Ухвала суду № 28274483, 21.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"21" серпня 2012 р. Справа № 10/10 "НА"

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Слободяник П.В.,

від відповідача: Кислий О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Житомирської області від "01" березня 2012 р. у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю " Житомирський завод продовольчих товарів" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним рішення Житомирської ОДПІ № 273/23-0/00377609/4802 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2002 року позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, про визнання недійсним рішення відповідача № 273/23-0/00377609 без дати про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства в частині: донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.;

- прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог).

Постановою господарського суду Житомирської області від 01 березня 2012 року позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, зареєстроване 01.02.2002 р. за № 273/23-0/00377609, в частині штрафу за перевищення встановлених термінів використання виданої готівки під звіт в сумі 245,41 грн.; штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними суми в підзвіт в сумі 11684,5 грн.

Визнано недійсним рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, зареєстроване 01.02.2002 р. за № 273/23-0/00377609, в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.

Крім того, стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Житомирі ( 10014, м. Житомир, майдан Перемоги, 2, код 25839023) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" ( 10029, м. Житомир, вул. Котовського, 91, код 00377609) - 77 грн. судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги. Просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.11.01 по 11.01.02р. проводилась перевірка ВАТ "Житомирський завод продтоварів", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів", з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.00 по 30.09.01.

За результатами перевірки був складений акт № 1/26-20.

В п. 2.2 вказаного акту, зазначено, що за період з 01.10.99р. по 01.07.00р. правильність справляння ПДВ перевірено. У зв'язку з непредставленням підприємством податкових накладних за листопад 2001р. в ході перевірки зазначений період не перевірявся.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено таке:

За період з 01.07.00р. по 01.11.01р. чиста сума зобов'язань по податку на додану вартість відображена в рядку 18 Податкової декларації по податку на додану вартість , затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 166 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 поданої в державний податковий орган, в сумі 60462 грн., в тому складі за 2000 рік - 25358 грн., за 10 місяців 2001 року - 35104 грн.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлена фактична сума зазначеного податку в сумі 124003,5 грн. , в тому складі за 2000 рік - 132008 грн., за 10 місяців 2001 року - 8004,5 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством зменшено суму податку на додану вартість на 121158 грн., в тому складі за 2000 рік - на 68906 грн., за 10 місяців 2001 року - на суму 15273 грн.

В порушення п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 і п. 4.2., 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР занижено базу оподаткування ПДВ на вартість матеріалів, товарів, сировини, отриманих послуг, природного газу, електроенергії, та інших понесених витрат по переробці давальницької сировини згідно договору від 01.12.99р. не включених при визначенні валових доходів по проведених бартерних операціях і операціях з пов'язаними особами безоплатно переданих ТОВ КУБЦ "Марбін", так як в виставлених рахунках і актах виконаних робіт не включені всі понесені витрати з урахуванням вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 та з лютого 2001 року підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР про те, що при здійсненні бартерних товарообмінних операцій, доходи і витрати визначаються платником податків виходячи з договірної ціни, але не нижче за звичайні ціни, тобто не нижче собівартості. В результаті донараховано ПДВ в сумі 84179 грн. в тому числі : за липень 2000р. - 15553 грн., за серпень 2000 р. - 57946 грн., за вересень 2000 р. - 6700 грн., за жовтень 2000р. - 16424 грн., за листопад 2000р. - 15576 грн., за грудень 2000 р. - 43293 грн., за січень 2001р. - 2545 грн., за лютий 2001р. - 13517 грн., березень 2001 р. - 2211 грн. , квітень 2001р. - 3000 грн.

В порушення п. 9.5 ст. 9 , п.п. 7.2.4, п. 7.2 ст. 7 згаданого Закону підприємством віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в сумі 3379 грн. по отриманому насінню соняшника від ТОВ "Аякс" м. Київ по податковій накладній № 425 від 23.08.01р., яке має ознаки фіктивності та якому скасовано реєстрація за рішенням Арбітражного суду м. Києва № 3 від 01.02.00р. , тобто не є платником ПДВ.

В порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 згаданого Закону підприємством безпідставно віднесено ПДВ до податкового кредиту в сумі 33600 грн. по поверненій попередній оплаті за надані послуги по переробці давальницької сировини без понесених фактичних витрат, які відносяться до валових витрат.

За перевірений період донараховано - 121158 грн. податку на додану вартість.

Пеня за несвоєчасну сплату податку на додану вартість буде нарахована по особовому рахунку ВАТ "Житомирський завод Продтоварів" відповідно до п. 10.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. та п. 20.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97 - ВР від 22.05.97р. з розрахунку 120% облікової ставки НБУ після граничного строку сплати податкового зобов'язання визначеного Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 221.12.00р. № 218- ІІІ.

Перевіркою встановлено порушення п. 2а і п.2б ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р., не в повному обсязі утримувався прибутковий податок з громадян та несвоєчасно подавались податковим органом відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи. За що підприємству донараховано податку в сумі 4911,46 грн.

За результатами розгляду зазначеного акту заступником начальника Житомирської об'єднаної податкової інспекції було винесено рішення № 273/23-0/00377609 без дати за січень 2002року про застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

За даним рішенням підлягає сплаті податок на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансова санкція по цьому податку в сумі 60579 грн. , прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансова санкція в сумі 9822,92 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ДПА в Житомирській області від 11.01.2002 р. Житомирською об'єднаною - державною податковою інспекцією рішенням № 273/23-0/00377609 донараховано податок на додану вартість в сумі 121 158 грн.

Даний донарахований податок на додану вартість складається:

- 84 179 грн. - донараховане податкове зобов'язання з застосуванням договірної ціни не нижче за звичайні ціни, яка повинна бути не нижче собівартості послуг по переробці давальницької сировини;

- 33 600 грн. - донараховане податкове зобов'язання в наслідок завищення податкового кредиту по поверненій попередній оплаті, що не підтверджується фактом повернення;

- З379 грн. - донараховане податкове зобов'язання в наслідок не врахування податкового кредиту по отриманому насінню соняшника від ТОВ "Аякс", яке має ознаку фіктивності.

Відносини між позивачем і ТОВ КУБЦ "Марбін"з переробки давальницької сировини мали місце в період з липня 2000 року по квітень 2001 року.

Донарахування відповідачем податку на додану вартість виходячи з рівня звичайної ціни здійснено на порушення вимог п. п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

П. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". ,

Відповідно до підпункту 1.20.10. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Податковий орган наділений правом застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до підпункту 4.3.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків.

Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27. 05. 2002р. № 697, тобто на дату підписання акту перевірки була відсутня будь-яка методика.

З акту перевірки слідує, що перевірка в товаристві податковим органом проводилася за період з 01. 07. 2000 р. по 30. 09. 2001 року і акт перевірки було складено 11. 01. 2002 року.

Рішення про застосування та стягнення донарахованих сум податків податковим органом було винесене в січні 2002 року.

Таким чином, на час складання акту перевірки і постановляння рішення була відсутня методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, тобто нарахування проведені за відсутності відповідного законодавства.

Як зазначено в акті перевірки, донарахування податку на додану вартість через застосування звичайних цін становили 84 179 грн., тобто занижена база оподаткування на 420 895 грн. (84 179 х 5).

Згідно висновку експертизи № 63 від 19.11.09р. на поставлені судом питання при відповіді на 7, 8, 13, 16 питання експертом зазначено, що документально не підтверджено висновки перевірки стосовно застосування звичайної ціни та відповідно донарахованого валового доходу на загальну суму 421 024, 48 грн. за період з липня 2000 р. по квітень 2001 року.

Відмічено, що в період з липня 2000 року по квітень 2001 року відсутні затверджені методики стосовно визначення розміру звичайної ціни.

Не підтверджуються документально висновки про застосування звичайної ціни та відповідно донарахованого валового доходу на 421 024, 48 грн.

Висновок податкового органу про те, що товариством в розрахунках з ТОВ КУБЦ "Марбін" не враховано вартість наданих послуг по переробці давальницької сировини на суму 230 400 грн. в грудні 2000 року, в т.ч. ПДВ 38 400 грн. не ґрунтується на документальних даних товариства.

Проведеним документальним дослідженням судово-економічною експертизою встановлено правильність доводів позивача, що послуги по переробці давальницької сировини в грудні 2000 року на суму 230 400 грн. не надавалися.

При проведені експертизи по даній справі експертом встановлено, що дані первинного бухгалтерського обліку, які б вказували на здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ КУБЦ "Марбін" в сумі 230 400 грн. в грудні 2000 року, по якій виникали б податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 38 400 грн. за податковою накладною № 502 від 30 грудня 2000 рок, відсутні.

Крім того, за даними головної книги за 2000 рік в грудні 2000 року відсутні бухгалтерські записи, які б вказували на реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) чи отримання попередньої оплати в сумі 230 400 грн.

Зазначене викладене експертом у висновку при відповіді на 10 запитання, поставлене на його вирішення.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних - фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як випливає з матеріалів податкової перевірки, наявність податкової накладної № 425 від 23.08.01р. не заперечується відповідачем.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В ході перевірки податковим органом не встановлено, що товариству було відомо про наявність фіктивних ознак в діяльності ТОВ "Аякс"та що така господарська операція не мала місце.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині позову визнання недійсним рішення № 273/23-0/00377609 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.

Також позивач просив визнати недійсним рішення № 273/23-0/00377609 в частині прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.

В своїй вимозі позивач посилається на те, що посилання на п. 2а та 26 статті 19 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" як на норму, за якою необхідно донараховувати прибутковий податок від плати за придбані матеріальні цінності у фізичних осіб є неправомірним та суперечним п. З статті 19 цього ж Декрету, якою прямо визначено, що при укладанні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян.

Виходячи з приписів статті 12 названого Декрету (розділ III) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи

(служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Доход від продажу продукції, хоча і отримується на підставі цивільно-правової угоди, не пов'язаний, однак, із виконанням робіт, тобто із здійсненням громадянами робочої функції, у зв'язку з чим правові підстави для включення його до об'єкту оподаткування, передбаченого статтею 11 Декрету, та поширення на нього порядку оподаткування, встановленого статтею 12 Декрету, відсутні.

Оскільки доход від продажу продукції непередбачений як об'єкт оподаткування у розділах II і III Декрету, він відповідно до статті 13 цього Декрету підлягає оподаткуванню за правилами статей розділу IV Декрету, зокрема, з дотриманням порядку обчислення і сплати, встановленому статтею 14.

Порівняльний аналіз статті 14 та статті 10 Декрету дає підстави для висновку про відсутність у підприємств, установ, організацій при виплаті громадянам доходів, зазначених у розділі IV Декрету, законодавчо встановленого обов'язку утримати у джерела виплати прибутковий податок і перерахувати його до бюджету.

Відсутність такого обов'язку виключає можливість стягнення з підприємств, установ, організацій не утримані та не перераховані до бюджету суми податку, як це передбачено частиною 3 статті 20 Декрету.

Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. № 13-92 (із змінами та доповненнями), п. 2 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" затверджено наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12 (із змінами і доповненнями) та зареєстровано в Мін'юсті України 09.06.93 р. № 64, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п. 2.1 зазначеної Інструкції до сукупного місячного (одержаного протягом календарного місяця) оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані громадянами в будь-якій формі і за будь-яких умов незалежно від джерела.

Відповідно до ст. 11 Декрету оподаткуванню піддягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, а згідно ст. 12, з зазначених доходів податок обчислюється і утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому Декретом.

Згідно п.п.5.7 Інструкції, доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки.

Про суми виплат громадянам, які мають постійне місце проживання в Україні, від продажу підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності зазначеної продукції надсилається довідка Ф. N 2 податковим інспекціям за місцем проживання громадян, яка товариством до податкових інспекцій не подавалася.

Довідка за формою №2 не надсилається у разі купівлі зазначеної продукції безпосередньо за місцем її вирощування (виробництва) утримання податку покупцем не провадиться. Угоди купівлі-продажу можуть оформлятися двосторонніми закупівельними актами у письмовій формі або закупівельними відомостями і вони повинні містити такі дані: місце укладання угоди, прізвище, ім'я та по батькові продавця, його ідентифікаційний номер (за відсутності ідентифікаційного номера - відомості з паспорта продавця), назва продукції, ціна одиниці продукції, обсяг проданої продукції, сума виплачених продавцю коштів, підпис продавця про отримання коштів.

З громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, з доходів від продажу зазначеної продукції в Україні підприємства, установи і організації утримують прибутковий податок відповідно до пункту 15 цієї Інструкції за ставкою 20 відсотків.

При проведені по справі судово-економічної ( бухгалтерської ) експертизи, експерт, при відповіді на питання "Чи підтверджується документально донарахування прибуткового податку з громадян відповідно до Акту перевірки № 1/26-20 від 11.01.02р. в сумі 4215,40 грн. за період з червня 2000 року по листопад 2001 року за фактами закупки ТМЦ на ринку у громадян", зазначив, що закупівлю товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб ВАТ "Житомирський завод продтоварів" оформляло Актами закупок. В Актах закупок відсутні: прізвище, ім'я та по батькові продавця, його ідентифікаційний номер або паспортні дані, за виключенням Акту б/н від 03.04.01р. на суму 80 грн. В таких актах вказувалось: "Комісія в составе: председателя __ и членов __ составила настоящий акт о том, что ОАО "ЖЗПТ", действующего на основании Устава, далее именуемое "Предприятие", приобрело на рынке г. Житомира у частного продавца товары согласно таблицы".

Дані відображені в Актах закупок співставлялись з Розрахунком правильності обчислення суми прибуткового податку з доходів громадян.

Таким чином, в результаті такого співставлення виявлено , що Актами закупок підтверджується донарахування прибуткового податку з громадян за період з червня 2000р. по серпень 2001р. ( крім грудня 2000р., березня 2001р.) в сумі 1944,98 грн.

На дослідження не надано Акти закупок за грудень 2000 р., березень 2001р., вересень 2001р., жовтень 20001р., листопад 2001р.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині донарахованого прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від "01" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з додатковою відповідальністю " Житомирський завод продовольчих товарів" вул.Котовського, 91,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014