 грн., льодовий збір -898,68 грн., зберігання в порту 2684 грн..

Між ТОВ "Нова-Трейд" (Клієнт) та ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі»(Експедитор) 09.02.2011 р. укладено договір №230/20 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно - імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнту за згодою Сторін.

На підтвердження власної правової позиції позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі»(т.1 а.с.120-154). В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено про отримання наступних видів робіт (надання послуг): винагорода експедитора на суму 4315,86 грн., навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 34671,71 грн., транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суму 136215,9 грн., зберігання в порту товарів на суму 4273,07 грн., наднормативне використання контейнерного обладнання на суму 7267,08.

В судовому засіданні на вимогу суду представником позивача не надано відомостей, чим підтверджується отримання наданих послуг та необхідність їх отримання. Представник позивача зазначив, що отримання послуг підтверджується фактичним перевезенням вантажу - паперу (картону) згідно СМР - міжнародних транспортних накладних та вантажних митних декларацій, для виробництва та використання у власній господарській діяльності.

Представник позивача не зміг пояснити та надати документи в підтвердження власної правової позиції стовно того, в якому місці, яким підприємством, дату та яким технічним засобом здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи, якого товару, чим обумовлена їх необхідність при отриманні вантажу в порту Одеса та його перевезення до Харкова, транспортно-експедиторське обслуговування на території України, скільки часу зберігався товар в порту та з яких причин виникла необхідність сплати зберігання, чим обумовлено сплату льодового збору при отриманні картону та наднормативне використання контейнерного обладнання. З урахуванням викладених обставин судом не встановлено доказів фактичного здійснення зазначених господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Аналогічний порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, що діяв до 01.01.2011 р.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, ТОВ "Нова-Трейд" під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Юні-орієнт шипінг ейдженсі», ТОВ «Ламан шипінг ейдженсі», не підтверджено зв'язок понесених позивачем витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

При наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне укладання договорів, виконання умов договорів в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 14.06.2012 р. № 0000572201, № 0000582201, № 0000592201, № 0000602201 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Трейд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 24.12.2012р.

Суддя Сагайдак В.В.