Постанова № 28271364, 19.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. 16 год.40 хв.Справа № 2-а-3033/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Кушніра Г.А.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Багатогалузева фірма"Агро-Мир"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Багатогалузева фірма"Агро-Мир" (далі - позивач, ПП) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.05.2010р. № 0002122301/0, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 71767,96 грн. та штрафними санкціями на 35883,98 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 21.12.2010р. позивачу відмовлено у задоволенні вимог.

Після касаційного перегляду, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки позивача від 12.05.2010р., у якому ДПІ визнала нікчемним правочин позивача із ТОВ «Н.К. Трейд». Позивач вважає, що ним були виконані усі вимоги, передбачені законом «Про податок на додану вартість» для віднесення до податкового кредиту на підставі податкових накладних сум ПДВ, сплачених у ціні товару ТОВ «Н.К. Трейд». Угода була реально виконана, придбаний товар використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином. Позивач вказує на відсутність компетенції відповідача щодо визнання правочину нікчемним, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень не наділений таким правом, що є виключно компетенцією суду. Відповідно не можуть бути застосовані і наслідки визнання правочину недійсним - зменшення податкового кредиту, що призвело до нарахування зобов'язань.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Під час проведення перевірки ДПІ дійшла висновку, що товар від ТОВ «Н.К. Трейд» до позивача не поставлявся. Зазначене підтверджується актом перевірки ТОВ «Н.К. Трейд» щодо неможливості ним реального здійснення господарської діяльності, відсутністю декларування зобов'язання із ПДВ по угодам із позивачем та відсутністю ТТН як доказів перевезення товару. Також відповідач як на підставу правомірності податкового повідомлення-рішення посилався на факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які займались фіктивним підприємництвом: створили на підставних осіб та придбали декілька підприємств, в тому числі і ТОВ «Н.К. Трейд» та використовували документи та печатки даних підприємств для надання послуг із оформлення податкового кредиту за умови відсутності фінансово-господарської діяльності. Усі вищенаведені обставини свідчать про правомірність зменшення позивачу податкового кредиту за спірними операціями із ТОВ «Н.К. Трейд» як за такими, що не відбулися реально.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року №0002122301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 71767 грн. 96 коп. та застосовано штрафну санкцію в сумі 35883 грн. 98 коп. прийнято державною податковою інспекцією у м. Херсоні за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження правових відносин з ТОВ "Н.К. Трейд" за період серпень- грудень 2008 року, січень-червень 2009 року (акт № 2170/23-2/34286257 від 12. 05. 2010 ). ДПІ вважає, що позивачем в порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. Операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Актом ДПІ у м. Нова Каховка № 010/230-34438867 від 11.01.2010 планової виїзної перевірки ТОВ "Н.К. Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2006 по 30.09.2009, виявлено, що ТОВ "Н.К.Трейд" не мав земельної ділянки, транспортних засобів, складських приміщень, умови зберігання, транспортування товарів та товарно-транспортні накладні відсутні.

Також, ДПІ у м. Херсоні посилається на те, що податковою міліцією ДПА в АР Крим порушена кримінальна справа відносно звинуваченого ОСОБА_3 по ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст.358 УК України звинуваченої ОСОБА_5 по ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст.366,ч.3 ст.358 УК України. В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 з метою приховання незаконної діяльності по незаконному формуванню податкового кредиту ПДВ і завищення валових витрат, маючи прямий умисел спрямований на фіктивну підприємницьку діяльність, придбали на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ "Н.К. Трейд". Не будучи посадовими особами, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 використовували печатки та бланки цих підприємств для оформлення безтоварних операцій.

Отже підставами для визначення позивачу зобов'язання із ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ вважає:

-акт перевірки контрагента позивача ТОВ "Н.К. Трейд" від 11.01.2010р. № 010№ 010/230-34438867, відповідно до якого усі операції за період із 05.09.2006р. по 30.09.2009р. із постачальниками та покупцями визнано нікчемними (ст. 4, 8 акту № 2170);

-невідображення ТОВ "Н.К. Трейд" у податковій звітності зобов'язань із ПДВ по господарським операціям із позивачем (ст. 7,8 акту № 2170);

-відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних про перевезення товару від ТОВ "Н.К. Трейд" до позивача (ст. 11 акту № 2170);

-наявність кримінальної справи відносно звинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст.358 УК України та звинуваченої ОСОБА_5 за ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст.366,ч.3 ст.358 УК України.

Суд, здійснюючи новий розгляд справи, досліджує викладені в акті перевірки підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення із врахуванням висновків ВАСУ, зазначених в ухвалі від 23.05.2012р., які відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції.

Зокрема ВАСУ, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції зазначив: «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід мати на увазі, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Даний висновок стосується і товарно-транспортних накладних, оскільки сам по собі факт їх відсутності при наявності інших первинних бухгалтерських документів не є ознакою безтоварності операцій. Також, безпідставними є посилання відповідача на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань та їх декларуванні. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані обставини судами не досліджувалися. Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини, які свідчать про злочинні дії посадових осіб ТОВ "Н.К. Трейд", оскільки лише вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили є обов'язковим для адміністративного суду у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. Враховуючи, що відповідачем не було надано доказів наявності вироку у справі відносно згаданих осіб, то підстав вважати такі доводи такими, що породжують правові наслідки для вирішення даної справи немає».

Щодо відсутності під час перевірки товарно-транспортних накладних про перевезення товару від ТОВ "Н.К. Трейд" до позивача, суд зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування податкового кредиту та сплати ПДВ до бюджету було врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У акті перевірки № 2170 (ст. 8-11) зазначено та не заперечується сторонами, що на підтвердження поставок запасних частин до сільськогосподарської техніки за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, червень 2009 року від ТОВ "Н.К. Трейд" до позивача оформлені наступні первинні бухгалтерські документи - видаткові накладні, податкові накладні, оплата товару проведена у повному обсязі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Поставлений товар зберігався на складі позивача, що підтверджується даними складського обліку - актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, тобто у позивача відбувався фактичний рух активів.

Для підтвердження реальності проведення господарської операції позивач додатково надав, а суд дослідив, що у користуванні позивача перебувало складське приміщення Дочірнього підприємства «Новокаховська торгівельна база» Херсонської ОСС, що підтверджується договором від 31.12.2008р. У позивача працювали 10 найманих працівників, що підтверджується звітними формами 1-ДФ, до подавались до податкового органу.

Суд вважає, що позивач виконав усі вимоги Закону № 168/97-ВР щодо відображення у податковому обліку господарських операцій із ТОВ "Н.К. Трейд" та правомірно сформував за вказаними операціями податковий кредит.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що придбаний товар був поставлений позивачу продавцем ТОВ "Н.К. Трейд". Під час реалізації запасних частин покупці, приїжджаючи на склад, самостійно вивозили придбаний товар, оскільки, як правило, придбавали незначну кількість запчастин. Вказані обставини господарської діяльності позивача пояснюють відсутність ТТН, так як позивач самостійно не перевозив придбаний та реалізований товар.

Суд не погоджується із податковим органом, що відсутність ТТН свідчить про відсутність поставок товару. Суд встановлює факт поставки товару позивачу його контрагентами не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази: первинні бухгалтерські документи - видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку, інші. Крім того, на думку суду, ТТН є обов'язковим документом лише у випадку віднесення підприємством транспортних витрат до валових. Щодо використання ТТН як доказу поставки товару, то даний документ не є єдиним доказом, а використовується на рівні з іншими, дослідженими судом та описаними вище.

Щодо невідображення ТОВ "Н.К. Трейд" у податковій звітності зобов'язань із ПДВ по господарським операціям із позивачем, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що платник податків, не може нести відповідальність за дії його контрагента при відсутності доведеності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, висновки якого суд зобов'язаний застосовувати при прийнятті рішення відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України.

Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ДПІ не надала доказів, а суд самостійно їх збираючи не встановив, що позивач був обізнаний із порушеннями, які допускав його контрагент, що їх дії були узгоджені та спрямовані на ухилення від сплати податків або надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.

Щодо наявності кримінальної справи відносно звинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст.358 УК України та звинуваченої ОСОБА_5 за ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.2 ст.366,ч.3 ст.358 УК України, суд зазначає наступне.

Суд отримав від ДПС в Автономній республіці Крим лист від 05.12.2012р. № 3772 як відповідь на запит щодо зазначеної кримінальної справи. Із листа вбачається, що 24 липня 2012 року слідчим управлінням ДПС в АР Крим закінчено провадження у кримінальній справі №11008040001 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205; ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч. 1, ст. 366, ч. 1 ст. 366; ч.3, ч. 4 ст. 358 КК України. 01.10.2012р. кримінальна справа направлена до Залізничного районного суду м. Сімферополя для подальшого розгляду. Остаточного рішення по кримінальній справі не прийнято.

Суд вважає, що відсутність вироку суду, що набрав законної сили, нівелює доводи ДПІ щодо використання ТОВ "Н.К. Трейд" для здійснення фіктивного підприємництва.

Щодо визнання нікчемними угод позивача із ТОВ "Н.К. Трейд" суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб Позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Відповідачем не надано вироку суду, який набув законної сили, відносно керівників контрагентів позивача або іншої особи, яка використовувала дане підприємство з метою ухилення від оподаткування.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Отже, суд погоджується із позицією позивача, що відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. Відповідач не навів жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочин між позивачем та його постачальником є оспорюваним, тобто, є правомірним, до того часу, поки його недійсність не буде встановлена судом. Оскільки недійсність вчиненого позивачем правочину із ТОВ "Н.К. Трейд" законом прямо не встановлена, то такий правочин слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність цього правочину є передчасними та безпідставними, оскільки відповідне судове рішення щодо цього правочину відсутнє.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Пунктом 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи (п. 1 ст. 79 КАС України).

На підставі викладеного суд вважає, що твердження відповідача про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "Н.К. Трейд" та наведені відповідачем доводи в акті перевірки стосовно заниження позивачем сплати податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом, є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю.

Керуючись ст.ст.94, 122, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного підприємства "Багатогалузева фірма"Агро-Мир" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. № 0002122301/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 грудня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1