Постанова № 28271278, 19.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-3260/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді -Нагібіної Г.П.

при секретарі -Дигас В.М.

за участю:

позивача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби про скасування рішень, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ФОП ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Кіровоградського оружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень Знам'янської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 25.05.2012 р. №0001931700 та №0004351700.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2, посадові особи податкового органу необґрунтовано дійшли висновку про заниження податкового зобов'язання в сумі 110833,33 грн. в зв'язку з не включенням до складу податкового зобов'язання за червень 2009 р. податкову накладну №22 від 11.06.2009 р., оскільки за це ж порушення до ФОП ОСОБА_2 вже були застосовані штрафні (фінансові) санкції та визначене основне зобов'язання на підставі висновків попередньої перевірки.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов повністю. Позивач зазначив суду, що так як грошові кошти за реалізований товар по податковій накладній №22 від 11.06.2009 р. були отримані ще в 2008 р., тому податковим органом вже було застосовано штраф за дане порушення, тобто, по одній податковій накладній податковий орган двічі збільшив грошове зобов'язання, один раз за результатами попередньої перевірки (акт №142ю2/17-10/НОМЕР_1 від 24.06.2009 р.), а другий раз за результатами іншої перевірки (акт №116/2/1700/НОМЕР_1 від 14.05.2012 р.).

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився, суду надані заперечення на позов, які обґрунтовані тим, що позивач не збільшив суму податкового зобов'язання в червні 2009 р. на суму ПДВ, яка вказана у податковій накладній №22 від 11.06.2009 р., а відтак податковий орган правомірно збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ. Крім того, в запереченнях на позов зазначено, що позивач не подав до податкового органу податкову звітність форми 1-ДФ, в зв'язку з чим податковий орган застосував до позивача штраф.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 24.12.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 зареєстроване як фізична особа -підприємець Знам'янською районною державною адміністрацією 30.05.2007 р. про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_2 (а.с.39) та є платником податку на додану вартість (а.с.40).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Знам'янська ОДПІ Кіровоградської області ДПС (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. за результатами якої складно акт від 14.05.2012 р. №116/2/1700/НОМЕР_1 (а.с.9-31), яким встановлено порушення:

- пп..3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в червні 2009 р. в сумі 10833,333 грн.;

- п.176.2 а),б) Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 р., податкові розрахунки про суми доходів не подавалась до Знам'янської ОДПІ та не зазначались доходи, нараховані і виплачені приватним підприємцям, які мали взаємовідносини з СПД ФОП ОСОБА_2 за ІІ квартал 2010 р., ІІ квартал 2011 р., ІІІ квартал 2011 р., ІV квартал 2011 р. та інші порушення.

Відповідач на підставі акту перевірки прийняв податкові повідомлення -рішення від 25.05.2012р. №0001931700, яким збільшено грошове зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 10833,33 грн. -за основним платежом та 2708,33 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.32) та від 26.05.2012 р. №0004351700, яким збільшено грошове зобов'язання за платежом: податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.33).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями -рішеннями позивачем були подані скарги до ДПС у Кіровоградській області та ДПС України, які рішеннями про результати розгляду первинної скарги від 26.07.2012 р. №2555/10/10-108 та про результати розгляду повторної скарги від 27.08.2012 р. №714/0/141-12/П/10/2315 відхилені ДПС у Кіровоградській області ДПС України, відповідно (а.с.34-38).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 розділу 2.5.1 «Податкові зобов'язання»акту перевірки від 14.05.2012 р. №116/2/1700/НОМЕР_1, перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-8.4) за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. встановлено заниження задекларованих позивачем сум податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 10833,33 грн. Дане порушення позивачем допущенне в зв'язку з не включенням до податкового зобов'язання за червень 2009 р. суму ПДВ по податковій накладній №22 від 11.06.2009 р. виписаній ВАТ «Надвірнянський кар'єр», згідно якої позивачем було реалізовано привід КМД-1750 у зборі з валом та шестерною у кількості 1 шт. на суму 65000 грн., в т.ч. ПДВ -10833,33 грн.

З такими висновками суд погоджується лише частково, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 01.11.2012 р. у ВАТ «Надвірнянський кар'єр»витребувано інформацію щодо господарських операцій з позивачем (а.с.81).

Згідно відповіді ВАТ«Надвірнянський кар'єр-Карпати»(яке є правонаступником ВАТ ВАТ«Надвірнянський кар'єр»э) №394/12 від 22.11.2012 р., останнє в жовтні 2008 р. одержало від ФОП ОСОБА_2 привід до КМД-1750 вартістю 65000 грн. та відповідно на придбаний товар накладну №8-10-3 від 11.10.2008 р. За придбаний товар товариство у жовтні місяці 2008 р. здійснено оплату в розмірі 62000 грн. та в травні 2009 р. -3000 грн. На підтвердження зазначеного ВАТ «Надвірнянський кар'єр-Карпати»надало накладну, податкову накладну та докази оплати товару (а.с.90-100).

На вимогу суду, відповідач надав акт попередньої перевірки позивача №142ю2/17-10/НОМЕР_1 від 24.06.2009 р. та інформацію щодо винесення податкового повідомлення -рішення за цим актом (а.с.101).

Згідно розділу 3.3.1 «Податкові зобов'язання»акту перевірки №142ю2/17-10/НОМЕР_1 від 24.06.2009 р. (акт попередньої перевірки) за результатами перевірки встановлено заниження в жовтні 2008 р. податкових зобов'язань за операціями з ВАТ «Надвірнянський кар'єр»в сумі 10333,34 грн. (а.с.105-118). Дане порушення виникло з огляду на те, що позивачем на рахунок отримано в жовтні 2008 р. грошові кошти від ВАТ «Надвірнянський кар'єр»за привід до КМД-1750 в сумі 62000 грн. (в т.ч. ПДВ 10333,34 грн.), які позивачем не були враховані до складу податкового зобов'язання.

За результатами висновків акту перевірки №142ю2/17-10/НОМЕР_1 від 24.06.2009 р. Знам'янською ОДПІ винесено податкове повідомлення -рішення від 01.07.2009 р. №0004621700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 15199,66 грн. -за основним платежом та 7599,83 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.104). Згідно з розрахунку податкового зобов'язання з ПДВ за зазначеним рішенням, саме за господарською операцією позивача з ВАТ «Надвірнянський кар'єр»визначено податкове зобов'язання в сумі 10333,34 грн.

Вищеописане податкове повідомлення -рішення позивач не оскаржував, а погодившись з порушеннями, сплативши суму податкового зобов'язання.

Як зазначав позивач в судовому засіданні, грошові кошти за привід до КМД-1750 ВАТ «Надвірнянський кар'єр» перераховувало частково, а податкову накладу позивач виписав за домовленістю з ВАТ «Надвірнянський кар'єр»після повної сплати вартості товару.

В судовому засіданні встановлено, що в жовтні 2008 р. на рахунки позивача від ВАТ «Надвірнянський кар'єр» надійшло 62000 грн., що підтверджується письмовими поясненнями ВАТ«Надвірнянський кар'єр-Карпати»(а.с.90,93-99), виписками по особовому рахунку позивача (а.с.125-127) та висновками Знам'янської ОДПІ, викладеними в акті перевірки №142ю2/17-10/НОМЕР_1 від 24.06.2009 р.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинний на час виникнення правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

А відтак, у позивача виник обов'язок збільшити суму податкового зобов'язання саме в податковий період (жовтень 2008 р.) в якому ним отримані на розрахунковий рахунок грошові кошти.

Незважаючи, на те, що за наслідками попередньої перевірки позивачу вже було збільшене грошове зобов'язання з ПДВ в зв'язку з не включенням до складу податкового зобов'язання суми 10333,34 грн., відповідач знову за наслідками останньої перевірки знову збільшив податкове зобов'язання з ПДВ на суму 10833,34 грн.

Тобто, позивачу фактично двічі збільшено суму податкового зобов'язання за одним й тим же правочином, що на думку суду є неприпустими.

Суму ПДВ в розмірі 10333,34 грн. позивачу донараховано відповідачем як в податковому повідомленні -рішенні від 01.07.2009 р. №0004621700/0 так і в оскаржуваного податковому повідомленні -рішенні від 25.05.2012р. №0001931700.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є механізмом притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачу вже було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за правочином щодо реалізації позивачем ВАТ «Надвірнянський кар'єр»приводу до КМД-1750, а відтак суд дійшов висновку, що позивачу вже було донараховано ПДВ в сумі 10333,34 грн. за цією господарською операцією. Дане унеможливлює повторне збільшення податкового зобов'язання за одним й тим самим правочином.

А відтак, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині належить задовольнити, а податкове повідомлення -рішення в частині визначення основного платежу з ПДВ в сумі 10333,34 грн. та штрафної (фінансової) санкцій в сумі 2583,40 грн. (10333,34 грн. х 25%) підлягає скасуванню.

Проте, сума ПДВ згідно податкової накладної №22 від 11.06.2009 р. становить 10833,33 грн., а позивачу була збільшена сума ПДВ згідно податкового повідомлення -рішення від 01.07.2009 р. №0004621700/0 лише в сумі 10333,34 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2009 р. позивач не зазначив решту суми ПДВ за податковою накладною №22 від 11.06.2009 р. в розмірі 500 грн., не збільшивши суму податкового зобов'язання ні в травні 2009 р., ні в червні 2009 р. на суму 500 грн.

З приводу даного порушення позивач зазначив суду, що подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 р. із зазначенням даної суми, проте відповідач протиправно її не прийняв та заставив позивача переписати податкову декларацію за червень 2009 р.

Суд критично оцінює такі пояснення позивача, оскільки вони не підтверджені жодним доказом, а до матеріалів справи відповідач додав податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 р., яку позивач самостійно подав до податкового органу (а.с.64-67) і в якій відсутня сума податкового зобов'язання в розмірі 500 грн. за господарською операцією з ВАТ «Надвірнянський кар'єр».

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 500 грн. відповідач здійснив правомірно, а відтак в цій частині адміністративного позовну належить відмовити. Оскільки визначення основного платежу в сумі 500 грн. відповідач здійснив правомірно, а відтак і штрафна (фінансова) санкцій в сумі 124,93 грн. (500 грн. х 25%) нарахована відповідачем правомірно.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно висновків розділу 2.4 «нарахування, утримання, повнота та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам»акту перевірки від 14.05.2012 р. №116/2/1700/НОМЕР_1, позивач податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих на користь платників податку і утриманого з них податку форми 1-ДФ за ІІ квартал 2010 р., ІІ квартал 2011 р., ІІІ квартал 2011 р. та за IV квартал 2011 р. до податкового інспекції не подавав, чим порушено вимог п.176.2 а),б) ст.176 ПК України.

З такими висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу а), б) пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з підпунктом 177.7 статті 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, позивач не реєстрував трудові договори з фізичними особами, тобто позивач не мав найманих працівників відносно яких він міг виступати як податковий агент.

Згідно розрахунку грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, наданого відповідачем вбачається, що позивач, як на думку податкового органу, допустив порушення пп.176.2 а),б) ст.176 ПК України, не подавши звіт 1-ДФ за правовідносинами з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 (а.с.63).

В акті перевірки розділ 2.4 перераховано осіб, доходи, яких, не були відображені в звіті 1-ДФ. Проте, згідно даного переліку позивачем були перераховані кошти ФОП ОСОБА_4 -за товар, ФОП ОСОБА_7 -за товар, ФОП ОСОБА_8 -за товар. Тобто, всі господарські операції були щодо купівлі позивачем товарів і саме у фізичних осіб-підприємців. Жодних доказів щодо оплати робіт чи то послуг позивачем фізичним особам, відповідачем суду не надано і в акті перевірки не відображено.

Позивач мав господарські відносини з фізичними особами -підприємцями, а не з фізичними особами, а відносно фізичних осіб - підприємців позивач не є податковим агентом. Оскільки позивач, як зазначено в акті перевірки та підтверджено в судовому засіданні позивачем, не мав господарських взаємовідносин з фізичними особами, а мав господарські взаємовідносини лише з фізичними особами-підприємцями, а тому не мав обов'язку подавати до податкового органу звіт 1-ДФ.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відповідач здійснив не правомірно, а відтак в цій частині адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскільки в судовому засіданні підтверджено частково висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з частиною третьою цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 140,51 грн., що підтверджується квитанцією №47/63 від 25.09.2012 р. (а.с.2) та №83 від 15.10.2012 р.(а.с.49), враховуючи часткове задоволення позовних вимог поверненню з Державного бюджету підлягає 134,29 грн.

Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 94, 158 -163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби про скасування рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 травня 2012 р. №0001931700, яким збільшено грошове зобов'язання за платежом: податок на додану вартість, в частині визначення основного зобов'язання в сумі 10333,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2583,4 грн.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 травня 2012 р. №0004351700, яким збільшено грошове зобов'язання за платежом: податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510 грн.

Присудити фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 134,29 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 134,29 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду виготовлений 24.12.2012 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна