Рішення № 28275729, 13.11.2012, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-5620/11

№ 2-422/2451

2012 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на ? частину квартири, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2011 року до суду відповідно до ухвали судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2011 року надійли матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на ? частину квартири. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2011 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, задля усунення яких 6 березня 2012 року позивачем було подано позов до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на ? частину квартири.

Позивач у своєму позові та у ході судового засідання посилалася на те, що за згодою батьків, одним з яких є відповідач ОСОБА_2, мала намір придбати для себе однокімнатну квартиру за кредитні кошти. 5 квітня 2006 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк»кредитний договір, відповідно до умов якого йому було надано кредит у розмірі 20 400 доларів США для купівлі квартири АДРЕСА_1. 5 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу. За умовами цього договору ОСОБА_2 належить ? частина квартири, а ОСОБА_1 -? частини. Цього ж дня між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є зазначена квартира. Квартира купувалася тільки для позивача, але з урахуванням того, що кредит оформлювався на ім'я відповідача, то умовою банку була необхідність ОСОБА_2 бути одним з покупців квартири. Оплатою кредитних коштів займається позивач, відповідач кредит не сплачує і не бажає їх сплачувати. Відповідач не мав наміру купувати квартиру і становитися власником її частки, тому договір в цій частині є фіктивним. Ні вона, ні відповідач до банку з метою переоформлення кредиту на її ім'я не зверталися. Позивач у своєму позові та у ході судового засідання просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 5 квітня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили ? та ? частини відповідно квартири АДРЕСА_1, в частині надбання права власності ОСОБА_2 на ? частину квартири; визнати за позивачем право власності на ? частину квартири.

Відповідач ОСОБА_2 у ході судового засідання позовні вимоги визнав, посилаючись на те, що на момент купівлі квартири позивач була на лікуванні, квартиру хотіли оформити на її ім'я, оскільки квартира купувалася для неї, але на вимогу банку одним з покупців повинен був бути він у зв'язку з тим, що кредит оформлювався на його ім'я. Весь час сплатою кредитних коштів займається позивач, він кредит банку не сплачує. Ініціатором подання позову до суду був він, між ним та позивачем спору по суті немає. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Суд вважає можливим справу розглядати за відсутності відповідача.

Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк»у ході судового засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у зв'язку з укладенням договору іпотеки 5 квітня 2006 року на спірну квартиру було накладено арешт, який не знятий і до тепер, оскільки зобов'язання, які виникли за кредитним договором, у повному обсязі не виконані. Наявність заборони на відчуження квартири є перешкодою для визнання на неї права власності. Між сторонами відсутній спір, оскільки відповідачами не оспорюються права та інтереси позивача. У зв'язку з зазначеними обставинами, представник третьої особи просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 5 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNI0G000000011, згідно умов якого відповідачу банком було надано кредитні кошти у розмірі 20 400 доларів США для купівлі квартири.

5 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу. За умовами цього договору ОСОБА_2 належить ? частина квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 -? частини цієї квартири. Право власності у встановленому порядку 14 червня 2006 року було зареєстровано в КП «ДМБТІ».

5 квітня 2006 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_6, та ЗАТ КБ «ПриватБанк»було укладено договір іпотеки № DNI0G000000011, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з укладенням договору іпотеки на спірну квартиру було накладено заборону, під якою вона знаходиться і до теперішнього часу.

На підставі ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як було з'ясовано у ході судового засідання, будь-які права, свободи чи інтереси позивача відповідачами по справі не порушуються та не оспорюються. Крім того, відповідачем ОСОБА_2 у його поясненнях було зазначено, що ініціатором подання позову по цій справі був саме він, а не позивач, тобто при вирішенні справи відповідач захищає права своєї доньки, яка є позивачем по справі, що свідчить про відсутність будь-якого спору, який міг би бути вирішений судом.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги посилання сторін на те, що погашення кредиту здійснюється позивачем, а не відповідачем ОСОБА_2, що, у тому числі, підтверджує відсутність у нього наміру ставати власником частини спірної квартири, оскільки, як було з'ясовано, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 до банку з заявами про переведення кредиту на ім'я позивача не зверталися. Крім того, позивач є майновим поручителем за кредитним договором, тому не звільнена від зобов'язань, що виникли у відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором.

Судом приймається до уваги також і та обставина, що у зв'язку з укладенням договору іпотеки від 5 квітня 2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, на зазначену квартиру було накладено заборону, зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконано, банк категорично заперечує проти визнання права власності на квартиру в цілому за позивачем, тому суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги.

Крім того, за умови повного виконання зобов'язань за кредитним договором чи з дозволу банку сторони можуть здійснити переоформлення належної ОСОБА_2 частини квартири у позасудовому порядку.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

ОСОБА_1 при поданні позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 234, ст. 655 ЦК України, ч. 1 ст. 3, ст. ст. 10, 11, ч. 4 ст. 88, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на ? частину квартири відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя