Ухвала суду № 28277343, 18.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"18" грудня 2012 р. Справа № 5023/2920/12

Вх. номер 2920/12

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

Представник стягувача - Романова Г.В. (дов. б/н від 11.12.2012р.).

Представник боржника - ОСОБА_2 (витяг з ЄДРПОУ за № 15386318 від 14.12.2012р.).

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і Ко" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745 (за вх.№21175 від 06.12.2012 року) у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і Ко", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про зобов'язання виконати вимоги мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 13.08.2012 року у справі №5023/2920/12 зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 року у справі №5023/042/11, шляхом стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО» заборгованості в сумі 21 290,08 грн., індексу інфляції в сумі 504,00 грн., 3%річних в сумі 661,41 грн. та стягнуто з відповідача 1609,50 грн. судового збору.

28 серпня 2012 року на виконання вказаного рішення від 13.08.2012 року господарським судом видано відповідні накази на примусове виконання.

06 грудня 2012 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і Ко" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надійшла заява, в якій просять суд затвердити мирову угоду, укладену між ТОВ "Енергоресурс і Ко" та ФОП ОСОБА_2, на умовах, що викладені в додатку до цієї заяви та просили суд закрити виконавче провадження №34746745, відкрите головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, з посиланям на ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2012 року порушено провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і Ко" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745, розгляд заяви призначено на 18.12.2012 року.

Представник стягувача в судовому засіданні 18.12.2012 року підтримує заяву про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745 (вх.№21175 від 06.12.2012 року), через канцелярію господарського суду 18.12.2012р. надав документи для долучення до матеріалів заяви, зокрема, копію витягу з ЄДРПОУ на стягувача, копію статуту ТОВ "Енергоресурс і Ко" та копію наказу від 01.10.12 р. № 130-к.

Представник боржника в судовому засіданні 18.12.2012 року підтримує подану до суду заяву про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745 (за вх.№21175 від 06.12.2012 року).

Заслухавши усні пояснення сторін, виходячи з документів поданих сторонами на підтвердження обставин, які за їх твердженням, можуть слугувати підставою для затвердження мирової угоди, укладеної між ними, суд не знайшов правових підстав для застосування положень ст. 121 ГПК України та задоволення заяви сторін про затвердження мирової угоди, з урахуванням наступного.

Диспозитивні начала виконавчого провадження передбачають можливість укладання мирової угоди між стягувачем та боржником з метою припинення виконавчого провадження шляхом досягнення згоди.

Дане право закріплене у ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Закону визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання тягне за собою закінчення виконавчого провадження.

Мирова угода є результатом правового компромісу між сторонами виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

При цьому, необхідно відмітити, що умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до приписів п.7. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження". Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. У разі подання відповідної заяви господарський суд повинен роз'яснити сторонам наслідки укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" та приписами п. 13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачена можливість закінчення виконавчого провадження у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду (пункт 1 частини першої статті 49). Оскільки ГПК не передбачено спеціального порядку подання та розгляду відповідної заяви, то пов'язані з цим питання мають вирішуватися за правилами, встановленими частинами другою і третьою статті 121-2 ГПК для скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. Господарський суд може не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. За результатами розгляду відмови від примусового виконання господарський суд відповідно до статті 86 ГПК виносить ухвалу.

Як слідує із змісту наданої сторонами мирової угоди від 30 листопада 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 34746745, сторони домовились про наступне:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО", в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 20.02.2007 року, що є сторонами виконавчого провадження №34746745, відкритого головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Трофімовою Т.М. при примусовому виконанні наказу на примусове виконання рішення по справі №5023/2920/12, виданого Господарським судом Харківської області "28" серпня 2012 р..,

домовились про укладення даної мирової угоди на стадії виконання виконавчого провадження на зазначених умовах:

І.Зміст

1. Сторони визнали те, що на момент укладення цієї мирової угоди, Стягувач відмовляється від стягнення з Боржника наступних сум:

- 21 290 (двадцяти однієї тисячі двохсот дев'яноста) грн. 08 коп. - заборгованості;

- 504 (п'ятсот чотирьох) грн. 00 коп. - індексу інфляції;

- 661 (шістсот шістдесяти однієї) грн. 41 коп. - 3% річних.

2. Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до Боржника з приводу стягнення 22455,49 грн., відповідно до наказу на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області, виданого 28.08.2012р. по справі № 5023/2920/12.

3. Стягувач гарантує, що після підписання цієї мирової угоди він у межах прав, наданих йому як учасникові виконавчого провадження, вживатиме заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження.

4. Після погодження Сторонами умов даної мирової угоди, Боржник здійснює підписання цієї мирової угоди та передає її Стягувачу. Обов'язком Стячувача є подання цієї мирової угоди та доданих до неї документів до суду.

5. Сторони, підписуючи цю мирову угоду заявляють про те, що у процесі її укладення діяли в межах наданих повноважень без порушення прав та інтересів третіх осіб. Наслідки укладання мирової угоди сторонам відомі та зрозумілі.

6. Дана мирова угода укладена в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін та для Господарського суду Харківської області.

7. Дана мирова угода набирає чинності з дня її затвердження Господарським судом Харківської області.

Проаналізувавши відповідні норми права, подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745 та сам текст мирової угоди, господарський суд зазначає, що передбачена в умовах мирової угоди відмова стягувача від грошових вимог на стадії виконання судового рішення по справі 5023/2920/12 не відповідає ст.78, 115 ГПК України, 124 Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження", оскільки за своєю суттю та змістом дана мирова угода сторін являє собою відмову стягувача від примусового виконання рішення суду, що передбачено п.1. ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", в зв*язку з чим, господарський суд не вбачає правових підстав щодо затвердження мирової угоди.

Також, господарський суд констатує, що дана відмова стягувача від вимог, які були задоволені господарським судом та винесене відповідне рішення у справі № 5023/2920/12, не відповідають нормам ГПК України, оскільки такі права можуть бути реалізовані тільки до винесення рішення. Крім того, порядок виконання судового рішення чітко врегульований Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження». Вказаними нормами не передбачено такого способу виконання рішення, як прощення боргу, припинення зобов'язання за домовленістю сторін, тощо.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд вважає, що умови поданої сторонами мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745 від 30 листопада 2012 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заява про затвердження вказаної мирової угоди та закриття відповідного виконавчого провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.78, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і Ко" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження № 34746745.

Суддя Задорожна І.М.