Постанова № 28265668, 24.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5023/1660/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді Шутенко І.А., Камишева Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Мікуліна Т.О.

1-го відповідача - ОСОБА_2

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. №3111Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.12 р. по справі № 5023/1660/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

2) Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської Обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі за текстом - позивач) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю в літ. "Щ-1", загальною площею 929,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, передані в іпотеку відповідно іпотечного договору 011/02/3-977/1-06 від 12.04.2006 р. зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що належить на праві власності ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості перед Банком за генеральною кредитною угодою №402 від 12.04.2006 р. та кредитними договорами, нарахованої станом на 03.10.2011 р. на суму 157 412,84 грн., де:

за кредитним договором №014/07/1-590-07 від 11.07.2007 р. станом на 03.10.2011 р. складає 157 412,84 грн., де:

- 127 914,73 грн. сума заборгованості за кредитом;

- 6 052,46 грн. сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами;

- 23 360,12 грн. - сума пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту;

- 85,53 грн. сума пені нарахованої за порушення строку погашення відсотків,

шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження. Також позивач просив визначити у рішенні суду пріоритет Позивача, як єдиного іпотекодержателя предмета іпотеки та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 березня 2012 року цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - направлено за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Дана справа була прийнята господарським судом Харківської області до провадження.

В процесі розгляду справи судом до її участі в якості 2-го відповідача залучено Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) від 03.09.2012 р. по справі № 5023/1660/12 позов задоволено частково; звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю в літ. "Щ-1", загальною площею 929,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, передану в іпотеку відповідно до іпотечного договору 011/02/3-977/1-06 від 12.04.2006р., зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що належить на праві власності ФОП ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості перед банком за генеральною кредитною угодою від 12.04.2006 р. № 402 та кредитним договором від 11.07.2007 р. № 014/07/1-590-07, нарахованої станом на 24.01.2012 р. на суму 47799,59 грн., де: сума заборгованості за кредитом - 32 493,39 грн.; сума заборгованості за простроченими відсотками - 3 267,03 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку повернення кредиту - 11773,67 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку сплати відсотків за користування кредитом - 265,50 грн., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження.

Стягувач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" Обласна Дирекція Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код ЄДРПОУ 23321095, р/р №290921074 в Харківській області АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код банку:23321095).

Боржник: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1); в іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

1-й відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подала апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2012 р. у справі №5023/1660/12 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_3 посилається на те, що суд не надав належної правової оцінки наданим ним доказам, а саме, постанові Фрунзенського ВДВС ВП № 20802860 про закриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду по справі № 59/333-09. Наявність постанови ВДВС про закриття виконавчого провадження, на думку ФОП ОСОБА_3, свідчить про відсутність у неї перед позивачем заборгованості за кредитним договором № 014/07/1-590-07 від 11.07.2007 р. Тобто, на думку ФОП ОСОБА_3, позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі фактично намагається двічі стягнути з неї одну й ту ж суму заборгованості, яку вже була сплачена відповідачем на виконання рішення господарського суду по справі № 59/333-09.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 наполягає на безпідставності вимог позивача щодо повторного стягнення з неї штрафних санкцій за одне й те ж прострочення зі сплати кредиту.

Також ФОП ОСОБА_3 наполягає на тому, що вона не отримувала від позивача вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що з урахуванням вимог ст. ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку" свідчить про безпідставність вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_3 підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Також ФОП ОСОБА_3 на виконання ухвал Харківського апеляційного господарського суду надано звіт про оцінку майна, згідно з яким вартість (ринкова) оцінюваного майна, а саме, нежитлової будівлі, загальною площею 1082,60 кв.м., що належить ФОП ОСОБА_3 на праві приватної власності, та розташована за адресою АДРЕСА_3, становить 2306000,00 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що по справі № 59/333-09, на яку посилається ФОП ОСОБА_3, предметом спору було зовсім інше майно, та зовсім інший відповідач. При цьому, несвоєчасне виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором призвело до нарахування позивачем штрафних санкцій, що і обумовило виникнення заборгованості, яку позивач має отримати за рахунок предмету іпотеки в межах даної справи.

Також позивач наполягає на тому, що він направляв на адресу відповідача вимогу про усунення порушень в порядку, визначеному Законом України „Про іпотеку".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в зазначеному відзиві.

2-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка представника 2-го відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності представника 2-го відповідача, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 12 квітня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого на теперішній час є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції (позивач, або Банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідач, або позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 402.

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 11.07.2007 р. сторонами були внесені зміни до Генеральної угоди № 402 від 12.04.2006 р. Зокрема, п. 2 вступної частини цієї додаткової угоди було змінено другу частину преамбули генеральної угоди, виклавши її в наступній редакції: "ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Науменко Л.В., державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради, та як фізична особа дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Фрунзенським МВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 23.01.2001 р., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, в подальшому іменується "Позичальник". Таким чином генеральна кредитна угода № 402 від 12.04.2006 р. вважається укладеною між ОСОБА_3 - фізичною особою -підприємцем, про що вкаазано господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Згідно з п. 1.1 ч. 1 додаткової угоди № 1 Кредитор, (Банк) на підставі цієї угоди, зобов'язався надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Угоди.

11.07.2007 р. на виконання умов вищезазначеної Генеральної кредитної угоди між Позичальником та Банком було укладено кредитний договір № 014/07/1-590-07, відповідно до п. 1.1. якого кредитор у відповідності до Генеральної кредитної угоди та на умовах цього договору, зобов'язується надати позичальнику кредит в розмірі 400000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором, строком по 11.07.2009 р., зі сплатою 18 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 402 від 12.04.2006 р. між Банком та відповідачем укладено договір іпотеки 011/02/3-977/1-06 від 12.04.2006 р. за яким гр. України ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "Щ-1", загальною площею 929,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, яке належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за номером 29, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.04.2004 р., акту прийому-передачі об'єкту від 27.02.2004 р., витягу за № 3237207 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 01.04.2004 року КП "ХМ БТІ" (реєстраційний номер: 5325972, номер запису в книзі: 1); витягу за № 10042740 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 09.03.2006 р. КП "ХМ "БТІ" (реєстраційний номер: 5325972, номер запису: 964 в книзі: 1).

Заставна вартість предмета іпотеки на день укладення іпотечного договору становила 2 073 621,00грн. (два мільйона сімдесят три тисячі шістсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Згідно з п. 3.1.4 іпотечного договору, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або за угодою та/або кредитним договором іпотекодержатель (Банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного їх задоволення, включаючи суму кредиту, суму процентів за користування кредитними коштами, суму неустойки, нараховану за умовами угоди та/або кредитного договору, суму збитків, завданих порушенням зобов'язання, суму витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки, в т.ч. з його охороною, зберіганням, оцінкою, та інше.

Як свідчать матеріали справи, Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти Позичальнику.

Проте, позичальник, всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно сплачував на користь позивача помісячних платежів за кредитом, та відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.

Матеріали справи також свідчать про те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати кредиту, Банком було подано позовну заяву до Господарського суду Харківської області про звернення стягнення на заставне майно, яке належить заставодавцю - ФОП ОСОБА_8, яка є поручителем відповідача за генеральною кредитною угодою № 402 від 12.04.2006 р.

25.01.2010 р. господарським судом Харківської області було винесено рішення у справі № 59/333-09, яким позов було задоволено в повному обсязі.

Однак, оскільки сам факт набрання законної сили рішенням суду по справі № 53/333-09 та отримання Банком наказів на його виконання, відповідно до Закону, не зупиняє нарахування відсотків за користування кредитними коштами, Банк додатково нарахував відповідачу фінансові санкції за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/07/1-590-07 від 11.07.2007 р.

01.12.2008 р. Банком на адресу Позичальника та Іпотекодавця була направлена вимога про усунення порушення за вих. № 08-04-6352 з попередженням, що у разі непогашення у тридцяти денний строк з моменту отримання вимоги, суми заборгованості за кредитними договорами Банк зверне стягнення на предмет іпотеки.

Проте, вимоги Банку позичальником виконані не були, заборгованість за кредитним договором не погашена, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення крім іншого виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що надає позивачу право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно підвідомчості даної справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вже було зазначено вище, даний спір було передано на вирішення господарського суду Харківської області згідно з ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.03.2012 р., яким при її винесенні встановлено факт непідвідомчості даної справи судам загальної юрисдикції та її підвідомчості господарським судам, оскільки сторонами по даній справі є суб'єкти підприємництва - юридична особа та фізична особа -підприємець.

Дана ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова у встановленому законодавством порядку набрала законної сили.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Спори щодо підвідомчості справ між судами законодавством України не допускаються. За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої стосовно розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було встановлено, що станом на момент розгляду даної справи в господарському суді за відповідачем обліковувалась заборгованість за кредитним договором в сумі 32 493,39 грн., та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 3 267,03 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором позивачем на суму заборгованості, яка неодноразово погашалась відповідачем (позичальником), була нарахована пеня: за порушення терміну сплати суми кредиту за період з 24 січня 2011 року по 24 січня 2012 року у розмірі 20 610,28 грн., за порушення терміну сплати суми відсотків за 161 день прострочки у розмірі 265,50 грн.

Однак, п. 10.4 Генеральної кредитної угоди сторони встановили, що за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди, Позичальник сплачує Кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з заявою про зменшення позовних вимог (а. с. №№ 85- 89), розмір пені нарахований за порушення терміну сплати суми кредиту за період 24 січня 2011 року по 24 січня 2012 року становить 20 610,28 грн.

Тобто, розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене а також те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по поверненню кредиту в строк, встановлений договором, доводи позивача про його право на звернення стягнення на предмет іпотеки також на суму пені в розмірі 8836,61 грн. є безпідставними.

Посилання ФОП ОСОБА_3 на відсутність заборгованості за кредитним договором, що нібито підтверджується фактом виконання ним рішення господарського суду у справі № 59/333-09 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з Законом, сам факт набрання законної сили рішенням суду по справі № 53/333-09 та отримання Банком наказів на його виконання, не зупиняє нарахування відсотків за користування кредитними коштами. В зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості за кредитом, визначеною в рішенні господарського суду по справі № 53/333-09, Банк додатково нарахував відповідачу фінансові санкції за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/07/1-590-07 від 11.07.2007 р. (Банк зазначає, що кошти, які надходили від відповідача через Фрунзенський ВДВС насамперед спрямовувалися ним на сплату насамперед відсотків за користування кредитом, а потім самого кредиту, що відповідає умовам укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди № 402 від 12.04.2006 р.). Доказів сплати заборгованості за кредитом та нарахованих Банком фінансових санкцій відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації нерухомого майна ґрунтуються на положеннях Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору.

Відповідно до п. 1.1 договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що виникають з Генеральної кредитної угоди №402 від 12.04.2006 р. та будь - яких кредитних договорів, укладених у відповідності до ГК України. Предмет іпотеки є забезпеченням виконання Боржником зобов'язань, що виникають за кредитними договорами, за умовами яких позичальник зобов'язується перед Банком повернути останньому кредитні кошти, сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі та в строки, визначені в кредитних договорах, сплатити неустойку у розмірі і у випадках, визначених кредитними договорами, а також відшкодувати витрати, понесені Банком внаслідок невиконання або неналежного виконання умов Кредитних договорів.

Пунктом 3.1.4 договору іпотеки та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання Боржником основного зобов'язання Банк вправі задовольнити в повному обсязі свої вимоги за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. іпотечного договору, та ст.592 Цивільного кодексу України, у разі порушення обов'язків встановлених цим договором, та/або кредитними договорами, Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитними договорами, що забезпечені цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Обтяження нежитлових приміщень іпотекою зареєстроване належним чином, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек від 17.04.2008 р. № 18190659, витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.04.2008 р. № 18189071. Таким чином, у Позивача є переважне право (вищий пріоритет) на нежитлові приміщення - як предмет іпотеки.

Пунктами 6.4., 6.6. договору іпотеки встановлено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і на підставі рішення суду у встановленому законодавством порядку.

В пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. вказано, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вказані обставини та те, що Позичальником зобов'язання за Кредитними договорами не виконуються, що завдає збитків Позивачу (як кредитору та іпотекодержателю), господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, за генеральною угодою №402 від 12.04.2006 р. та кредитним договором №014/07/1-590-07 від 11.07.2007 р. шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена на підставі оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження є правомірними та обґрунтованими, та в зв'язку з цим такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визначення пріоритету позивача, як єдиного іпотекодержателя предмету іпотеки господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано, а ні нормативно, а ні документально обґрунтування відповідної вимоги.

Посилання ФОП ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що він нібито не отримував від позивача вимоги про усунення порушень в порядку, визначеному ст.ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку" колегія суддів вважає безпідставною, оскільки по-перше, матеріали справи містять відповідну вимогу Банку до відповідача вих. № 08-04-6352 від 01.12.08 р., і по-друге, за змістом п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги ФОП ОСОБА_3 про скасування судового рішення по даній справі позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та невідповідністю такихапеляційних вимог положенням законодавства.

За таких обставин, прийнята по даній справі рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.12 р. по справі № 5023/1660/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.12.12 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.

Суддя Камишева Л.М.