Вирок № 28268523, 22.11.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/663/12

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

22.11.2012 року Джанкойський міськрайонний суд АвтономноЇ Республіки Крим в складі: головуючого Юдакової Г.Ш.

при секретарі Кузь Т.О.

за участю прокурора Оніщук О.М.

захисника ОСОБА_1

законних представників ОСОБА_2

представника служби по справам дітей ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду мста Джанкоя кримінальну справу за обвинуваченням: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Ялта, АР Крим, громадянки України, вірменки, неодруженої, яка навчається на 1-му курсі КРПЗ «Пруднівський професійний ліцей», проживає за адресою: АДРЕСА_1, (гуртожиток від даного ліцею), раніше не судимої;

у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 20 липня 2012 року о 21 годині, знаходячись в кабінеті вихователя, розташованого в приміщенні школи - інтернат, по АДРЕСА_2, де реалізуючи раптово виниклий намір на викрадання чужого майна зі столу таємно викрала мобільний телефон, марки «Нокіа», моделі с-2, вартістю 250 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора МТС, вартістю 10 гривень, флеш карта, об'ємом 2 гб, вартістю 40 гривень, які належали ОСОБА_5, після чого з викраденим з місця злочину зникла і розпорядилася вище вказаним майном на свій розсуд, в зв'язку з чим причинила ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 300 гривень.

У судовому розгляді підсудна ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у скоєному злочину, та дала свідчення, що 20 липня 2012 року вона перебувала в школі інтернат, в комп'ютерному класі. Також там з нею знаходився її знайомий ОСОБА_7, який також проживає у школі інтернат. Приблизно о 21-00 годині, вона дізналася, що його телефон марки «Нокіа», чорного кольору знаходиться на зарядному пристрої в кімнаті вихователів на першому поверсі. Нічого йому вона не кажучи, вона пішла і самостійно зняла з зарядного пристрою телефон. Взявши телефон зайшла в спальну кімнату, поклала мобільний телефон ОСОБА_7 під матрац і лягла спати. На наступний день, 21 липня 2012 року прокинувшись близько 12 години дня, вона взяла мобільний телефон ОСОБА_7 і поїхала в м.Сімферополь, до своєї матері. Через декілька годин вона сіла в маршрутку і попрямувала в м.Ялта до своєї подруги ОСОБА_1, якій вона вирішила подарувати вкрадений телефон. На наступний день 22 липня 2012 року вона повернулася до в м.Джанкой. У скоєному щиро кається.

Крім того, в ході судового слідства допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7, який дав свідчення, що влітку йому хрещений подарував грошові кошти в розмірі 500 гривень. На ці кошти він купив собі мобільний телефон, марки «Нокіа», моделлю з-2, за 250 гривень, сім карту «МТС» за 10 гривень, та флеш карту обсягами на 2Гб, за 40 гривень. Всього витратив грошові кошти на загальну суму 300 гривень. Приблизно в 20 числах липня місяця 2012 року, він приїхав до школи-інтернат в м.Джанкой. Поставивши телефон на зарядний пристрій, він пішов назад до себе в кімнату, яка розташована на 2м поверсі. Коли він спустився на перший поверх щоб взяти телефон з кабінету, вихователька йому відповіла, що телефон взяла ОСОБА_4. Матеріальна шкода йому відшкодована. Його пояснення оголошені та перевірені у порядку ст.ст. 290, 306 КПК України 1960 року ( а.с.18).

Крім свідчень підсудної її винуватість підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_8, яка в ході досудового слідства дала пояснення, що з 19 на 20 серпня 2012 року самостійно заступила на нічне чергування. Чергування проходить на 2м поверсі, де лягають спати діти, і знизу, на першому поверсі біля входу. Приблизно о 21:00 годині вона перебувала у кабінеті вихователів, де до неї підійшов ОСОБА_7 і попросив, щоб вона його мобільний телефон, поставила на зарядку. Коли вона поставила телефон, то вона з ним піднялися на другий поверх. Кабінет закрила на навісний замок, поклала спати дітей, спустилася назад на перший поверх, де знаходилася в комірчині вихователів. Приблизно через годину, з другого поверху спустилася ОСОБА_4, у неї запитала де телефон. Так як він раніше дозволяв брати телефон. ОСОБА_4 із зарядки зняла телефон і пішла на 2-й поверх спати. Приблизно через годину до неї в комірчину прийшов ОСОБА_7 і попросив, щоб вона віддала телефон, на що вона повідомила, що телефон забрала ОСОБА_4. ОСОБА_7 сказав, що телефон нікому не дозволяв брати, і пішов на другий поверх до ОСОБА_4, щоб забрати телефон, але ОСОБА_4 на той момент вже спала, ОСОБА_7 її не став будив. На наступний день о 08 годині, вона помінялася чергуванням і пішла додому. Свідчення свідка оголошені та перевірені у порядку ст.306 КПК України 1960 року (а.с.24).

Допитана в ході досудового слідства свідок ОСОБА_10, яка пояснила, що приблизно біля 6 місяців тому, вона в мережі Інтернет, познайомилася з ОСОБА_4, з якою вона підтримує дружні стосунки. У 20-21 числах вона знаходилася вдома в м.Ялта, у родичів, де точного часу не пам'ятає, їй на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_4, з якою вона почала вести бесіду і запросила до себе в гості у м.Ялта. Приблизно в вечірній час, точно сказати не може, пішла на автовокзал, де зустріла ОСОБА_4, після чого пішли гуляти по м.Ялті, де ОСОБА_4 вона сказала, що у неї немає телефону, на що остання з кишені дістала телефон і передала його. Телефон був марки «Нокіа», темного кольору, на дві сім карти. У телефоні була встановлена ??сім карта мобільного оператора «МТС», номера не пам'ятає. Коли ОСОБА_4 передавала телефон, вона сказала, що це телефон її. У той же вечір вона стала ним користуватися, і будь-хто на номер телефону не дзвонив. Погулявши з ОСОБА_4 в м.Ялта, вони пішли з нею відпочивати, де наступного дня близько 9-10 годин ОСОБА_4, поїхала. Куди саме, вона не знає, але в той же день, коли ОСОБА_4 поїхала додому, на мобільний телефон, який дала ОСОБА_4, подзвонив хлопець, не представляючись, сказав щоб вона дала трубку телефону ОСОБА_4. Вона хлопцю сказала, що ОСОБА_4 поїхала. На наступний день, вона пішла на пляж, де телефон поклала на рушник, а сама пішла купатися. Коли прийшла назад, то виявила пропажу телефону. Про те, що телефон був викрадений, вона нічого не знала. Свідчення свідка перевірені та оголошені судом у порядку ст. 306 КПК України 1960 року (а.с.25).

Допитана ОСОБА_2, яка в ході досудового слідства була законним представником підсудної, пояснила суду, що з червня 2012 року вона працює в інтернаті. В обов'язки входить інструктаж співробітників школи інтернат. З моменту її працевлаштування, вона була знайома з підсудною. За характером ОСОБА_4 спокійна, з викладацьким складом ввічлива, між ними склалися хороші відносини і повне взаєморозуміння. Зі слів викладачів, вона дізналася, що ОСОБА_4 неодноразово йшла зі школи інтернат, без відома вчителів. Де проживають батьки, і чому остання виявилася в школі інтернат, вона не знає. Зараз ОСОБА_11 поступила в училище в Совєтському районі, в с. Пруди. Про скоєну крадіжку мобільного телефону в учня ОСОБА_12, вона дізналася зі слів працівників міліції. При проведенні досудового слідства були присутня при всіх слідчих діях.

Представник служби по справам дітей ОСОБА_3, дала суду пояснення, що ОСОБА_4 знаходилася в полі зору службу у зв'язку з неналежною поведінкою в учбовому закладі, неодноразовими виїздами з нього без дозволу адміністрації. З неї проводилися співбесіди. На час розгляду справи ОСОБА_4 вже досягла повноліття. Висловила свою думку щодо доцільності призначення покарання на розсуд суду за скоєний злочин.

Окрім досліджених доказів, винуватість підсудної повністю доведена і іншими матеріалами кримінальної справи, а саме:

- протоколом огляду місця події (а.с.6-9);

- протоколом очної ставки (а.с. 40).

Таким чином, проаналізував сукупність досліджених доказів, винуватість підсудної ОСОБА_4 у скоєні даного злочину є доведеною у повному обсязі.

Дії підсудної вірно кваліфіковані за ст.185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При визначенні підсудній ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує характер і суспільну небезпеку злочину, дані про особу підсудної, який раніше не судимий, характеризується за місцем проживання та навчання посередньо, навчається на 1-му курсі КРПЗ «Пруднівський професійний ліцей», на обліку у лікаря наркологу та психіатра не знаходиться.

В якості обставин що пом'якшують покарання підсудної суд вважає повне визнання нею своєї вини, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, скоєння злочину у неповнолітньому віці. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Таким чином, проаналізував сукупність всіх обставин по справі, даних про особу підсудної суд вважає, що необхідним та достатнім буде покарання у межах ч. 1 ст.185 КК України у вигляді громадських робіт, що буде для неї належною карою за скоєне та приведе до її виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі задоволенню не підлягає у зв'язку з добровільним відшкодуванням заподіяних збитків.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.321-325 КПК України 1960 року, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт гривень.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_7 залишити без задоволення у зв'язку з добровільним відшкодуванням заподіяної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим через Джанкойський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий Г.Ш.Юдакова