Рішення № 28265544, 21.12.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2012 р.Справа № 5013/1476/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Павленко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1476/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

про стягнення 18 418 512,81 грн.

Представники сторін:

від позивача - Станішевський І.С., довіреність № 14-386 від 23.04.2012р., начальник Сектору проваджень в міжнародних арбітражних установах відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту;

від відповідача - Бандуровська Д.О., довіреність № 7 від 22.08.2012р., начальник юридичного відділу.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з комунального підприємства "Теплоенергетик" боргу в розмірі 18 418 512,81 грн., з якого: 15 659 704,94 грн. сума основного боргу, 76 806,77 грн. інфляційних, 286 337,18 грн. 3 % річних, 1 194 483,24 грн. пені та 1 201 180,68 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2386/11 від 30.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

Відповідачем позов заперечено в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних з тих підстав, що вказані нарахування мають застосовуватись як санкція за порушення грошового зобов'язання з урахуванням вини боржника, яка у відповідача відсутня. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки, зокрема пені у розмірі 1 194 483,24 грн. до 11 944,83 грн. та штрафу у розмірі 1 201 180,68 грн. до 12 011,80 грн.

В судовому засіданні 20.12.2012 р. оголошувалась перерва до 21.12.2012 р.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні 21.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю; представник відповідача позов заперечив частково на підставах, викладених у відзиві та підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення представників сторін, наведені в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та комунальним підприємством "Теплоенергетик" (Покупець) 30.09.2011р. укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2386/11 (далі по тексту - Договір).

За умовами укладеного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 Договору).

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, та порядок його зміни.

Згідно з пунктом 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За пунктом 3.4. Договору сторонами зокрема визначено, що у акті приймання-передачі газу, зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Сторонами погоджено ціну за 1000 куб. м природного газу, яка становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього - 1 309,20 грн. (п. 5.2. Договору).

В подальшому вказана ціна змінювалась шляхом укладення між сторонами додаткових угоди до Договору.

Так, додатковою угодою № 1 від 11.10.2011р. (а.с. 16) з 11.10.2011 року зазначена вище ціна - 1 309, 20 грн. з ПДВ за 1000 куб.м, застосовується до природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Тоді як ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20 % - 60,46 грн., а всього з ПДВ - 1 309,20 грн.".

З 01 січня 2012 року додатковою угодою № 2 від 19.01.2012р. (а.с. 17) пункт 5.2. розділу 5 "Ціна газу" викладено у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % , всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 248,08 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20 % - 61,12 грн., а всього з ПДВ - 1 309,20 грн.".

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" (ст. 1) визначає постачання природного газу, як господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання.

За вимогами статті 12 названого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У відповідності зі Статутом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 (а.с. 38-48), позивач є підприємством, яке здійснює постачання природного газу споживачам згідно з укладеними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 14/2386/11 від 30.09.2011р. передав протягом жовтня 2011р. - квітня 2012 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 19 423 566,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від: 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р. та від 30.04.2012р. (а.с. 21-25, 27, 141). У вказаних актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та вартість.

Натомість, за повідомленням позивача, відповідач за поставлений протягом жовтня 2011р. - квітня 2012 р. природний газ розрахувався лише частково в сумі 3 763 861,23 грн., внаслідок чого утворився борг перед позивачем в сумі 15 659 704,94 грн.

Наявність заборгованості в сумі 15 659 704,94 грн. відповідач не заперечує, підтвердженням чого є акт звірки розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с. 106).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

При викладених обставинах, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 14/2386/11 від 30.09.2011р. зі сплати вартості поставленого природного газу у встановлений договором строк, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 659 704,94 грн. підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 286 337,18 грн. та інфляційних в сумі 76 806,77 грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох проценти річних є правом кредитора та не залежить від вини відповідача. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому слід враховувати, що для застосування статті 625 Цивільного кодексу України необхідною є наявність зобов'язання боржника зі сплати певної суми кредитору на певну дату і порушення боржником строку виконання цього зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором, вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих за період прострочки платежів, є правомірною (а.с. 30-31).

Однак, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, якими передбачено нарахування інфляційних на суму боргу, є помилковим нарахування позивачем інфляційних на суму боргу з урахуванням вже нарахованих інфляційних за попередній період.

Таким чином, виходячи з розрахунку позивача (а.с. 30-31) є правильним нарахування інфляційних:

за листопад 2011 р. в розмірі 1 127,64 грн. інфляційних на суму простроченого платежу з оплати газу, поставленого у жовтні 2011 р. в розмірі 1 127 642,28 грн.;

за грудень 2011 р. в розмірі 5 382,16 грн. інфляційних на суму простроченого платежу з оплати газу, поставленого у листопаді 2011 р. в розмірі 2 691 082,04 грн.;

за січень 2012 р. в розмірі 11 416,24 грн. інфляційних на суму простроченого платежу з оплати газу, поставленого у листопаді 2011 р. в розмірі 2 442 907, 67 грн. та поставленого у грудні 2011 р. в розмірі 3 265 210,27грн.;

за лютий 2012 р. в розмірі 19 037,67 грн. інфляційних на суму простроченого платежу з оплати газу, поставленого у листопаді-грудні 2011 р. в розмірі 5 708 117,94 грн. та поставленого у січні 2012 р. в розмірі 3 810 717,24 грн.;

за березень 2012 р. в розмірі 37 964,06 грн. інфляційних на суму простроченого платежу з оплати газу, поставленого у листопаді-грудні 2011 р. в розмірі 5 708 117,94 грн., поставленого у січні 2012р. в розмірі 2 715 562, 24 грн. та поставленому у лютому 2012 р. в розмірі 4 231 007,10 грн.

В наведеному розрахунку судом враховано, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012).

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Доводи відповідача про те, що позивач не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних, оскільки вони застосовуватися як санкція за порушення грошового зобов'язання з урахуванням вини боржника, яка на його думку у відповідача відсутня, відхиляються господарським судом з огляду на те, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та не залежить від вини відповідача.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 286 337,18 грн. три відсотки річних, а також 74 927,77 грн. інфляційних.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 1879,00 грн. господарський суд відмовляє.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня і штраф встановлено також частинами 2 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Щодо стягнення пені, то її розмір не повинен перевищувати граничного розміру пені, встановленого Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань".

Сторонами в п. 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

На підставі викладеного, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено відповідальність Покупця за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, нарахування позивачем пені в розмірі 1 194 483,24 грн. і штрафу в розмірі 1 201 180,68 грн. та виставлення вимоги на їх оплату є правомірним. Розрахунок пені і штрафу (а.с. 30-31) є законним та обґрунтованим.

Разом з цим, відповідачем заявлено письмове клопотання про зменшення неустойки, зокрема пені у розмірі 1 194 483,24 грн. до 11 944,83 грн. та штрафу у розмірі 1 201 180,68 грн. до 12 011,80 грн. (а.с. 85-86). В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість з оплати вартості поставленого газу виникла внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах, а також несвоєчасною сплатою споживачами вартості централізованого опалення.

Позивачем клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій заперечено з тих підстав, що підписання або не підписання договору про організацію взаєморозрахунків на виконання Постанови КМУ та подальшого надходження коштів з державного бюджету на погашення різниці в тарифах жодним чином не позбавляє відповідача від виконання зобов'язання, позивач має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, порушення зобов'язань з боку контрагентів спричиняє збитки для позивача, що підтверджено звітом про фінансові результати (а.с. 90-97).

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд вважає необхідним зменшити їх розмір до 30 відсотків від заявленої до стягнення суми, враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведених норм, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідач КП "Теплоенергетик" є виконавцем послуг з централізованого опалення центральної частини у м. Кіровограді та надає послуги з тепло-, водозабезпечення та водовідведення в селищі Новому м. Кіровограда.

Згідно договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. та актів приймання-передачі, поставлений відповідачеві природний газ призначений для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. За вказаним договором під словом "населення" розуміються громадяни, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (п. 1.2. договору).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

З наданого до справи розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню КП "Теплоенергетик", слідує, що затверджені тарифи на послуги з теплопостачання не відповідають фактичній вартості такої послуги та перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах за 2011р. та 9 місяців 2012 року (а.с. 76). Крім того, перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах по іншим наданим ним послугам, а також наявна заборгованість споживачів послуг.

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ впливає невідповідність затверджених тарифів фактичним витратам та наявність бюджетної заборгованості з відшкодування відповідачеві різниці в таких тарифах, враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством та виконавцем житлово-комунальних послуг з тепло, водо - забезпечення і водовідведення, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з відповідача 358 344,97 грн. (30% від заявленої суми) пені і 360 354,20 грн. (30% від заявленої суми) штрафу. В задоволені позовних вимог в іншій частині стягнення пені і штрафу господарський суд відмовляє.

При зменшені розміру штрафних санкцій господарський суд також враховує, що позивачем не надано обґрунтованих доказів отримання будь-яких збитків в результаті заборгованості відповідача, так як з наданого позивачем звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року не вбачається, що збитки акціонерної компанії є наслідком заборгованості саме відповідача.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з комунального підприємства "Теплоенергетик" 15 659 704,94 грн. основного боргу, 74 927,77 грн. інфляційних, 286 337,18 грн. 3% річних, 358 344,97 грн. пені та 360 354,20 грн. штрафу.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 2415357) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720, п/р 260053012609 в ГОУ "Промінвест-банку України", МФО 300012) заборгованість в сумі 16 739 669,06 грн., з якої: 15 659 704,94 грн. сума основного боргу, 74 927,77 грн. інфляційних, 286 337,18 грн. 3% річних, 358 344,97 грн. пені та 360 354,20 грн. штрафу, а також судовий збір в сумі 64 380,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 26.12.2012р.

Суддя В.В.Тимошевська