Рішення № 28265838, 24.12.2012, Господарський суд Чернігівської області

24.12.12

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

24 грудня 2012 року Справа №5028/8/53(22/16)/2012

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа -Гарант», б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Щекавицька, 55, м. Київ, 04071

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037

про відшкодування 3788грн.05коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Бакуменко О.М. -представник, довіреність №13/208-606 від 27.12.2011р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3788грн.05коп., виплачених ним, як страховиком, страхового відшкодування на підставі договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди, винним у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність котрої застрахована відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2012р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог з 4298грн.05коп. до 3788грн.05коп., а саме на 510грн. франшизи за полісом серії ВС №3364814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Таким чином, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.12.2012р., про що складено протокол, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали суду від 11.12.2012р. про відкладення розгляду справи на 24.12.2012р., яка направлялась відповідачу на адресу місцезнаходження, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.09.2012р. (витяг з Єдиного державного реєстру -а.с.77), а саме: вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, повернута до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

13 березня 2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа -Гарант" (страховик за умовами договору, позивач у справі) та фізичною особою Бєлоусовим Дмитром Олександровичем (страхувальник за умовами договору) укладено договір №06-UZ/01-005-00266 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави (далі за текстом -договір добровільного страхування), за умовами якого застраховано транспортний засіб Subary Legacy, державний реєстраційний номер АР8031ВА, зокрема, від пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до розділу 3 договору добровільного страхування вигодонабувачем за даним договором є ТОВ «Укрпромбанк»в особі філії КРУ ТОВ «Укрпромбанк»в сумі заборгованості за кредитним договором №651-0201036/ФК від 13.03.2008р.

Аналіз договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли відносини з добровільного страхування, які регулюються нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України та Законом України "Про страхування".

За змістом ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст.6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування»закріплено в ст.354 Господарського кодексу України та ст.979 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із довідок ДАІ (а.с.16-17) 01.04.2009р. о 13год.30хв. в місті Києві на перехресті вул.Набережне шосе -Поштова площа сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тойота, державний номер К010ТY64 під керуванням Гриви Геннадія Івановича, та автомобіля Субару, державний номер АР8031ВА під керуванням Бєлоусова Дмитра Олександровича, внаслідок якої автомобіль марки -Субару, номерний знак АР8031ВА отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування»страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається із п/п.5.1.1. п.5.1. розділу 5 договору добровільного страхування дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок настання якого здійснювалось страхування.

Згідно із ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом п. 3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування»до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

03 квітня 2009 року Бєлоусов Д.О. звернувся до позивача із заявою (а.с.14-15), якою повідомив про факт пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та просив виплатити страхове відшкодування в рахунок погашення кредиту.

У відповідності до звіту №4027 від 06.05.2009р. з визначення вартості матеріального збитку (а.с.19-30), вартість відновлювального ремонту автомобіля Subary Legacy, державний номер АР8031ВА в зв'язку з його пошкодження в ДТП склала 4518грн.71коп.

20 липня 2009 року позивачем складено страховий акт №СТ/09/1194 (а.с.32), відповідно до якого вищевказана дорожньо-транспортна пригода кваліфікована як страховий випадок, в зв'язку з чим вирішено виплати вигодонабувачу -КРУ ТОВ «Укрпромбанк»страхове відшкодування у розмірі 4298грн.05коп.

На виконання умов договору добровільного страхування позивачем за платіжним дорученням №1973 від 20.07.2009р. (а.с.78) виплачено страхове відшкодування у розмірі 4298грн.05коп. Факт виплати страхового відшкодування також підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.116-118).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 4298грн.05коп. у зв'язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.

В силу ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне за змістом правило щодо переходу до страховика після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат викладене в ст.993 Цивільного кодексу України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2009р. по справі №3-3038-09 (а.с.18) Гриву Геннадія Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Гриви Г.І. на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем щодо забезпеченого транспортного засобу -автомобіля Тойота, державний номер К010ТY64, згідно із полісом серії ВС №3364814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із даними наданими Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду з Єдиної централізованої бази даних (а.с.141): дата початку дії полісу серії ВС №3364814 -01.04.2009р.; дата закінчення дії полісу -31.03.2010р.; ліміт відповідальності страховика по майну -25500грн.; франшиза -510грн.

Позивач, стверджуючи, що оскільки цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчинені ДТП, застрахована відповідачем, останній зобов'язаний виплатити позивачу 3788грн.05коп., сплачені позивачем як страхове відшкодування за договором №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.

В силу п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування»страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним із видів обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно із ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

В силу ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст.28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Враховуючи, що, як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, застрахована відповідачем на підставі полісу серії ВС №3364814, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП автомобілю Subary Legacy, державний реєстраційний номер АР8031ВА, котрий належить потерпілому Бєлоусову Д.О.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивачем на підставі договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, у зв'язку із настанням страхового випадку здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 4298грн.05коп. до позивача в силу закону, а саме ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування», перейшло належне потерпілому Бєлоусову Д.О. право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався в позасудовому порядку до відповідача з регресною вимогою від 05.06.2012р. (а.с.34) про виплату страхового відшкодування. Вищевказана вимога, як свідчить поштове повідомлення (а.с.35), отримана відповідачем 03.07.2012р., однак була залишена ним без задоволення.

В силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається із полісу серії ВС №3364814, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність Гриви Г.І. як власника наземного транспортного засобу, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500грн., франшиза -510грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу має бути зменшено на розмір франшизи.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята ухвалою суду від 27.11.2012р. до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача не фактично сплачену суму страхового відшкодування -4298грн.05коп., а страхове відшкодування, зменшене на 510грн. франшизи за полісом ВС №3364814, а саме 3788грн.05коп. (4298грн.05коп. -510грн.), що відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку страхового відшкодування (а.с.31) позивачем до розміру відшкодування включено 83грн. вартості послуг ДАІ за надання довідки про обставини ДТП.

За змістом ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту наведеної норми закону, вбачається, що даною статтею визначений вичерпний перелік витрат, котрі відшкодовує страховик цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілому у зв'язку з пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, винним у скоєнні якої є страхувальник. До таких витрат не належать витрати на отримання довідки ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно до розміру страхового відшкодування, яке він просить стягнути з відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної у скоєнні ДТП особи, включено вартість послуг ДАІ за надання довідки про обставини ДТП.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу суми виплаченого останнім страхового відшкодування, з урахуванням безпідставного включення позивачем до заявленої до стягнення суми вартості послуг ДАІ, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 3705грн.05коп. страхового відшкодування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.354 Господарського кодексу України, ст.ст.979, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів (ідентифікаційний код 23498273) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа -Гарант", б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Щекавицька, 55, м. Київ, 04071 (ідентифікаційний код 32382598, п/р26508063794100 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) 3705грн.05коп. страхового відшкодування та 1574грн.23коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 26 грудня 2012 року.

Суддя Т.Г. Оленич УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

24 грудня 2012 року Справа №5028/8/53(22/16)/2012

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа -Гарант», б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Щекавицька, 55, м. Київ, 04071

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037

про відшкодування 3788грн.05коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Бакуменко О.М. -представник, довіреність №13/208-606 від 27.12.2011р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3788грн.05коп., виплачених ним, як страховиком, страхового відшкодування на підставі договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди, винним у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність котрої застрахована відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2012р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог з 4298грн.05коп. до 3788грн.05коп., а саме на 510грн. франшизи за полісом серії ВС №3364814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Таким чином, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.12.2012р., про що складено протокол, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали суду від 11.12.2012р. про відкладення розгляду справи на 24.12.2012р., яка направлялась відповідачу на адресу місцезнаходження, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.09.2012р. (витяг з Єдиного державного реєстру -а.с.77), а саме: вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, повернута до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

13 березня 2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа -Гарант" (страховик за умовами договору, позивач у справі) та фізичною особою Бєлоусовим Дмитром Олександровичем (страхувальник за умовами договору) укладено договір №06-UZ/01-005-00266 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави (далі за текстом -договір добровільного страхування), за умовами якого застраховано транспортний засіб Subary Legacy, державний реєстраційний номер АР8031ВА, зокрема, від пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до розділу 3 договору добровільного страхування вигодонабувачем за даним договором є ТОВ «Укрпромбанк»в особі філії КРУ ТОВ «Укрпромбанк»в сумі заборгованості за кредитним договором №651-0201036/ФК від 13.03.2008р.

Аналіз договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли відносини з добровільного страхування, які регулюються нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України та Законом України "Про страхування".

За змістом ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст.6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування»закріплено в ст.354 Господарського кодексу України та ст.979 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із довідок ДАІ (а.с.16-17) 01.04.2009р. о 13год.30хв. в місті Києві на перехресті вул.Набережне шосе -Поштова площа сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тойота, державний номер К010ТY64 під керуванням Гриви Геннадія Івановича, та автомобіля Субару, державний номер АР8031ВА під керуванням Бєлоусова Дмитра Олександровича, внаслідок якої автомобіль марки -Субару, номерний знак АР8031ВА отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування»страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається із п/п.5.1.1. п.5.1. розділу 5 договору добровільного страхування дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок настання якого здійснювалось страхування.

Згідно із ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом п. 3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування»до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

03 квітня 2009 року Бєлоусов Д.О. звернувся до позивача із заявою (а.с.14-15), якою повідомив про факт пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та просив виплатити страхове відшкодування в рахунок погашення кредиту.

У відповідності до звіту №4027 від 06.05.2009р. з визначення вартості матеріального збитку (а.с.19-30), вартість відновлювального ремонту автомобіля Subary Legacy, державний номер АР8031ВА в зв'язку з його пошкодження в ДТП склала 4518грн.71коп.

20 липня 2009 року позивачем складено страховий акт №СТ/09/1194 (а.с.32), відповідно до якого вищевказана дорожньо-транспортна пригода кваліфікована як страховий випадок, в зв'язку з чим вирішено виплати вигодонабувачу -КРУ ТОВ «Укрпромбанк»страхове відшкодування у розмірі 4298грн.05коп.

На виконання умов договору добровільного страхування позивачем за платіжним дорученням №1973 від 20.07.2009р. (а.с.78) виплачено страхове відшкодування у розмірі 4298грн.05коп. Факт виплати страхового відшкодування також підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.116-118).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 4298грн.05коп. у зв'язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.

В силу ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне за змістом правило щодо переходу до страховика після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат викладене в ст.993 Цивільного кодексу України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2009р. по справі №3-3038-09 (а.с.18) Гриву Геннадія Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Гриви Г.І. на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем щодо забезпеченого транспортного засобу -автомобіля Тойота, державний номер К010ТY64, згідно із полісом серії ВС №3364814 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із даними наданими Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду з Єдиної централізованої бази даних (а.с.141): дата початку дії полісу серії ВС №3364814 -01.04.2009р.; дата закінчення дії полісу -31.03.2010р.; ліміт відповідальності страховика по майну -25500грн.; франшиза -510грн.

Позивач, стверджуючи, що оскільки цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчинені ДТП, застрахована відповідачем, останній зобов'язаний виплатити позивачу 3788грн.05коп., сплачені позивачем як страхове відшкодування за договором №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.

В силу п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування»страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним із видів обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно із ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

В силу ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст.28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Враховуючи, що, як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, застрахована відповідачем на підставі полісу серії ВС №3364814, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП автомобілю Subary Legacy, державний реєстраційний номер АР8031ВА, котрий належить потерпілому Бєлоусову Д.О.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивачем на підставі договору №06-UZ/01-005-00266 від 13.03.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, у зв'язку із настанням страхового випадку здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 4298грн.05коп. до позивача в силу закону, а саме ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування», перейшло належне потерпілому Бєлоусову Д.О. право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався в позасудовому порядку до відповідача з регресною вимогою від 05.06.2012р. (а.с.34) про виплату страхового відшкодування. Вищевказана вимога, як свідчить поштове повідомлення (а.с.35), отримана відповідачем 03.07.2012р., однак була залишена ним без задоволення.

В силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається із полісу серії ВС №3364814, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність Гриви Г.І. як власника наземного транспортного засобу, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500грн., франшиза -510грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу має бути зменшено на розмір франшизи.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята ухвалою суду від 27.11.2012р. до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача не фактично сплачену суму страхового відшкодування -4298грн.05коп., а страхове відшкодування, зменшене на 510грн. франшизи за полісом ВС №3364814, а саме 3788грн.05коп. (4298грн.05коп. -510грн.), що відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку страхового відшкодування (а.с.31) позивачем до розміру відшкодування включено 83грн. вартості послуг ДАІ за надання довідки про обставини ДТП.

За змістом ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту наведеної норми закону, вбачається, що даною статтею визначений вичерпний перелік витрат, котрі відшкодовує страховик цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілому у зв'язку з пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, винним у скоєнні якої є страхувальник. До таких витрат не належать витрати на отримання довідки ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно до розміру страхового відшкодування, яке він просить стягнути з відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної у скоєнні ДТП особи, включено вартість послуг ДАІ за надання довідки про обставини ДТП.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу суми виплаченого останнім страхового відшкодування, з урахуванням безпідставного включення позивачем до заявленої до стягнення суми вартості послуг ДАІ, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 3705грн.05коп. страхового відшкодування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.354 Господарського кодексу України, ст.ст.979, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів (ідентифікаційний код 23498273) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа -Гарант", б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Щекавицька, 55, м. Київ, 04071 (ідентифікаційний код 32382598, п/р26508063794100 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) 3705грн.05коп. страхового відшкодування та 1574грн.23коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 26 грудня 2012 року.

Суддя Т.Г. Оленич