Рішення № 28276577, 29.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.12р. Справа № 19/5005/7421/2012

За позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ

про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року № 1302

Головуючий колегії Петренко І.В.

Судді: Первушин Ю.Ю.

Суховаров А.В.

при секретарі: Пономарьові Є.О.

Представники:

Від прокурора:Ткаченко Р.М. - наказ №2237 від 08.08.12р.

Від позивача: Ліпін Ю.О. - дов. від 26.09.12р.

Від відповідача:не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

По справі оголошувалась перерва 25.12.12р. з 11 год. 45 хв. до 15 год. 45 хв.

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.12 р. у справі 5005/3042/2011 позов задоволено, договір оренди земельної ділянки було змінено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.12 р. рішення від 17.01.12 р. у справі 5005/3042/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.11 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.12 р. у справі 5005/3042/2011 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у з призначенням проведення автоматичного розподілу справи, справу № 5005/3042/2011 передано для розгляду судді Петренко І.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.12р. справу 5005/3042/2011 було прийнято до провадження суддею Петренко І.В. та призначено до розгляду у судове засідання та присвоєно номер 19/5005/7421/2012.

Прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог та просить: змінити п.3.1 Договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за №1302, державна реєстрація якого відбулась 08.11.2008 року за №501, виклавши його в такій редакції: "3.1. Річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 438 126 грн. 44 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом, і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту".

Прокурор в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та наполягає на задоволенні уточнених позовних вимогах.

Представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач відзив на позов при новому розгляді справи не представив, в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Вислухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

08.11.2000 року між Дніпропетровською міською радою та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до предмету Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 6,6765 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Комінтерну,2 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63636001 згідно з планом земельної ділянки.

Підставою для надання земельної ділянки є рішеннявиконкому міської ради від 21.09.2000 року №2372.

08.11.2000 року Договір був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за №1302, державна реєстрація договору відбулась 08.11.2000 року за №501.

Відповідно до п.3.1 Договору, однією із істотних умов цього договору є обов'язок орендаря сплачувати на користь орендодавця плату за користування земельною ділянкою в сумі 86621,07 грн./рік, що становить 7218,42 грн./міс., і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту. Розрахунок орендної плати було здійснено відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі»в редакції, яка діяла на момент укладення договору. Згідно із ЗУ «Про оренду землі»в даній редакції, орендна плата за користування земельними ділянками, які знаходяться в державній та комунальній власності, не може бути менша ніж розмір земельного податку, який встановлений Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до п.3.3 Договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, розмір річної орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення (інші категорії земель), які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншим ніж трикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим кодексом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, у відповідності до вказаної норми, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, тому договір в цій частині суперечить діючому законодавству та призводить до недоотримання власником землі територіальною громадою, в особі Дніпропетровської міської ради орендної плати.

З метою визначення розмірів плати за землю для забезпечення економічного регулювання земельних відносин у місті, поповнення доходної частини бюджету, у зв'язку з тим, що з часу виконання попередньої нормативно грошової оцінки земель відбулись значні зміни у сфері інфраструктури міста, збільшилась кількість земель комерційного призначення, суттєво змінились показники нерухомості, відповідно до Закону України «Про оцінку земель»щодо необхідності проведення грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення не рідше одного разу на 5-7 років та з метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства були прийняті рішення №39/35 від 06.08.2008р. та №216/8 від 02.02.2011року.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 39/35 від 05.08.2008 року "Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства" вирішено внести зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію, встановивши річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", незалежно від мети використання; продовжити строк укладання договорів оренди землі та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради (п. 1 цього рішення) на три місяці з моменту прийняття цього рішення.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.11р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Відповідно до п.4.1 Договору, цільове призначення земельної ділянки є фактичне розміщення заводу.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 6,6765 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерну,2, яка використовується Відповідачем по Договору оренди земельної ділянки зареєстрованому 08.11.2000 року за №501, грошова оцінка станом на 27.08.2012р. складає 47937547,74 грн., код економіко-планувальної зони земельної ділянки -А23.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми орендної плати за землю на 2012 рік, наданого управлінням оподаткування юридичних осіб, по ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375) за земельну ділянку загальною площею 6,6765 га проведений згідно інформації отриманої від Дніпропетровської міжрайоннної природоохоронної прокуратури ( лист від 29.08.2012 №6-337 вих.-11), використовуючи копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 27.08.12р., яка складає - 47 937 547,74 грн., враховуючи базову вартість одного квадратного метра землі - 297,68 грн. з урахуванням коефіціентів індексації 1,028; 1,152; 1,059; 1 та 1 з урахуванням мінімального розміру орендної плати згідно вимог чинного законодавства (3% від нормативної грошової оцінки) річна орендна плата без урахування ПДВ становить 1438126,44 грн.

Згідно ч.1,2 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи,ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках, і на умовах, встановлених договором або Законом.

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення»політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України та реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

Визначення законами України граничного рівня ціни на продукцію, роботи, послуги у формі фіксованої ціни, є обов'язковою підставою для внесення змін до договору щодо ціни у межах, визначених законом у спосіб як узгодження такої ціни сторонами, так і у судовому порядку у разі недосягнення згоди сторін.

Таким чином, визначення в Податковому кодексі України граничного рівня ціни на оренду державного та комунального майна, є обов'язковою умовою внесення змін до раніше укладених договорів оренди, оскільки інше не встановлено законом.

У зв'язку із необхідністю внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки відповідно до норм Податкового кодексу України, 05.09.2011р. Позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 7/5-555/29 від 20.05.2009 року, в якому відповідачу повідомлялось про прийняття рішення Дніпропетровської міської ради № 39/35 від 06.08.2008 року та пропонувалось укласти додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року на умовах, запропонованих Дніпропетровською міською радою.

Зазначене звернення залишено відповідачем без відповіді.

Відповідно до п.4 ст.188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто, не отримання відповіді від орендаря земельної ділянки з урахуванням часу поштового обігу свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору оренди, а тому такий спір підлягає вирішенню господарським судом за місцем знаходження об'єкту земельних відносин.

Крім того, відповідно до п.п. 2,3 рішення Конституційного суду України від 09.07.02р. №15-рп/2002 по справі 1-2/2002, Голова Верховної Ради України в листі до Конституційного Суду України звертає увагу на те, що норми Конституції України, які визначають юрисдикцію судів щодо конкретних правовідносин та "право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ".

На думку Голови Верховного Суду України, положення постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року щодо неприпустимості відмови у прийнятті позовної заяви чи скарги з підстав, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку, стосується і господарських спорів. Об'єктивних причин, які обумовлювали б необхідність обов'язкового застосування досудового врегулювання таких спорів, не існує.

Голова Вищого господарського суду України вважає, що поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, зовсім не виключає можливості захисту права особи в інших несудових установах чи за процедурами, які узгоджуються з нормами Конституції України.

Конституційний Суд України виходить з того, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Дана позиція викладена у Інформаційному листі ВГСУ від 13.08.2008 01-8/482, так у п.2 у відповіді на запитання: "Чи є обов'язковим додержання стороною господарського договору передбаченого частиною другою статті 188 Господарського кодексу України та частиною першою статті 11 ГПК порядку досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарського договору?" зазначено, що Відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Згідно ст.. 30 Закону України «Про оренду землі»та п. 8.1 та 8.7 Договору, зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до приписів ст.. 651 Цивільного кодексу України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотних умов, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли б це передбачити, вони не уклали б його на інших умовах. Якщо сторони, не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована особа не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3)виникнення договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа. Зміна договору у зв'язку із істотою зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст.. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця виконання, строків тощо.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки договір необхідно привести у відповідність до чинного законодавства.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст..ст.632, 651-653 Цивільного кодексу України, ст.. 188 Господарського кодексу України, ст.. 30 Закону України «Про оренду землі», ст.. 274, 288 Податкового кодексу України, Законом України «Про плату за землю», Законом України «Про ціни та ціноутворення», Законом України «Про оцінку землі», ст.. 1,2,12,21,22,32,36,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зміни п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за №1302, державна реєстрація якого відбулась 08.11.2000 року за №501, виклавши його в наступній редакції:

«п.3.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 438 126 грн. 44 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом, і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків», 49023, м.Дніпропетровськ, вул. Комінтерну, 2 (код ЄДРПОУ 00187375) в дохід державного бюджету (Одержувач: Управління Державної Казначейської Служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 379 892 69, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805 012, Р/рахунок 312 142 067 830 05, КБКД 220 300 01, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПО суду 03499891, Пункт 2.2) суму 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Головуючий колегії І.В. Петренко

Суддя Ю.Ю. Первушин

Суддя А.В. Суховаров