Ухвала суду № 28268032, 16.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4105/12/0170/26

16.10.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Трейд"- Ставіло Андрій Олександрович, довіреність № б/н від 03.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник заявника апеляційної скарги, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 02.08.12 у справі № 2а-4105/12/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Трейд" (вул. Козлова, 45, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" задоволено частково:визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 06.04.2011 №0003741502 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21218,00 грн. основного платежу та 15913,50 грн. штрафних санкцій, в інший частині позовних вимог -відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд""(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про: визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0003741502 про донарахування податку на додану вартість на суму 21218,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 15913,50 грн.; зобов'язання працівників відповідача не донараховувати позивачу податкові зобов'язання, штрафні санкції до погодження податкового зобов'язання за актом позапланової виїзної перевірки вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2009 від 14.05.2010 № 6415/2307/33077185.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване повідомлення-рішення, дійшов не вірних висновків щодо дій позивача по складанню податкової декларації.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 06.04.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003741502 про донарахування податку на додану вартість на суму 21218,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 15913,50 грн.

Передумовою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт №951/15-2/33077185 від 02.04.2012 камеральної перевірки позивача з питань повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року №1492 а саме: збільшена сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 21218,00грн; зменшена сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 745760,00грн.

Згідно статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Слід зазначити, що єдиним місцем проведення камеральної перевірки є приміщення контролюючого органу. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Особливістю камеральної перевірки є спрощений процесуальний порядок її проведення. Посадові особи контролюючого органу мають право здійснювати камеральну перевірку без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Законодавець не визначає підстав проведення камеральних перевірок, а це означає, що всі податкові декларації (розрахунки) підлягають камеральній перевірці. Відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що при проведенні камеральної перевірки, відповідач мав можливість зробити висновок щодо правильності повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2012 року. Такі ж самі повноваження органам податкової служби надано, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41, яким затверджено форму Акту Камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість платника податку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно Додатку 3 до Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість можливими порушеннями, які можуть бути встановлені при проведені камеральної перевірки з боку платника податку на додану вартість є : неподання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України; несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України; порушення Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що не вплинула на розрахунки з бюджетом; порушення Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41, а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в акті перевірки №951/15-2/33077185 від 02.04.2012 відповідач дійшов висновку про необґрунтованість формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не вивчаючи первинні документи позивача, які стали підставою для його формування, що є не припустимим.

Судова колегія зауважує, що висновки щодо обґрунтованості та повноти формування позивачем податкового кредиту відповідно до приписів статтей 198,75,77,78 Податкового кодексу України можливо зробити лише під час проведення документальної перевірки такого платника податку, оскільки такий висновок потребує вивчення інших документів, не віднесених до податкової звітності.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у Листі Державної податкової адміністрації України від 23.03.2011 вих № 8073/7/16-1617 на адресу Голів державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі, зазначено, що за наслідками камеральних перевірок податкової звітності та опрацювання іншої наявної в базах даних та звітній частині облікової справи платника податкової інформації (результатів Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних контрагентів, даних митних органів, інформації Єдиного реєстру податкових накладних тощо) формуються лише висновки, які можуть бути підставою для їх направлення до відповідних структурних підрозділів податкової служби для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження.

Отже, відповідачем було зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість необґрунтовано та при порушенні встановленого порядку проведення камеральних перевірок.

Як свідчать матеріали справи з акту перевірки №951/15-2/33077185 від 02.04.2012 вбачається, що при перевірці відповідачем було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий (від 20.03.2012 №9013381367) з урахуванням актів: про результати камеральної перевірки позивача з питань повноти нарахування податку на додану вартість за січень від 24.02.2012 №2144/15-2/33077185; про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2009 від 14.05.2010 за №6415/2307/33077185.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що висновки акту №6415/2307/33077185 від 14.05.2010, в тому числі повідомлення-рішення № 0020582301/0 від 26.05.2010, №0020592301/0 від 26.05.2010, які взяті відповідачем за основу перевірки оскаржені в судовому порядку і на сьогоднішній день питання про правомірність висновків акта № 6415/2307/33077158 від 14.05.2010 є предметом розгляду Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, тобто, на момент складання податкового повідомлення-рішення за висновками акту перевірки від 02.04.2012 № 951/15-2/33077185 грошове зобов'язання не узгоджено.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим №4477/11/0170/23 від 19.08.2011, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 22.02.2011 №0002491502/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 496,00грн. основного платежу та 124,00грн. штрафних санкцій скасовано та визнано протиправним.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 21218,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 15913,50 грн. є необґрунтованим, в зв'язку з чим, прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0003741502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0003741502, тому існують підстави для визнання його протиправним та його скасування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0003741502 щодо донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 21218,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 15913,50 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0003741502, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2012 у справі № 2а-4105/12/0170/26 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко