Ухвала суду № 28274674, 28.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"28" серпня 2012 р. Справа № 2а/1770/5275/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Пейко А.Б.,

від відповідача: Мартинович Н.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2012 р. у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми " Фіалка" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000982351 та №0000992351 від 04.08.2011р. ,

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма "Фіалка" (далі - ПВКФ "Фіалка") звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі - ДПІ у Рівненському районі), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000982351 та № 0000992351 від 04.08. 2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0000982351 та №0000992351 від 04.08.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у Рівненському районі звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

В письмових запереченнях та в судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає постанову суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі направлень від 23.06.2011 року №387/35-138, №386/23-138, №388/23-138 виданих Державною податковою інспекцією в Рівненському районі ГДПРІ ДПА в Рівненській області Полюховичу В.І., ГДПРІ Здолбунівської ОДПІ Сиротюку В.С., ГДПРІ ДПІ у Рівненському районі Борковському М.Г. проведена планова виїзна перевірка Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07. 2008 року по 31.03. 2011 року. На підставі проведеної перевірки ДПІ в Рівненському районі складено акт від 21.07. 2011 року №498/90/23-141/30207687.

Згідно висновків до даного акту встановлено порушення позивачем :

- пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств" в результаті чого донараховано податку на прибуток - 356260 грн.;

- пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 257508 грн.;

- ст.ст. 3, 4, 6, 8, 19, 20, 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст.ст. 163, 164, 167-169 Податкового кодексу України, що призвело до не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1150,09 грн. (а.с. 9-49).

За наслідком виявлених порушень вказаних у вищезазначеному акті ДПІ у Рівненському районі було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.08. 2011 року №0000992351, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 445 325 грн. (в тому числі 356 260 грн. основного зобов'язання та 89 065 грн. штрафної санкції) та №0000982351, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 321 885 грн. (в тому числі 257 508 грн. основного зобов'язання та 64 377 грн. штрафної санкції) (а.с. 51-52, 50, 53).

Відповідно до акту планової виїзної перевірки Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року від 21.07.2011 року №498/90/23-141/30207687 встановлено завищення валових витрат по господарських операціях позивача з ПП "Агрофірма "Киянин", ТОВ "Голфін компані" та ТОВ "Промоптторг-1".

Щодо взаємовідносин з ПП "Агрофірма "Киянин" слід зазначити таке.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКФ "Фіалка" не збільшило валових доходів на суму 75000,00грн. (з ПДВ), оприбуткованого у попередніх періодах, але не оплаченого товару, термін позовної давності з їх оплати минув у І-му кварталі 2009 року, в тому числі: по ПП "Агрофірма "Киянин" з датою виникнення заборгованості 31.03. 2006 року - 75000,00 грн. (сума без ПДВ - 62500,00 грн., сума ПДВ - 12500,00 грн.). Відповідно договору № ДГ-0000319 від_01 травня 2005 року, ПП "Агрофірма "Киянин" надало у березні 2006 року для ПВКФ "Фіалка" рекламні послуги на суму 75000,00 грн. (з ПДВ), акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03. 2006 р. Станом на 31.03. 2009р. ПВКФ "Фіалка" не провела оплати за отримані від ПП "Агрофірма "Киянин" рекламні послуги. Дана кредиторська заборгованість, в сумі 75000 грн., обліковується і станом на 31.03. 2011 р. (останній день періоду що перевірявся). Враховуючи вищевикладене, сума кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, на підставі п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону необхідно було включити до складу валових доходів ПВКФ "Фіалка" за 1-й квартал 2009 року. При цьому платник податку повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (лист ДПА України від 07.06. 2006 р. №10751/7/15-0317; описано у підпункті 1) пункту 3.1.2 "валові витрати" розділу 3 акту перевірки).

Пункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, визначав валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, порядок податкового обліку валових витрат був чітко встановлений пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону, за нормою якого, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати збільшувалися по першій законодавчо визначеній події, і такою першою подією могло бути не тільки списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а і оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - фактичне отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Облік у позивача кредиторської заборгованості перед ПП "Агрофірма "Киянин" з датою виникнення заборгованості 31.03. 2006 року свідчить про те, що валові витрати по операціям з вказаним контрагентом були визначені за першою подією - оприбуткування товарів (робіт, послуг), що повністю відповідало вимогам пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону.

25.12.2007 року ПВКФ "Фіалка" та ПП "Агрофірма "Киянин" підписали договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, згідно пп. 1.1. якого, ПП "АГРОФІРМА "КИЯНИН" надає позивачу розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов'язань на загальну суму 75000 грн. (сімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) строком з 25.12. 2007 року по 25.12. 2012 року (а.с. 68). Враховуючи зміст вищезазначеного договору суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для зменшення валових витрат на 75 000 грн., оскільки строк позовної давності щодо стягнення даних коштів не закінчився.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону така сума заборгованості повинна включатися до валового доходу.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості регламентувався п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. При цьому, ні даною статтею, ні жодною іншою нормою Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не було встановлено обов'язку платника податків, що проводить списання простроченої кредиторської заборгованості у зв'язку з тим, що сплинув термін позовної давності, проводити коригування раніше цілком правомірно за першою подією сформованих валових витрат.

У зв'язку з цим, суд вважає, що у податкового органу не було підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 75000 грн.

При цьому посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України "Про відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності" № 10751/7/15-0317 від 07.06. 2006 року, за змістом якого платник податку, який має кредиторську заборгованість перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, не лише включає суму такої заборгованості до складу валових доходів, а й одночасно зменшує валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат, суд не може прийняти, з огляду на те, що вказаний лист не має сили правового акту, і в той же час, містить роз'яснення, які покладають на платника податків обов'язки, не передбачені нормами законів про оподаткування. Крім того, запропонований податковим органом порядок обліку операцій по списанню кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично покладає на платника податків подвійний тягар, позаяк, як збільшення валових доходів, так і зменшення валових витрат, веде до збільшення об'єкта оподаткування, а оскільки це здійснюється за однією і тією ж операцією, то це приводить до її подвійного оподаткування.

Так, згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5,1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" №283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями) підприємством зайво віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року витрати в сумі 620 000 грн. за отриманні послуги, які не підтверджені документально, а також не підтверджено їх використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено що, 02.01. 2008 року між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Голдфін компані" було укладено договір № 27-1831 про надання інформаційних (консультаційних) та маркетингових послуг (а.с. 69-69а).

Відповідно до п. 7.1 даного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження замовника.

Розрахунки, за надані послуги ТОВ "Голдфін компані" для ПВКФ "Фіалка" здійснювало у вексельній фірмі формі на суму 744000 грн. відповідно акта прийому передачі векселя від 29.12. 2008 р. - на суму 744000 грн., вексель від 29.12. 2008р., Серія АА 1593017 (а.с. 163). В бухгалтерському обліку ПВКФ "Фіалка" дані операції відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 91 - Кт 631 та Дт 631 - Кт 511. Станом на 31.03. 2011р. сальдо взаєморозрахунків між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Голдфін компані" по рах. 631 становить 0,00 грн. Вартість отриманих від ТОВ "Голдфін компані" послуг в загальній сумі 620000, 01грн. ПВКФ "Фіалка" віднесено до складу валових витрат Декларацій про прибуток підприємства, в тому числі за 2008 рік по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" в сумі 620 000,01 грн. (VІ-й квартал 2008 року - 620 000,01 грн.) (а.с. 119-123).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" №283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 283/97-ВР від 22.05.9722.05.97 р. (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що для проведення перевірки посадовими особами підприємства не надано будь-яких первинних документів (окрім податкових накладних), які могли б підтвердити отримання вищенаведених послуг та використання їх у господарській діяльності підприємства, а саме для перевірки не надано актів здачі-приймання виконаних робіт, які являються обов'язковою умовою пп. 7.1 договору, та є єдиним документальним підтвердженням використання даних послуг у власній господарській діяльності ПВКФ "Фіалка".

Дані висновки відповідача є безпідставними та спростовуються таким.

02.01.2008 року між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Голдфін компані" було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) та маркетингових послуг (а.с. 69-69а).

У жовтні-грудні 2008 року на підставі вищезазначеного договору ТОВ "Голдфін компані" надало позивачу відповідні послуги на загальну суму (з ПДВ) 744000,00 грн.

У зв'язку з наданням послуг ТОВ "Голдфін компані" було виписано податкові накладні №3832 від 28.11. 2008 року, №3224 від 31.10. 2008 року та №4709 від 31.12. 2008 року (а.с.72, 73, 74).

Розрахунки, за надані послуги ТОВ "Голдфін компані" ПВКФ "Фіалка" здійснювало у вексельній фірмі формі вексель від 29.12.2008 року, Серія АА 1693017 (а.с. 163).

У судовому засіданні представник позивача надав суду першої інстанції належним чином завірені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 206 від 31.10. 2008 року, № 281143 від 28.11. 2008 року та № 4709 від 31.12. 2008 року (а.с. 70, 70а, 71).

Згідно даних актів представники ПВКФ "Фіалка" з одного боку та представник ТОВ "Голдфін компані" з іншого боку, склали ці акти про те, що виконавцем були надані маркетингові та інформаційні послуги на суму 744 000,00 грн. (з ПДВ).

Вищезазначені акти складені відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують отримання вищенаведених послуг та використання їх у господарській діяльності позивача.

Крім того, отримання вищенаведених послуг та використання їх у господарській діяльності позивача підтверджено Звітом ТОВ "Голдфін копані" від 31.12. 2008 року про надання інформаційних (консультаційних та маркетингових) послуг приватній виробничо-комерційній фірмі "Фіалка" (а.с. 75-79).

Таким чином, вищезазначені валові витрати за VІ квартал 2008 року сформовано ПВКФ "Фіалка" відповідно до вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5,1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 283/97-ВР від 22.05. 1997 р. (станом на момент виникнення спірних правовідносин), що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що у липні 2010 року ПВКФ "Фіалка" проводило взаєморозрахунки із ТОВ "Промоптторг - 1" код за ЄДРПОУ 36589133 на предмет постачання останнім вугілля різних сортів на суму 801 048,00 грн., в тому числі ПДВ - 133508,10 грн.

У акті перевірки Відповідач зазначає, що порушення пп. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.1, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 1997р. № 283/97-ВР283/97-ВР ПВКФ "Фіалка" включено в рядок 04.1 Декларацій ''витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" податкових декларацій з податку на прибуток підприємств витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в ТОВ "Промоптторг - 1" які не підтверджені документально та їх фактично не використано в господарській діяльності, в тому числі:

- за 9-ть місяців 2010 року на суму 667540 грн. (ІІІ-й квартал 2010 року - 667540 грн.), що призвело до завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" за 9-ть місяців 2010 року )" на суму 667540 грн. (ІІІ-й квартал 2010 року - 667540 грн.).

Але, наданими позивачем первинними документами підтверджується реальний характер зазначених операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та участь в оподатковуваних операціях звітного періоду (а.с. 80-87, 173-200).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки Відповідача, зазначені в Акті перевірки Позивача, про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між Позивачем та ТОВ "Промоптторг - 1".

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в вкті перевірки щодо наявності підстав для зменшення валових витрат по господарських операціях з ТОВ "Промоптторг - 1", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинахссправи.

Встановлено, що 12.07. 2010 року між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Промоптторг - 1" було укладено договір поставки вугілля, перелік якого зазначається позивачем в замовленнях на постачання (а.с. 80-82).

У липні 2010 року на підставі вищезазначеного договору було здійснено поставку вугілля на загальну суму (з ПДВ) 801043,60 грн.

На відвантажене вугілля ТОВ "Промоптторг - 1" було виписано видаткову накладну №2419 від 30.07. 2010 року та податкову накладну № 2419 від 30.07. 2010 року (а.с. 83, 84).

Згідно платіжних доручень №4361 від 29.09.2010 року, №130 від 22.10.2010 року та №111 від 07.10. 2010 року отримане вугілля згідно вищезазначеного договору було оплачено позивачем повністю (а.с. 85, 86, 87).

ТОВ "Промоптторг - 1" на момент здійснення господарських операцій у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Обставини, щодо товарності господарських операцій, наявності у ТОВ "Промоптторг - 1" ресурсів, виробничих потужностей для виконання зазначених господарських операцій з поставки Позивачу вугілля та використання отриманого ПВКФ "Фіалка" вугілля в своїй господарській діяльності підтверджуються дослідженими видатковими, податковими накладними, документами на транспортування залізничним транспортом, договорами поставки, документами на транспоортування автомобільним транспортом, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (а.с.83,84,173-200).

Що стосується висновків відповідача про не підтвердження факту придбання ПВКФ "Фіалка" у ТОВ "Промоптторг - 1" вугілля через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "Промоптторг - 1" передавало призначений для ПВКФ "Фіалка" товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Окремо слід зауважити, що за умовами договору поставки не визначено пункт постачання товару, а тому позивач взагалі не був учасником транспортного процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Промоптторг - 1" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні (а.с. 95-96, 115-118).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 55-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. фізичних,

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з ТОВ "Промоптторг - 1" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Не заслуговує на увагу посилання податкового органу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі №1-481/10, адже взаєморозрахунки проводились після прийняття даної постанови.

Крім того, ухвалою суду витребовувався обвинувальний вирок у вищезазначеній справі, однак представником відповідача копію вироку надано не було, а зазначено, що у акті відображено посилання на вирок із державного реєстру судових рішень.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ "Промоптторг - 1" є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що Відповідачем неправомірно не прийнято до складу валових витрат Позивача за VІ кв. 2008 року на 620000 грн., І кв. 2009 року на 62500 грн. та за ІІІ кв. 2010 рік на 667540 грн., як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не приймали участь в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відтак, наведений на 20-21 сторінці акта перевірки розрахунок донарахованої суми податку на прибуток підприємства у розмірі 356260 грн. є неправомірним, а збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 356260 грн. за основним платежем та 89065 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у оскаржуваному повідомленні-рішенні № 0000992351 є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000982351 від 04.08. 2011 року слід зазначити таке.

За період з жовтня по грудень 2008 року та за липень 2010 року позивачем було подано до ДПІ у Рівненському районі декларації з податку на додану вартість у яких визначено податкові зобов'язання з відповідного виду податків (а.с. 129-148).

У акті перевірки (стор. 24) відповідач наводить дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту та зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 257508,00 грн.

У другому абзаці на стор. 26 акта перевірки, йдеться про те, що проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за перевіряємий період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року в сумі 7526801 грн. на підставі документів наведених в додатку до акта встановлено завищення податкового кредиту на суму 257508 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року - 38333 грн.; за листопад 2008 року - 32333 грн.; за грудень 2008 року - 53333 грн. та за липень 2010 року - 133508 грн.

На підставі порушень наведених в підпункті 1) пункту 3.1.2 акту перевірки по взаєморозрахунках з ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ» та ТОВ "Промоптторг -1", а саме: відповідно до наданих для перевірки документів встановлено, що у липні 2011 року ПВКФ "Фіалка" проводило взаєморозрахунки із ТОВ "Промоптторг - 1" та ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ", в результаті проведених операцій останніми виписано податкові накладні на загальну суму 257508 грн. Податок на додану вартість у сумі 257508 грн. було включено до складу податкового кредиту декларацій по ПДВ відповідних податкових періодів, що відповідає даті виписки податкової накладної, про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних.

У абзаці восьмому сторінки 26 акту перевірки відповідач підтверджує, що підприємством, на порушення пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР до податкового кредиту декларації з ПДВ включено податковий кредит за жовтень 2008 року - 38333 грн.; за листопад 2008 року - 32333 грн.; за грудень 2008 року - 53333 грн. та за липень 2010 року - 133508 грн., які не підтверджені податковими накладними та які не використані в господарській діяльності у зв'язку з фактичним не виконанням господарських зобов'язань.

Разом з тим, зазначені висновки спростовані поданими позивачем та дослідженими судом доказами, про що йшлося вище.

Крім того, всі суми податкового кредиту з ПДВ сформовані позивачем на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях та у межах його господарської діяльності. Зазначені первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а особи, що їх видали, були зареєстровані, в установленому законодавством порядку, як платники ПДВ (а.с. 72, 73, 74, 84).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (із змінами, далі - Порядок №165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної.

Так, відповідно до п.5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку №165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагентів позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Щодо відсутності майна, трудових ресурсів у ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ" та ТОВ "Промоптторг -1", то така інформація залишилась не підтвердженою відповідачем належними та допустимими доказами.

При проведенні перевірок контрагентів не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки, матеріали таких перевірок відповідачем не надані. ДПІ у Рівненському районі не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між Позивачем та ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ", ТОВ "Промоптторг -1", та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцями (постачальником) не відповідають дійсності.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у жовтні-грудні 2008 р. та липні 2010 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 257508 грн., сплачений у зв'язку з отриманням інформаційних, маркетингових послуг від ТОВ "Голдфін компані" та придбанням вугілля у ТОВ "Промоптторг -1".

Зважаючи на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватна виробничо-комерційна фірма " Фіалка" вул.Конституції,24/16, м.Рівне, 33314

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,Рівненська область,33023