Постанова № 28271518, 14.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 року місто Київ № 2а-1176/12/1070

19.18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю

представника позивача: Івашев Є.В.,

представника відповідача: Ананійчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської областідоПублічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ»простягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ»про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 в сумі 27 149 (двадцять сім тисяч сто сорок дев'ять) гривень 63 копійки. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, окрім суми у розмірі 470, 57 гривень.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Заперечуючи проти позову представник відповідач зазначив, що, на його думку, розрахунок витрат складено невірно, адже до розрахунку включено таких осіб, відносно яких відповідач не має обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, або включено такі витрати, які не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Так, відповідач вказує, що громадянину ОСОБА_3 пільгова пенсія призначена з порушеннями. По 20 особах не підтверджуються дані загального місячного розміру пенсії, зазначеного в розрахунку наявними в матеріалах справи копіями розпоряджень про перерахунок пенсії.

Згідно трудовим книжкам, де зазначено підприємства та організації, до яких приймались робітники, майже всі прийняті на в/о Білоцерківшина, крім двох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відповідач вказує, що позивач невірно визначає стаж роботи на ВАТ «Техмашремонт», так як ВАТ «Техмашремонт»створено та зареєстровано 10.06.1993 року рішенням міськвиконкому Білоцерківської міської ради № 1-3-149 від 10.06.1993 року і згідно статуту є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого 27.11.1990 року, яке не є правонаступником жодної юридичної особи, що підтверджується довідкою Державного реєстратора.

До розрахунків включено 15 осіб, яким не вірно порахована частка плати відшкодувань: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20

Відповідач посилається на те, що згідно Порядку застосування Списків № 1 і № 2 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи за професіями та на посадах, передбачених Списками, затвердженими постановою № 36 від 16.01.2003 року, а також враховуючи, що, згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені особам, що працювали за Списком № 1 та за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, 14 осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 - в уточнюючій довідці про пільговий стаж яких зазначено постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»№ 162 від 11.03.1994 року, та № 1173 від 22.08.1956 року, а не постанову № 36 від 16.01.2003 року, безпідставно внесено до розрахунків.

У відповідності до «Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці»від 01.08.1992 року № 442 на підприємствах повинна проводитись атестація робочих місць. На виконання даних вимог 29.03.1996 року по підприємству видано наказ № 117, де зазначається перелік можливих робочих місць, які підлягають атестації. 17 травня 2001 року Державною експертизою умов праці до позивача направлено лист № 1-05-237 про атестацію робочих місць, де зазначено, що з переліку можливих робочих місць, які підлягають атестації, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення тільки робоче місце слюсаря-ремонтника код 18559 в цехах вулканізації та підготовчому. Наказ № 107 від 03 травня 2001 року, який міститься в пенсійних справах, видано по ЗАТ «Ремтехномаш»до якого ВАТ «Техмашремонт»не має відношення.

Отже, як вказує відповідач, з 21.08.1992 року - по 29.03.2001 року згідно з висновком Державної експертизи умов праці № 1-05-237 від 17.05.2001 року атестовано робоче місце слюсаря - ремонтника код 18559 в цехах вулканізації та підготовчому, а з 29.03.2001 року на підприємстві відсутня атестація будь-яких робочих місць. Незважаючи на це до розрахунків включено: 8 осіб, робоче місце яких після 21.08.1992 року не було атестовано: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_19; 5 осіб, робоче місце яких після 29.03.2001 року не було атестовано: ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_22

Також, відповідач зазначає, що частина четверта статті 24 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, по страхового стажу додатково зараховується по одному року.

По 13 особах: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19 до розміру пенсії застосовано коефіцієнт два за стаж, який не був підтверджений атестацією з 21.08.1992 року та з 29.03.2001 року.

По 7 особах не співпадають дані копій банківських виписок з розрахунком за вересень 2011 року загального місячного розміру пенсії: ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_9

По ОСОБА_22 не врахований стаж роботи в шкідливих умовах після звільнення з ПАТ «Техмашремонт», що визнано позивачем та зазначено в листі від 17.08.2012 року № 11134/02.

Враховуючи, що у ПАТ «Техмашремонт»ніколи не існувало робочих місць з шкідливими умовами праці та відсутність обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підприємствами та організаціями, які не мали і не мають у своїх виробничих підрозділах робочих місць із шкідливими умовами праці, що особи, які мали трудові відносини з відповідачем, працювали безпосередньо в виробничих підрозділах інших підприємств, які не пов'язані з ПАТ «Техмашремонт»правонаступництвом, і відповідач не може нести відповідальність за створення та існування шкідливих умов праці, що призвело до виникнення обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також те, що матеріалами справи не підтверджені суми та стаж, внесені до розрахунків, ПАТ «Техмашремонт»вважає позовні вимоги необґрунтованими та неправомірними, крім боргу в сумі 470, 57 гривень по особі ОСОБА_4, який працював на ВАТ «Техмашремонт»термістом на печах.

Також, відповідач просив суд, окрім Постанов Верховного Суду України від 24.04.2012 року у справі № 21-33а12 та від 05.06.2012 року у справі № 21-167а12 врахувати Постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі 21-363а11, у якій викладені протилежні позиції.

Розглянувши матеріали позовної заяви, додаткові докази та пояснення представника позивача, заперечення та додані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ТЕХМАШРЕМОНТ»є юридичною особою (ідентифікаційний код: 05495590). Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

Так, судом встановлено, що ПАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ»(ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ») створено та зареєстровано 10.06.1993 року і відповідно до статуту (копія якого є у матеріалах справи) є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) з вересня 2011 року, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій у сумі 27 149 (двадцять сім тисяч сто сорок дев'ять) гривень 63 копійки.

Слід зазначити, що позивачем було сформовано та направлено відповідачу розрахунки витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за вересень 2011 року лише 17.02.2012 року , оскільки у первинно надісланих розрахунках, які було сформовано в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення, що розроблялось та обслуговується органами Міністерства соціальної політики України, позивачем було виявлено помилки, такі розрахунки було відкориговано в ручному порядку та тільки після цього надіслано на адресу відповідача. Отримані вказані розрахунки відповідачем були 18.02.2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки підстави для пред'явлення вимог про сплату суми заборгованості, зазначеної у відповідному розрахунку за вересень 2011 року у позивача з'явилися лише після одержання відповідачем повідомлення та розрахунків, тобто 18.02.2012 року, отже тільки після такого одержання Пенсійним фондом було здійснено звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат за списком № 1 передбачений абзацом 6 частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі за текстом -Закон № 1058-ІV), який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно з абзацом 6 частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Підтвердженням спеціального трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 є відповідний запис у трудовій книжці працівника або уточнююча довідка підприємства, надання яких визначено пунктами 3, 20, 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Отже, якщо пенсіонерам призначено пенсію за пунктом «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії покриваються підприємствами, робота на яких дає право на зазначену пенсію.

Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за Списком №1, мають здійснюватись відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058-ІV та пункту «а»частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Судом встановлено, що відповідачу нараховано розмір сум відшкодування відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі -Інструкція), згідно з пунктом 6.1 якої відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 вищезазначеної Інструкції (вказано, хто є платниками страхових внесків) - відшкодовуються фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників у таких розмірах: 100% від фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених та/або виплачених у 2012 році.

Відповідно до пункту 6.4 цієї Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії.

Судом встановлено, що Пенсійним фондом своєчасно надсилалися вказані повідомлення, відповідач не оскаржував їх, отже, був згодний із зазначеними в них сумами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Частина друга статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-XII, від 05.11.1991 року зазначає, що «підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її».

Предметом спору у даній справі є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах 23 особам згідно розрахунку позивача. Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 заявлена до стягнення обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню, окрім суми у розмірі 254, 35 копійок.

Відповідно до пояснень позивача, враховуючи посилання представника відповідача на неправомірність дій позивача по включенню до розрахунку витрат, що складають предмет розгляду даної справи сум пенсії по громадянину ОСОБА_22 із посиланням на Лист позивача від 17.08.2012 року № 11134/02, слід зазначити наступне.

Встановлено, що позивачем дійсно у серпні 2012 року шляхом проведення перерахунку було приведено у відповідність стаж роботи ОСОБА_22 до пропорційного співвідношення його періоду роботи на ВАТ «Техмашремонт». Після зазначеного перерахунку було встановлено, що частка плати даного підприємства по зазначеній особі за період з 01.03.2009 року по 31.07.2012 року складає 84, 03 %, а не 100 %, як зазначалося раніше.

Сума помилково виставлених розрахунків по відшкодуванню підприємствами витрат ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.03.2009 року по 31.07.2012 року по громадянину ОСОБА_22 складає 8 804, 60 гривень (сума помилково виставленого розрахунку за вересень 2011 року в розмірі 254, 35 гривень (1 592, 60 гривень -1 338, 25 гривень (1 755, 68 + 13, 87) х 90 % х 84, 03 % = 1 338, 25 гривень) входить у зазначену суму). Зазначену загальну суму в розмірі 8 804, 60 гривень, як зазначено позивачем, буде відкориговано у розрахунку по відшкодуванню підприємствами витрат ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за серпень 2012 року.

Водночас, суд вважає таку позицію позивача хибною, оскільки предметом даної адміністративної справи є стягнення заборгованості за вересень 2011 року, в яку включено і суму у розмірі 254, 35 гривень по громадянину ОСОБА_22, що є неправомірним. Те, що позивачем буде відкориговано у розрахунку по відшкодуванню підприємствами витрат ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за серпень 2012 року не береться судом до уваги, виходячи з меж заявлених позовних вимог та періоду стягнення.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по стягненню суми у розмірі 254, 35 гривень.

Щодо визнання позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 470, 57 гривень по особі ОСОБА_4, який працював на ВАТ «Техмашремонт»термістом на печах, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.

Судом встановлено, що часткове визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи або інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по особі ОСОБА_4, який працював на ВАТ «Техмашремонт»термістом на печах у сумі 470, 57 гривень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

У частині другій Прикінцевих положень Закону № 1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій використовується термін «покриття витрат на виплату і доставку», «фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам».

Це також вбачається із змісту пункту 6.8 вказаної Інструкції, згідно з яким підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій мають бути фактичними, тобто такими, що були реально понесені.

Судом також враховано, що витрати Пенсійного фонду складаються з витрат на безпосередню виплату пенсій та витрат на доставку цих пенсій, і що відповідно до Закону відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати.

Доставка пенсій здійснюється Пенсійним фондом України через банківську систему або через мережу відділень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно з вимогами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734»№ 1596 операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.

Тобто, у разі доставки пенсій пенсіонерам на їх пенсійні рахунки через банківську систему Пенсійний фонд жодних витрат не несе.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 року № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1090/14357, тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, застосовуються підприємствами (операторами) поштового зв'язку, що надають ці послуги, встановлено в таких розмірах, у відсотках від суми: у місті -0, 8 %, у селі (с.м.т.) - 1, 95 %.

Слід відмітити, що предметом спору у даній справі є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особам згідно розрахунків позивача.

Саме підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та витрат на доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати.

Як зазначалося вище, пільгові пенсії виплачуються (доставляються) через поштові відділення або через банківські установи. Виплата пенсій через банківські установи означає відшкодування витрат тільки на виплату таких пенсій, оскільки кошти на доставку з пенсійних фондів у такому разі не стягуються. Під час доставки пільгових пенсій через поштові відділення пенсійні фонди, окрім витрат на виплату таких пенсій, несуть ще й витрати на доставку пенсій.

Отже, у даному випадку, пенсійні фонди при розгляді справ про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах повинні надати суду докази понесення таких витрат. Витрати на виплату -це фактично докази отримання особами, які мають право на пільгову пенсію місячного розміру пенсії (без урахування доплат, надбавок і підвищень), витрати на доставку -це кошти, які стягуються відділеннями поштового зв'язку за надання послуг по доставці таких пільгових пенсій пенсіонерам.

З наданих суду доказів, а саме відомостей з банківських установ та поштових відділень встановлено, що позивачем доведено понесення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожному із зазначених у розрахунках осіб.

Також позивачем надано довідку, що пенсійні виплати по всіх особах, пенсії яким призначені і виплачуються позивачем, перелік яких міститься в основних списках по розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 профінансовано своєчасно та в повному обсязі, повернень не відбулося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив понесені фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені позивачем на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємства не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списком № 1. З аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що законом не визначена залежність відсутності обов'язку відшкодовувати спірні витрати від будь-яких фактів.

Також слід зазначити, що покриття витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України має провадитись з дотриманням приписів Бюджетного кодексу України та Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, якими регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, а також контролю за виконанням Державного бюджету України, при цьому Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не містив видатків бюджету, спрямованих на виплати пенсій особам, призначеним відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим, з урахуванням приписів частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України, в якому зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України, підстав для звільнення відповідача від відшкодування зазначених витрат не передбачено.

Слід відмітити, що заперечення відповідача в частині не проведення атестації робочих місць, відсутності довідок про шкідливі умови праці, не вірне вирахування частки підприємства при визначені терміну роботи на вказаному підприємстві, час роботи з урахуванням неритмічності роботи не можуть вважатися належною підставою для невідшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки протилежний висновок суду, а саме відмова позивачу у задоволенні позовних вимог вплине на призначення 23 особам пільгових пенсій, чим порушиться їх права, свободи та законні інтереси.

Тим більше, посилання відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови позивачу у стягненні коштів на відшкодування понесених фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки це, по-перше, зачіпає права та інтереси осіб, по яких відповідач вважає неправомірне призначення їм пенсій, по, друге, не стосується предмету доказування і взагалі може призвести до позбавлення вказаних у розрахунках осіб права на пільгову пенсію.

Щодо посилань відповідача на те, що під час складення розрахунків, не було враховано чи є відповідач правонаступником підприємств, на яких працювали особи, які мають право на пільгові пенсії.

Так, відповідач посилався на те, що ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ»створено та зареєстровано 10.06.1993 року, хоча в Статуті цього товариства вказано, що воно є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, майно, майнові права і зобов'язання якого, в тому числі зобов'язання по господарських та інших договорах, діючих на момент утворення Товариства, переходять Товариству у відповідності з діючим законодавством (пункт 2.2. Розділу 2 Статуту). А частина друга статті 107 Цивільного кодексу України передбачає, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, а в частині першій та частині третій статті 19 Закону України «Про господарські товариства»зазначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Та підпунктом 6.3 пункту 6 Інструкції № 21-1 остаточно врегульовано дане питання, зокрема, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Крім того, в даному випадку слід звернути увагу на довідки про підтвердження пільгового характеру роботи, що видавались саме ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ», а не іншою юридичною особою, хоча і в довідках вказані періоди роботи на підприємствах з різними найменуваннями (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідачем не враховано також абзац 1 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, де прямо вказано, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, відповідач, видаючи довідки про підтвердження пільгового характеру роботи визнав: або факт роботи вказаних осіб на його підприємстві, або на підприємстві, правонаступником якого являється ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ».

Посилання відповідача на той факт, що довідки ним було видано у зв'язку з тим, що саме з даного підприємства пенсіонер виходив на пенсію до уваги судом не береться з тих підстав, що не підтверджується жодною нормою чинного законодавства, а також спростовується матеріалами справи.

Тим більше, питання правонаступництва встановлювалися місцевими судами під час винесення рішень про зобов'язання відповідача видати довідки про роботу зі шкідливими умовами праці (зокрема, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-251, у справі № 2-2078, які набрали законної сили).

Також, слід відмітити, що викладені у запереченням відповідача доводи можуть бути підтвердженні чи спростовані під час проведення звірки з позивачем, або шляхом оскарження відповідачем рішень пенсійного фонду про призначення особам, включеним у розрахунки, пільгових пенсій, оскільки такі факти суд не вбачає за можливе встановити в межах розгляду вказаної справи.

Щодо посилань відповідача на неправомірність включення до розрахунків осіб, пенсії яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та протиправність дій позивача по нарахуванню фактичних витрати на виплату і доставку пенсій не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, суд виходить з наступного.

Постановами Верховного Суду України від 24.04.2012 року у справі № 21-33а12 та від 05.06.2012 року у справі № 21-167а12 було висвітлено правову позицію щодо вирішення вказаної категорії справ.

Посилання відповідача, що 28.11.2011 року Верховний Суд України у справі 21-363а11 висловив іншу позицію -на підтримку доводів відповідача, не беруться судом до уваги, так як у вказаному рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що ухвали Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, порушуючи питання про перегляд Верховним Судом України постанови касаційного суду від 02.06.2011 року, не містять протилежних висновків цього суду щодо застосування вищезгаданих норм права, у зв'язку з чим не встановив підстав вважати, що у подібних правовідносинах одні й ті ж самі норми матеріального права застосовані неоднаково.

За наведених обставин суд, дослідивши подані матеріали, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у сумі 26 895, 28 гривень (27149, 63 гривень -254, 35 гривень).

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 112, 113, 136, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області в загальному розмірі 26 895 (двадцять шість тисяч вісімсот дев'яноста п'ять) гривень 28 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 грудня 2012 р.