Ухвала суду № 28269964, 20.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/9770/2012 Провадження № 22-ц/2590/3911/2012 Головуючий у I інстанції - Жук М.І.Категорія - цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіМамонової О.Є.,суддів:Шемець Н.В., Позігуна М.І.,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2012 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та поділ доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення його позову до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та поділ доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності; з метою забезпечення позову накладено арешт на все рухоме майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість, та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наклавши арешт на все рухоме майно за вищевказаною адресою, суд порушив права ОСОБА_5 на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки вказане приміщення є магазином, а всі нерухомі речі, які знаходяться в ньому - товарами, котрі перебувають на реалізації та використовуються у господарській діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

У письмових запереченнях ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5 та її представника - ОСОБА_7, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_8, які просили апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення його позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що 26 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя: обладнання, товари та інше майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, а також доходи у 1552177 грн., одержані ОСОБА_5 від здійснення нею підприємницької діяльності; визнати право власності на Ѕ частину за кожним на обладнання, товари та інше майно за вказаною адресою та Ѕ частину одержаних ОСОБА_5 доходів від підприємницької діяльності. Позивач наголошував на тому, що вказане майно, в розумінні ст. 61 СК України, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу між сторонами (а.с.2-4).

Одночасно ОСОБА_6 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, яка мотивована тим, що відповідачем на даний час вчиняються дії з приводу реалізації та вивезення спірного майно із вказаного приміщення, що може призвести до неможливості та утруднення подальшого виконання судового рішення (а.с.10).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Роз'ясненнями пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року передбачено, що при розгляді заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 60 СК України вважається, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа - підприємець і місцем провадження господарської діяльності є АДРЕСА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.8).

Згідно довідки КП «ЧМБТІ» №15267 від 05.12.2012 року, ОСОБА_5 є власником в цілому квартири АДРЕСА_1, правовий статус вказаного приміщення - квартира (а.с. 65).

Квартира АДРЕСА_1 була набута подружжям ОСОБА_5 в період перебування у зареєстрованому шлюбі згідно договорів купівлі - продажу №№ 4062, 4067 від 24.12.2002 року та № 2844 від 30.10.2003 року (а.с.65).

Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу майна, що знаходиться у квартирі, придбаній сторонами в період шлюбу, висновок суду про доцільність забезпечення заявленого позову та накладення арешту на спірне нерухоме майно повністю узгоджується з матеріалами справи, оскільки існує вірогідність відчуження цього майна відповідачем, що, в свою чергу, може утруднити в подальшому виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою були порушені права відповідача на зайняття підприємницькою діяльністю не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки спір виник саме з приводу обладнання, товарів та іншого майна, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, яке відповідно до Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного Кодексу України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2012 року постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ч.1 п.1 ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: