Ухвала суду № 28267902, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7091/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний" постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний" (далі -ТОВ "Офісний центр "Індустріальний") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ у Дарницькому районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2011 №0000033500/16585 щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 21750,00 грн. та №0000023500/16586 щодо донарахування податку на прибуток в сумі 23906,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Офісний центр "Індустріальний" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Офісний центр" Індустріальний" (змінено організаційно-правову форму на ТОВ "Офісний центр "Індустріальний") з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з Приватним підприємством «ТД» Фаворит Плюс» (далі - ПП «ТД» Фаворит Плюс») за період з 01.04.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 08.04.2011 № 13/35- 40/31922460.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.3.1 ст. 3, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 ст.8, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19 125,00 грн.

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 17 400,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 26.04.2011 №0000033500/16585, яким позивачу донарахування податок на додану вартість у сумі 21750,00 грн., в тому числі за основним платежем - 17 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4350,00 грн. та №0000023500/16586 щодо донарахування податку на прибуток в сумі 23906,25 грн., в тому числі за основним платежем - 19125,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4781,25 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу про «безтоварний» характер договорів від 24.03.2009, від 10.04.2009 та від 25.08.2009 укладених з ПП «ТД»Фаворит Плюс», тобто здійснення лише паперового їх оформлення без здійснення їх виконання в натурі.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 та 7.7.2 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ПП «ТД»Фаворит Плюс»було укладено договір від 24.03.2009 про надання послуг по прибиранню офісного, договір від 10.04.2009 про виконання ремонтних робіт частини офісного приміщення (договір; підписаний директором третьої особи ОСОБА_3) та договір від 25.08.2009 щодо миття вікон на фасаді, які підписані директором ПП «ТД»Фаворит Плюс»ОСОБА_3

За вказаними договорами були здійснені відповідні платежі і надані податкові накладні, що сторонами не заперечуються.

Свідком ОСОБА_4 допитаним судом першої інстанції, який працює та працював на посаді коменданта у ТОВ "Офісний центр "Індустріальний" під час господарських відносин з ПП «ТД»Фаворит Плюс», повідомлено що миття вікон, прибирання офісного приміщення та ремонт приміщень здійснювався ПП «ТД»Фаворит Плюс» про що він дізнався від його керівництва. Поряд з цим, свідок повідомив, що в штаті позивача наявні посади прибиральників, які постійно працюють у приміщенні центру.

Однак, колегія суддів вважає, що такі свідчення не доводять реального характеру виконання укладених з ПП «ТД»Фаворит Плюс» договорів, оскільки ОСОБА_4 перебуває з позивачем у трудових відносинах і така інформація стала йому відома від керівництва.

Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 вересня 2010 року, який набрав законної сили, директора ПП «ТД»Фаворит Плюс» ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Зокрема, судом встановлено, що в червні 2008 року ОСОБА_3 за пропозицією невстановленої особи, бажаючи отримати грошову винагороду безпосередньо прийняла участь у створені і державній реєстрації ПП «ТД» Фаворит Плюс» з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійсненя господарської діяльності, а після реєстрації вказаного підприємства всі реєстраційні документи та печатку передала невстановленій особі за грошову винагороду, як податкова звітність, так і первинні бухгалтерські документи, які підтверджують діяльність ПП «ТД»Фаворит Плюс» з контрагентами, підписана не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 26.04.2011 №0000033500/16585 щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 21750,00 грн. та №0000023500/16586 щодо донарахування податку на прибуток в сумі 23906,25 грн. є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Офісний центр "Індустріальний" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний" -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.