Постанова № 28271313, 29.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12951/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. при секретарі судового засіданняВербному Д.С. за участю представників сторін: від позивача від відповідача ОСОБА_3 Самсоненко Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ які полягають у проведені невиїзної документальної перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п.78, ст.. 78 Податкового кодексу України;

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ФОП ОСОБА_5 за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. по ланцюгу з контрагентами-покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч.1 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України);

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у направленні акта перевірки № 2881/172/НОМЕР_1 від 11.10.2012р. до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», без винесення податкового повідомлення-рішення, задекларованих ФОП ОСОБА_5 сум податкового зобов'язання за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., податкового кредиту за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. з податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»показники податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_5 сум податкового зобов'язання за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., податкового кредиту за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акту № 2881/172/НОМЕР_1 від 11.10.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП «ОСОБА_5 щодо документального не підтвердження реальності господарських відносин із контрагентами та повноти відображення в обліку з питання податку на додану вартість за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем з контрагентами за травень 2012р. та повноти відображення сум ПДВ за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. в податкового обліку за результатами якої було складено акт від 11.10.2012р. №2881/172/НОМЕР_1. Отже, висновками вказаного акту не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ФОП ОСОБА_5, а саме: по ланцюгу придбання за травень 2012р. -ТОВ «Устіна-Груп»(37731037), по ланцюгу реалізації покупцям за травень 2012 року -ТОВ «АТБ Маркет»(30487219), ФОП ОСОБА_6 Позивач вважає, що дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акту не відповідають вимогам діючого законодавства, висновок відповідача щодо нікчемності правочинів є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладений позивачем договір -нікчемним правочином. Тобто, орган податкової служби, вчинивши дії щодо відображення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем та його контрагентами недійсними пославшись в акті перевірки лише на акт від 10.09.2012р. №934/225/37731037 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Устіна-Групп»щодо документального підтвердження господарських відносин за травень 2012р., складений ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська та на відсутність зазначеного підприємства за його місцезнаходженням. Крім того, в усних поясненнях представник позивача зазначив, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, чого не було зроблено відповідачем. Також, позивач вказує і на те, що податковий орган не має права самостійно виключати з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених позивачем у податковій декларації за травень 2012р., оскільки такі дії були відповідачем вчинені в порушення норм ст. 49 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що ТОВ «Устіна-Групп»не мав можливості здійснювати оптову торгівлю овочами на адресу позивача, оскільки у останнього відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а тому, перевіряючим було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із постачальниками, покупцями, їх обсяг, вид, якість та розрахунки по всьому ланцюгу як придбання, так і подальшої реалізації товару та встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Також, представник відповідача зазначив, що підставами для таких висновків був акт перевірки від 14.09.2012р. № 954/227/37731037 складений ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Устіна-Груп»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період червня 2012р. у зв'язку відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу на перевірку №1009 від 11.10.2012р. виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська згідно із підпунктами 78.1.1 п.78.1 ст. 78 на підставі п.п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_7 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_5 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем з контрагентами за травень 2012р. та повноти відображення сум ПДВ за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 11.10.2012р. № 2881/172/НОМЕР_1.

Згідно висновків, зазначених у акті перевірки від 11.10.2012р., за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ФОП ОСОБА_5, а саме: по ланцюгу придбання за травень 2012р. - ТОВ «Устіна-Груп»(37731037), по ланцюгу реалізації покупця за травень 2012 року -ТОВ «АТБ Маркет»(30487219), ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_2).

18.10.2012р. позивач подав до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська заперечення до акту перевірки від 11.10.2012р.

Листом від 22.10.2012р. за №26811/10/17-222 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська заперечення на акт перевірки позивача залишила без задоволення.

Крім того, під час розгляду справи, судом було встановлено, що вищевказаний акт перевірки став підставою для відповідачем було зроблено коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту з податку на додану вартість і податкового зобов'язання за господарськими операціями, вчиненими ФОП ОСОБА_5 у травні 2012 року з ФОП ОСОБА_5, ООО «Українська Пулінгова Система», ТОВ «Устіна-Груп», ТОВ «АТБ-маркет», ЧП ОСОБА_8

Представник відповідача не заперечував проти вказаного факту коригування показників податкової звітності на підставі акту перевірки від 11.10.2012р. №2881/172/НОМЕР_1.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п20.1.4, п.20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно до вимог п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками ( у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 7 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № (далі - Порядок № 1003) передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.п. 3.2.2 п. 3.2 розділу ІІ Порядку № 1003, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Розглядаючи дані позовні вимоги суд вважає за необхідне надати оцінку взаємовідносинам ФОП ОСОБА_5 з її контрагентами -ТОВ «Устіна-груп», ТОВ «АТБ Маркет», ФОП ОСОБА_6, а саме встановити наявність чи відсутність господарської мети при укладанні та виконанні типових договорів поставки та купівлі-продажу.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачем було надано в підтвердження господарської мети з вказаними контрагентами копії договорів, податкових накладних, товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг, акти прийому передачі тари, акти повернення тари, виписка ПАТ «Укрсимбанк»за особовим рахунком за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

Крім того, свої висновки щодо нікчемності та неможливості реального здійснення платником податків операцій ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Устіна-Групп»відповідач ґрунтував на підставі висновків про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентом позивача -ТОВ «Устіна-Групп», що є порушенням норм Податкового кодексу України та вищенаведеного Порядку № 1003. Підставою для висновків щодо нікчемності та неможливості реального здійснення платником податків ФОП ОСОБА_5 операцій з ТОВ «АТБ Маркет»була зазначена відповідачем нікчемність та нереальність операцій саме з ТОВ «Устіна-Групп». Крім того, в судовому засіданні було встановлено та відповідачем не заперечувалось проти того факту, що в акті перевірки описка у п.4.2 на стр. 27. Так, замість приблизної суми типового договору купівлі-продажу №ТК-12/09 від 27.02.2009р. у розмірі 6 000 000 грн. та ПДВ 20% - 1 000 000 грн. повинна бути сума договору у розмірі 120 грн. та ПДВ 20% - 20 грн.

Також, суд зазначає, що нормами чинного податкового законодавства України, відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право під час проведення перевірки встановлювати нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Така ж сама правова позиція зазначена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. у справі №К/9991/50772/12.

При цьому, суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки -застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Проте, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовної вимоги стосовно визнання протиправними дії ДПІ у Бабушінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ФОП ОСОБА_5 за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. по ланцюгу з контрагентами-покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч.1 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 розділу І Порядку №1003, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В зазначеному пункті Порядку № 1003 мова йде саме про акт, як джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки, а не самого рішення.

Отже, акт перевірки податкового органу не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

Тобто, суд вважає, що порушене право позивача полягає саме у коригуванні податкової звітності на підставі акту перевірки, а тому належним способом захисту прав позивача відновлення для відновлення його порушеного права можуть бути позовні вимоги, які стосуються дій та зобов'язань пов'язаних саме з цим коригуванням.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача щодо коригування в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»без винесення податкового повідомлення-рішення, задекларованих ФОП ОСОБА_5 сум податкового зобов'язання за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., податкового кредиту за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. з податку на додану вартість на підставі акту № 2881/172/НОМЕР_1 від 11.10.2012р., то суд зазначає наступне.

Так, спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив, що є порушенням норм ст. 58 Податкового кодексу України.

Також, предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем у централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем в вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 11.10.2012р. підтверджений представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу -підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця -податкові зобов'язання, а у покупця -податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у зазначенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, нереальність здійснення позивачем господарських операцій, а також дій щодо коригування в автоматизованій системі податкового кредиту, податкового кредиту за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. та податкових зобов'язань за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 11.10.2012р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. та податкового кредиту позивача за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у направленні акту перевірки від 11.10.2012р. до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України, то в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом із пояснень представника відповідача зазначений акт відповідачем не направлявся до будь-яких інших податкових інспекцій, відповідних доказів позивачем суду не надано. Крім того, зазначена вимога направлена на захист прав та інтересів не позивача, а на захист прав та інтересів його контрагентів, що суперечить ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом її прав свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп. понесених позивачем згідно квитанції № 1/16 від 30.10.2012р. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача та ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо коригування в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового зобов'язання за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., податкового кредиту за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. з податку на додану вартість.

Зобов'язати ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_5 сум податкового зобов'язання за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., податкового кредиту за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акту №2881/172/НОМЕР_1 від 11.10.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 щодо документального не підтвердження реальності господарських відносин із контрагентами та повноти відображення в обліку з питання податку на додану вартість за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 2/а кВ.270, ідентифікаційний код НОМЕР_1)- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп.( шістнадцять грн. 09 коп.).

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 03.12.2012р.

Суддя О.С. Луніна