Постанова № 28271874, 27.12.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3836/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Селивона О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

10.12.2012 року Публічне акціонерне товариство «Завод металоконструкцій та металооснастки» (далі - ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 03.09.2012 року № 0003002320, від 03.09.2012 року № 0003022320 та від 03.09.2012 року № 0003012320.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Транс агентство сервіс» з приводу придбання металопрокату на загальну суму 1511411,00 грн. та ПДВ 302282,00 грн. Так, між ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» укладено договір поставки від 16.02.2011 року № 160502. Сума коштів, сплачених позивачем за отриманий товар, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договір, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар був використаний в господарській діяльності товариства та реалізований в подальшому ТОВ «Кан Строй Груп», у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаного товару до складу валових витрат. Всі операції по договору належним чином відображені в бухгалтерському обліку товариства. Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року по адміністративній справі № 2а\1270\1874\2012, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 30.05.2012 року, визнано протиправними дії працівників Алчевської ОДПІ по складанню акту № 345.236- 36713483 від 14.02.2012 року перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс». Зобов'язано Алчевську ОДПІ утриматись від використання даного акту та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію щодо даного акту. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 16.08.2012 року № 1521/22/01267930, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.08.2012 року № 1521/22/01267930. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, в т.ч.: пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 234387,00 грн., в т.ч. за 2-3 квартал 2011 року на 234387,00 грн.; п.135.2 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 922600,00 грн., в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року на 414625,00 грн. та за 1 квартал 2012 року на 507975,00 грн.; п. 187.1. ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, ст. 200 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 320952,00 грн., в т.ч. за липень 2011 року на 203815,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 98467,00 грн. та за січень 2012 року на 18670,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 03.09.2012 року № 0003012320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 414 625,00 грн.; від 03.09.2012 року № 0003002320, яким збільшено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 252261,00 грн.; від 03.09.2012 року № 0003022320, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 302282,00 грн., штрафні санкції 75 571,00 грн., на загальну суму 377850,00 грн. Також податковий орган посилається на акти Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 року № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 року № 345/236-36713483, якими встановлено що контрагент позивача ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не має нерухомого майна, транспортних засобів, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень. Тому представники відповідача вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» (ідентифікаційний код-01267930) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.03.1994 року, зареєстровано платником податку на додану вартість та взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові з 15.03.1994 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 260841, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200045706 НБ № 282232 (а.с. 100-102 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 09.07.2012 року № 1662, № 1663, № 1664 та № 1665, відповідно до наказу від 26.06.2012 року № 1620, згідно із ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.08.2012 року № 1521/22/01267930 (а.с. 41-72 т. 1).

В акті перевірки від 16.08.2012 року № 1521/22/01267930 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 234387,00 грн., в т.ч. за 2-3 квартал 2011 року на 234387,00 грн.;

- п.135.2 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 922600,00 грн., в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року на 414625,00 грн. та за 1 квартал 2012 року на 507975,00 грн.;

- п. 187.1. ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, ст. 200 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 320952,00 грн., в т.ч. за липень 2011 року на 203815,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 98467,00 грн. та за січень 2012 року на 18670,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення від 21.08.2012 року № 577 та отримано відповідь, в якій податковий орган погодився з пунктом 3 заперечень (а.с. 32-38, 39-40 т. 1).

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 03.09.2012 року № 0003012320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 414 625,00 грн. (а.с. 30 т. 1);

- від 03.09.2012 року № 0003002320, яким збільшено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 252261,00 грн. (а.с. 29 т. 1);

- від 03.09.2012 року № 0003022320, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 302282,00 грн., штрафні санкції 75 571,00 грн., на загальну суму 377850,00 грн. (а.с. 31 т. 1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с. 15-19,25-28 т. 1).

Рішенням ДПС у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 05.11.2012 року № 1575/10/10-25 та рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 04.12.2012 року № 6576/0/61-12/10-2115 відмовлено в задоволенні скарг позивача, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін (а.с. 11-14,20-24 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів, оброблення металів та нанесення покриття на метали тощо, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 605617 (а.с. 102 т. 1).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що у липні 2011 року та жовтні 2011 року в бухгалтерському та податковому обліку ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» були відображені господарські операції з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код ЄДРПОУ-36713483) щодо придбання металопрокату на загальну суму 1511411,00 грн. та суми ПДВ з цих операцій - 302282,00 грн.

Так, між ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» укладено договір поставки від 16.02.2011 року № 160502 (а.с. 117-121 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Транс Агентство Сервіс» зобов'язується поставити, а ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію (товар), асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною, або у Специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами.

Кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або Специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури, або підписанням сторонами Специфікації партія товару вважається узгодженою між сторонами. Під «партією товару» вважається товар, зазначений в одному рахунку-фактурі або в одній Специфікації та підтверджується у відповідних товаро-транспортних та видаткових накладних.

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджують наявні в матеріалах справи належним чином оформлені первинні документи, а саме: договір, специфікація до договору, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, прихідні ордери, акти прийому металу, подорожні листи, журнал реєстрації довіреностей за 2007-2012 роки, накази про направлення у відрядження, книга реєстрації посвідчень про відрядження (а.с. 117-239 т. 1).

Всі вищевказані первинні документи свідчать про те, що металопрокат дійсно поставлявся до ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» на умовах, передбачених договором від 16.02.2011 року № 160502.

Договір сторонами виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Всі закуплені товари за результатами операцій з контрагентом ТОВ «Транс Агентство Сервіс» були використані в господарській діяльності товариства та реалізовані ТОВ «Кан Строй Груп», що підтверджується наявними в матеріалах справи підтвердженням списання металопрокату придбаного у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та лімітно-забірними картами (а.с. 240-263 т. 1).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Транс Агентство Сервіс», представники відповідача посилаються на акти Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 року № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 року № 345/236-36713483, якими встановлено що контрагент позивача ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не має нерухомого майна, транспортних засобів, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень (а.с. 4-14 т. 2).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року по адміністративній справі № 2а\1270\1874\2012, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 30.05.2012 року, визнано протиправними дії працівників Алчевської ОДПІ по складанню акта № 345.236- 36713483 від 14.02.2012 року перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс». Зобов'язано Алчевську ОДПІ утриматись від використання даного акту та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію щодо даного акта (а.с. 110-115 т. 1).

Прокуратурою м. Алчевськ 08.06.2012 року порушено кримінальну справу відносно працівників Алчевської ОДПІ за ч. 3 ст. 364 КК України, а саме за фактом порушення законодавства при перевірці ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (а.с. 109 т. 1).

Державною виконавчою службою Головного управління юстиції у Луганській області 02.07.2012 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо зобов'язання Алчевської ОДПІ утриматися від використання акту №345.236-36713483 від 14.02.2012 року перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію щодо даного акту (а.с. 107-108 т. 1).

03.08.2012 року Алчевська ОДПІ офіційно листом повідомила, що виконала вимоги ДВС ГУЮ у Луганській області (а.с. 106 т. 1).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 720467, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100289226 НБ № 040863: ТОВ «Транс Агентство Сервіс», код ЄДРПОУ- 36713483, індивідуальний податковий номер - 367134812065, номер свідоцтва - 100289226, дата анулювання свідоцтва - 12.03.2012 року (а.с. 104,105,116 т. 1).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» був укладений позивачем з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримані податкові накладні.

Судом встановлено, що ПАТ «Завод металоконструкцій та металооснастки» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам (К/9991/50772/12).

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012 року № 0003002320, від 03.09.2012 року № 0003022320 та від 03.09.2012 року № 0003012320 прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5635,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.12.2012 року № 1603 та квитанцією від 10.12.2012 року № 132/138 (а.с. 3,4).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2146,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 03.09.2012 року № 0003002320, від 03.09.2012 року № 0003022320 та від 03.09.2012 року № 0003012320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова