Рішення № 28265794, 26.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.12 року Справа№ 5015/4590/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест», м. Київ,

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів,

про: стягнення 616 861 грн. 89 коп. суми основної заборгованості за договором, 7 996 грн. 95 коп. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Перепилиця В.Ф. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Поліщак Р.В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест»до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»про стягнення 616 861 грн. 89 коп. суми основної заборгованості за договором, 7 996 грн. 95 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.11.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -12.11.2012 року рекомендованою поштою №03113 1261407 9, відповідач -07.11.2012 року рекомендованою поштою №79000 3361670 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

В судовому засіданні 20.11.2012 року оголошено перерву до 20.12.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 20.12.2012 року з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. №29152/12), в якій просить суд стягнути з відповідача 616 681 грн. 89 коп. основної заборгованості за договором, 7 046 грн. 20 коп. пені та судові витрати, позовні вимоги (зменшені) підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 616 861 грн. 89 коп. та пені в розмірі 7 046 грн. 20 коп. визнав, проти позовних вимог в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Спір розглядається у відповідності до поданої 20.12.2012 року представником позивача заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 29152/12).

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37616551, знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 62-Б, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №537123 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» є структурним підрозділом ДТГО «Львівська залізниця»без створення юридичної особи, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01103707, знаходиться за адресою: 79025, Львівська область, м. Львів, вул. Широка, буд. 2, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №537123 (докази в матеріалах справи).

Державне територіальне-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01059900, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №910891 (докази в матеріалах справи).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

08.05.2012 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»в особі начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»ДТГО «Львівська залізниця»Олексія І.М. (надалі -відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест»(надалі -позивач, постачальник) укладено договір поставки N Л/НХ-121131/НЮ (надалі - договір) на умовах якого позивачем здійснено відповідачу поставку товару за ціною, в кількості та асортименті, визначених у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору поставки від 08.05.2012 року N Л/НХ-121131/НЮ станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1, а покупець -прийняти і оплатити такий товар.

Розділом 2 договору сторони передбачили якість товару, розділом 3 -суму договору.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам ГОСТ 30136-95, ГОСТ 3282-74, ГОСТ 6727-80.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що сума договору на момент його підписання становить 624 305 грн. 64 коп. в тому числі 104 050 грн. 94 коп. двадцяти відсотків податку на додану вартість.

Розділом 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, розділом 5 -поставки товарів

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки Товару.

Згідно пункту 4.2. договору постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що поставка товару проводиться протягом п'ятнадцяти днів після письмової заявки покупця.

У розділі 6 договору встановлені права та обов'язки сторін, розділом 7 передбачена відповідальність сторін.

Так, відповідно до пункту 6.1. договору покупець, серед іншого, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

У пункті 7.2. договору зазначається, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості непоставленого товару.

Згідно пункту 7.5. договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктами 9.1. та 9.2. договору сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 14.05.2012 року по 04.07.2012 року поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 616 861 грн. 89 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 14.05.2012 року №РН-0000050 на суму 201 559 грн. 04 коп., від 14.05.2011 року №РН-0000049 на суму 189 583 грн. 38 коп., від 17.05.2012 року № РН-0000058 на суму 177 604 грн. 20 коп., від 04.07.2012 року № РН- 0000087 на суму 48 115 грн. 27 коп. (належним чином завірені копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 616 861 грн. 89 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 08.10.2012 року звертався до відповідача Претензією №08-10/12 з вимогою про погашення заборгованості за договором.

У своїй відповіді на претензію від 23.10.2012 року вих. №4Х-3042 відповідач визнав заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 616 861 грн. 89 коп., вказав на те, що дана заборгованість буде погашена при наявності фінансування та просить позивача не нараховувати штрафні санкції.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 616 861 грн. 89 коп., станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору поставки від 08.05.2012 року №N/НХ -121131/НЮ, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 7 046 грн. 20 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором товару, яка нарахована у відповідності до пункту 7.5. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Відповідач у своєму відзиві, поданому до суду 20.11.2012 року (вх. № 26241/12), позовні вимоги в частині стягнення 616 861 грн. 89 коп. суми основної заборгованості та 7 046 грн. 20 коп. пені визнає, просить суд у зв'язку із складним фінансовим становищем зменшити розмір пені на 50% та на підставі статті 83 ГПК України розстрочити виконання рішення на 3 місяці рівними частинами.

Пунктом 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»встановлено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В судовому засіданні судом роз'яснено сторонам правові наслідки визнання позову, передбачені статтею 78 ГПК України.

Приписами частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, серед іншого, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному матеріальному становищі, має значну кредиторську заборгованість перед контрагентами за договорами, у зв'язку з чим подані клопотання підтримав у повному обсязі.

Оглянувши та дослідивши подані сторонами докази, заслухавши думку представників сторін з приводу заявлених відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотань суд дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання про зменшення суми пені слід відмовити з підстав того, що відповідачем не подано достатніх, належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в обґрунтування необхідності зменшення розміру пені, а клопотання про розстрочку виконання рішення -задоволити.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати: позивачем за подання позову до господарського суду платіжним дорученням від 24.10.2012 року №140 сплачено судовий збір у розмірі 12 897 грн. 18 коп. (оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №6 до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Так, сума позовних вимог (зменшених) становить 623 908 грн. 09 коп., а відтак, сума судового збору, належного до сплати позивачем за подання позову до суду становить 12 478 грн. 16 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом або ж внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України від 19.12.1992 року № 2887-ХІІ «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

01.10.2012 року між позивачем та адвокатом Козій Тарасом Васильовичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.07.2006 року №1201) укладено договір про надання правової допомоги №1/10-12, за умовами якого адвокат зобов'язувався надавати усіма законними засобами та способами правової допомоги позивачу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних його прав чи законних інтересів, пов'язаних із стягненням заборгованості з відповідача.

Позивачем здійснено оплату вищевказаних юридичних послуг в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом про надані послуги від 14.11.2012 року №1 та платіжним дорученням від 15.11.2012 року №121 на суму 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката слід задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, понесених у зв'язку з поданням позову до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (зменшений) є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, а тому підлягає до задоволення повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором в розмірі 616 861 грн. 89 коп. та пені в розмірі 7 046 грн. 20 коп. та судових витрат по справі з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами на три місяці.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов (зменшений) задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Державного територіальне-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(79007, Львівська область, м. Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 01059900) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест»(03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 62-Б; код ЄДРПОУ 37616551) 616 861 грн. 89 коп. суми основної заборгованості за договором, 7 046 грн. 20 коп. пені, 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 12 478 грн. 16 коп. судового збору з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами на три місяці.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест»(03113, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 62-Б; код ЄДРПОУ 37616551) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 419 грн. 02 коп. у зв'язку з зменшенням суми позовних вимог та внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.