Рішення № 28274040, 26.11.2012, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 437/3208/12

Провадження № 2/437/1002/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.11.2012

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гречко Ю. В.

при секретарі - Тарновській Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі представника Янсона Євгена Валерійовича до ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що Відповідно до укладеного договору № DNU0GK00001600 від 03.04.2008 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) 03.04.2008 року отримав кредит у розмірі 11215.00 [Долар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2018 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати Згідно статей 526. 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витри по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої ст.. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 25.05.2012 року має заборгованість - 21418.07 [Долар США], яка складається з наступного: 10021.68 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 3809.25 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 269.13 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

6268.31 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 31.28 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 1018.42 [Долар США] - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна, (виключна підсудність)

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і Відповідачі 03.04.2008 року уклали договір іпотеки № DNU0GK00001600 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки Відповідачі надали в іпотеку нерухоме манно, а саме: будинок загальною площею 54.70, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачам на праві власності на підставі договору куплі-продажу Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 72215грн. 00 коп. У відповідності до ст. 6 Закону України „Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку (далі - Земельна ділянка), на якій розташований Предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами вказаними в додатках до цієї заяви. Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержагеля на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог інотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним. Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від інотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду. Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою інотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та с. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чн житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до ст. б Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням. В зв'язку із подачею позову про звернення стягнення на заставлене майно, а саме житловий будинок, загальною площею S4.70 кв.м., житловою площею 31.60 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та виселення громадян з цієї квартири, тау зв'язку з тим що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є власником заставленого майна, на підставі наведеного та керуючись ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Вимоги ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника (іпотекодавця, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення Позивачем виконані в повному обсязі. Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0GK00001600 від 03.04.2008 року, в розмірі 21418.07 [Долар США]: Звернути стягнення на будинок загальною площею 54.70 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNU0GK00001600 від 03.04.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-пскупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючнх документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; Виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Представник позивача Сліс А.С. у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у відкрите судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином оскільки викликався за місцем реєстрації.

Таким чином, суд, заслухавши думку позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, 03.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNU0GK00001600, згідно умов якого Банк надав у тимчасове користування кредит в сумі 11215 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2018 року. В зазначеному договорі сторони повністю узгодили всі їх умови. Факт виконання позивачем умов вищевказаного кредитного договору не оспорювався в судовому засіданні. Крім цього в якості забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем 03.04.2008 року було укладено договір іпотеки. Цей договір забезпечує вимоги Банку, що витікають з умов кредитного договору від 03.04.2008 року, за умовами якого відповідач зобов'язується перед Банком повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, неустойку (пеню, штраф), враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 54.70, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Узгоджена вартість предмету іпотеки становить 72215,00 гривень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення яких встановлюється в Законі або договорі, а також порукою, заставою, іпотекою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійсно порушив умови договору у частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

У зв'язку з цим станом на 25.05.2012 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 21418.07 [Долар США], яка складається з: 10021.68 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 3809.25 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 269.13 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6268.31 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 31.28 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 1018.42 [Долар США] - штраф (процентна складова).

Згідно зі ст..14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. У відповідності до статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Іпотекодержатель має пріоритет у задоволенні вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону та з інших підстав, передбачених Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем на виконання вимог ст.. 12, 35 Закону України "Про іпотеку". 31.10.2011 року на адресу відповідача направлялася письмова вимога про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки в тридцятиденний строк порушене зобов'язання виконано не було, то позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності є обґрунтованим, але такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з суми боргу, яка складає 21418,07 дол. США, що на момент звернення до суду за курсом НБУ складала 171183,91,35 грн., а також з вартості предмета іпотеки в сумі 72215 грн., суд вважає вимоги позивача співмірними.

Вибір способу реалізації предмета іпотеки позивачем зазначений в позовній заяві, тобто укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Якщо суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, то оцінка предмета іпотеки визначається згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно відомостей, яки містяться в матеріалах справи, вартість предмету іпотеки, на день укладення договору, складає 72215 грн.

Як вказано в ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодозабезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З урахуванням викладеного суд вважає, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки складається з: - заборгованості за кредитом 21418.07 [Долар США], яка складається з: 10021.68 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 3809.25 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 269.13 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6268.31 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 31.28 [Долар США] - штраф (фіксована частина). 1018.42 [Долар США] - штраф (процентна складова).

Нерухоме майно, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги позивача, складається з житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Суд вважає, що початкова ціна предмета іпотеки повинна бути відповідно до його оцінки, тобто 72215,00 грн. Способом реалізації предмету іпотеки суд вважає застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме укладення договору купівлі-продажу продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно ст. 39 Закону «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно до ст. 40 вказаного Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

При вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення суд враховує таке.

Як зазначене в ч. 4 ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений з займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду

Згідно з частиною четвертою статті 9,ст. 109 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. Отже, виходячи з аналізу вказаних норм права, суд враховує вимоги частин другої та третьої статті 40 вказаного Закону України, якими встановлений певний порядок дій іпотекодержателя.

Згідно ст. 40 вказаного Закону, яка регламентує процедуру виселення мешканців, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Отже, вирішувати питання про виселення відповідача з вищезазначеного будинку можливо лише окремим судовим рішенням на звернення стягнення на майно та не виселення останнього в місячний термін з будинку добровільно.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що недотримання визначеної законом процедури при виселенні мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові в цій частині .

З урахуванням викладеного суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, також не підлягає до задоволенню і вимога позивача про зняття відповідача з реєстрації.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 722,15 гривні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, підставі ст. 109 ЖК України, Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 575, 589, 590 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення на належний ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Кустанайської області Наурзульського району с.Роздольне, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, житловий будинок загальною площею 54,70 кв.м., та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №DNU0GK00001600 від 03 квітня 2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЭДРПОУ: 14360570), за початковою вартістю 72215 (сімдесят дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп., з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Кустанайської області Наурзульського району с.Роздольне, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», р/р: 64993919400001, МФО: 305299, код ЄДРПОУ: 14360570, понесені ним судові витрати по справі в розмірі 722 (сімсот двадцять дві) грн. 15 коп.

На заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області позивачем може бути подано апеляційну скаргу.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Ю. В. Гречко